Ухвала

від 05.05.2015 по справі 45/176-30/228

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"05" травня 2015 р. Справа №45/176-30/228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Підприємство «НБС Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009

у справі №45/176-30/228 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом підприємства «НБС Ко»

до відкритого акціонерного товариства «Телевізійний завод «Славутич»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 13 850 152,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228 в задоволенні позовних вимог підприємства «НБС Ко» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, у квітні 2014 року приватне підприємство «Підприємство «НБС Ко» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Під час вивчення матеріалів справи та апеляційної скарги заявника, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Апеляційна скарга приватного підприємства «Підприємство «НБС Ко» містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги. Пропущення даного строку вмотивовано тим, що скаржник та його уповноважений представник оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228 ніколи не отримували, а тому були позбавлені можливості його вчасно оскаржити.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи скаржника про причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарський судом.

На час винесення оскаржуваного рішення господарського суду нормами статті 93 ГПК України було передбачено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (див. рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п. 22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, п. 37-38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Обґрунтовуючи клопотання про причини пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги скаржник зазначає, що копію оскаржуваного рішення суду від 03.12.2009 уповноважений представник апелянта не отримував, оскільки особа Марченко П.А. позивачеві не відома і він не уповноважував Марченко П.А. вчиняти дії від імені підприємства «НБС Ко».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, підприємство «НБС Ко» є позивачем у даній справі. Представник позивача звернувся до апеляційного господарського суду через п'ять з половиною років, хоча був присутній у судовому засіданні 03.12.2009, в якому було оголошено оскаржуване рішення суду, а тому скаржнику було відомо про існування даної господарської справи та прийняте у ній рішення, він не був позбавлений можливості вчасно ознайомитись із повним текстом рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228, підготувати та подати до суду апеляційну скаргу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представники позивача знайомились з матеріалами справи у грудні 2014 року та у лютому 2015 року, а з апеляційною скаргою позивач звернувся до суду лише у квітні 2015 року, тобто з порушенням строків передбачених ГПК України.

Отже, доводи скаржника про те, що він ніколи не отримував оскаржуване рішення суду і не був з ним обізнаний колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на необґрунтованість доводів скаржника щодо причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття апеляційної скарги «Підприємство «НБС Ко» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228 до розгляду, а відтак апеляційна скарга підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 у справі №45/176-30/228 повернути приватному підприємству «Підприємство «НБС Ко».

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

3. Справу №45/176-30/228 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук