Постанова

від 27.04.2015 по справі 922/5961/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 922/5961/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

прокурора - Омельченко О.С., посвідчення030961 від 22.12.2014 року,

позивача - не з'явився,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - Вовсянко С.І. довіреність від 20.03.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №1375 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.15 у справі № 922/5961/14

за позовом Прокурора Сахновщинського району Харківської області, смт. Сахновщина в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків,

до 1-го відповідача : Сахновщинської районної державної адміністрації, смт. Сахновщина Харківської області

2-го відповідача : Фермерського (селянського) господарства "Надежда", с. Шевченкове Харківської області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 лютого 2015 року (Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації № 96 від 25.03.2010 року "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Фермерського (Селянського) господарства "Надежда" із земель запасу Олійниківської сільської ради". Стягнуто з Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області (64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шмідта, 10, код ЄДРПОУ 04058769) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1218,00 грн. судового збору. Стягнуто з Фермерського (Селянського) господарства "Надежда" (64513, Харківська область, Сахновщинський район, с. Шевченкове, код ЄДРПОУ 25177366) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету22030001) - 1218,00 грн. судового збору.

Другий відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

01 квітня 2015 року від Головного управління Держземагенства у Харківській області надійшло клопотання (вх.№ 5151).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 року, у зв'язку із неявкою у судове засідання позивача, першого та другого відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

24 квітня 2015 року розпорядженням секретаря першої судової палати у зв'язку із відрядженням судді Тихого П.В. для розгляду справи було сформовано колегію суддів: головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Івакіна В.О.,суддя Россолов В.В.

У судове засідання, яке відбулось 27 квітня 2015 року з'явився прокурор та представник другого відповідача. Інші учасники процесу своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача та першого відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.09.2003 Сахновщинська райдержадміністрація своїм Розпорядженням № 267 надала другому відповідачу - Фермерському (селянському) господарству "Надія" дозвіл на виготовлення документів із землеустрою на земельні ділянки із земель державного резервного фонду в розмірі 69,9 га та земель запасу в розмірі 45 га, які знаходяться на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (Том 1 а. с. 18).

Розпорядженням №2 від 12.01.2004 Сахновщинською райдержадміністрацією було затверджено документацію землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок другого відповідача - ФСГ "Надія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 69,9 га ріллі земель державного резервного фонду та 45 га ріллі земель запасу на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (Том 1 а. с. 19).

На виконання вищенаведених Розпоряджень, між другим відповідачем - ФСГ "Надія" та першим відповідачем - Сахновщинською райдержадміністрацією 02 серпня 2004 року було укладено Договір оренди № 34 земельної ділянки площею 45 га ріллі із земель запасу Олійниківської сільської ради строком на 5 років та Договір оренди № 35 від 02.08.2004 року земельної ділянки площею 69,9 га із земель державного резервного фонду Олійниківської сільської ради строком на 5 років (Том 1 а. с.23-24).

Відповідно до п.8 вищезазначених Договорів оренди, строк їх дії закінчився 15.11.2008 року.

Розпорядженням голови Сахновщинської райдержадміністрації №96 від 25.03.2010 року другому відповідачу - ФСГ "Надежда" надано згоду на поновлення Договору оренди земельної ділянки № 34, зареєстрованого 02.08.2004р., загальною площею 45 га із земель запасу Олійниківської сільської ради терміном на 10 років.

Прокурором наголошено, що вказане розпорядження є незаконним і підлягає визнанню недійсним, а прийняття Сахновщинською райдержадміністрації Розпорядження №96 від 25.03.2010 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №34, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 45 га із земель запасу Олійниківської сільської ради терміном на 10 років", на думку прокурора, є ухиленням від проведення земельних торгів на право оренди цієї земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі господарський суд Харківської області зробив висновок про незаконність розпорядження Сахновщинської райдержадміністрації Розпорядження№96 від 25.03.2010 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №34, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 45 га із земель запасу Олійниківської сільської ради терміном на 10 років" виходячи з того факту, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а відповідачем в строк до 15 серпня 2008 року не було направлено Сахновщинській райдержадміністрації повідомлення про продовження строку дії договору, у зв'язку з чим, останній припинив свою дію, що виключає можливість його поновлення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Фермерське (селянського) господарство "Надежда" зазначає про безпідставність даного висновку та вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що питання поновлення договору оренди земельної ділянки розміром 45,00 га вже було предметом розгляду в господарській справі №922/381/14, в якій безпосередньо було надано правову оцінку законності оскаржуваного розпорядження.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом під час розгляду справи по суті взагалі не було надано жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи рішенню по справі №922/381/14 за позовом Фермерського (сільського) господарства «Надежда», до 1. Сахновщинської районної державної адміністрації, смт. Сахновщина, Харківська область, 2. Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків, про визнання права на поновлення договору.

Так рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014 року у справі № 922/381/14 було визнано за Фермерським (селянським) господарством «Надежда» ( 64513, Харківська область, Сахновщинський район, с.Шевченкове, код ЄДРПОУ 25177366) право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 34, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 45,0000 га із земель запасу Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області терміном на 10 років та право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 35, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 69,9000 га із земель державного резервного фонду Олійниковської сільської ради Сахновщинського району Харківської області на 10 років.

Зазначене рішення було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2015 року, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами було встановлено, що відповідно до Земельного кодексу України в редакції від 13.03.2010 року (чинної на момент прийняття Сахновщинською РДА розпорядження № 96 від 25.03.2010 року та розпорядження № 97 від 25.03.2010 року) повноваження з передачі земельних ділянок із земель державної власності у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання належали районним державним адміністраціям (ст.122 ЗК України). Надання земельних ділянок державної власності в оренду здійснювалось на підставі рішень органів виконавчої влади шляхом укладання договору оренди земельної ділянки ( ст.ст. 123,124 ЗК України). До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Враховуючи зазначене, було наголошено, що станом на момент прийняття Сахновщинською РДАрозпорядження № 96 від 25.03.2010 року про поновлення договору оренди спірних земельних ділянок на 10 років, остання була органом уповноваженим розпоряджатися даною категорією земель, зокрема, надавати згоду на поновлення договорів оренди земельної ділянки.

В мотивувальній частині рішення судами було надано також правову оцінку розпорядженням голови Сахновщинської райдержадміністрації від 25 березня 2010 року № 96 та від 25 березня 2010 року № 97.

Зазначаючи на тій обставині, що Харківським окружним адміністративним судом було винесено постанову від 23 липня 2013 року у справі №820/5111/13-а про задоволення позову Ф(С)Г «Надежда», визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сахновщинської РДА № 423 від 05.12.2012 року «Про скасування розпоряджень голови Сахновщинської райдержадміністрації від 25 березня 2010 року № 96 та від 25 березня 2010 року № 97», суди дійшли висновку про чинність та законність зазначеного розпорядження.

Разом з тим, посилаючись на положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи доведено, що орендар продовжував користуватися земельними ділянками за договорами оренди № 34 та № 35 від 02.08.2004 року після закінчення строку договорів оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договорів листів - повідомлень орендодавця (першого відповідача) про заперечення у поновленні договорів оренди землі, а відтак позовна вимога про визнання права на поновлення договорів оренди земельної ділянки № 34, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 45,0000 га із земель запасу Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області терміном на 10 років та про визнання права на поновлення договору оренди земельної ділянки № 35, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 69,9000 га із земель державного резервного фонду Олійниковської сільської ради Сахновщинського району Харківської області на 10 років, є правомірною та обгрунтованою.

Таким чином на сьогоднішній час, судовим рішенням у справі № 922/381/14, яке набрало законної сили, визнано за Ф(С)Г «Надежда» право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 34, зареєстрованого 02.08.2004 року, загальною площею 45,0000 га із земель запасу Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області терміном на 10 років.

Колегія суддів враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Отже, судом константовано, що між відповідачами виникло право відновлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 34, враховуючи наявність законних підстав такого поновлення, включаючи правомірність винесення розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації № 96.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокуратури щодо незаконності зазначеного розпорядження з підстав порушення приписів земельного законодавства, положень статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так частиною 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції чинній на момент укладення договору), було визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

З огляду на матеріалами справи доведено, що орендар (відповідач) продовжував користуватися земельними ділянками за договорами оренди № 34 від 02.08.2004 року після закінчення строку договорів оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договорів листів - повідомлень орендодавця (першого відповідача) про заперечення у поновленні договорів оренди землі.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Аналогічної позиція висвітлена також в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року № 3-52гс12.

Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке волевиявлення має здійснюватись за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідним рішенням (розпорядженням) органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування (постанова Вищого господарського суду від 31.05.2012 по справі №17/5009/5093/11).

Отже, обов'язковою підставою поновлення договору оренди, в разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після спливу строку договору та відсутності заперечень з боку орендодавця є наявність відповідного рішення органу виконавчої влади про поновлення договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи використання Ф(С)Г "Надежда" земельної ділянки після закінчення строку дії договору та відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, звернення Ф(С)Г "Надежда" з заявою від 23.03.2010 року про поновлення дії договору, Сахновщинська райдержадміністрація надаючи розпорядження про поновлення договору оренди земельної ділянки №96, діяла в межах повноважень, визначених частиною 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з наведеного та враховуючи встановлення судом першої інстанції права Ф(С)Г "Надежда" на поновлення договору оренди земельної ділянки та реалізації його відповідачем в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» в межах своєї компетенції, не вбачається жодних правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання незаконним розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації № 96 від 25.03.2010 року.

Також колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві, як інструмент функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Положеннями ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ вказану Конвенцію і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Верховний Суд України в Постанові №6-92цс13 від 18.09.2013р. основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Слід зазначити, що в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" ("Sporrong and Lonnroth v. Sweden") від 23.09.1982р., "Новоселецький проти України" від 11.03.2003р., "Федоренко проти України" від 01.06.2006р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1 зазначеного Першого протоколу. Зокрема, необхідно щоби була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагається досягти держава шляхом позбавлення особи її власності.

Так особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року у справі №21-8во07 щодо визнання приватизаційних договорів недійсними, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейської суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Зважаючи на наведену практику Європейського суду, колегія суддів зазначає, що Фермерське (селянського) господарство "Надежда" законно очікує набуття майнових прав у вигляді права оренди на земельні ділянки та не може бути позбавлено цих прав через можливість допущення порушення процедури передачі земель у користування Оржицькою районною державною адміністрацією.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом не було належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, та не вірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фермерського (селянського) господарства "Надежда", скасування рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.15 у справі № 922/5961/14 та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського (селянського) господарства "Надежда"задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.15 у справі № 922/5961/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.05.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Івакіна В.О.