Постанова

від 09.07.2015 по справі 922/5961/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 922/5961/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач), суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі№ 922/5961/14 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області до 1. Сахновщинської районної державної адміністрації; 2. Фермерського (селянського) господарства "Надежда" провизнання незаконним та скасування розпорядження

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/1149 від 03 липня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого - Швеця В.О. (доповідач), Данилової М.В., Данилової Т.Б.

за участю представників сторін від:

прокуратури : Томчук М.О. (посв. № 000606)

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області звернувся з позовом до Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області та Фермерського (селянського) господарства "Надежда", в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Сахновщинської райдержадміністрації № 96 від 25.03.2010 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Ф(С)Г "Надежда" із земель запасу Олійниківської сільської ради". Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначав про те, що спірне розпорядження прийнято райдержадміністрацією з порушенням вимог земельного законодавства, з огляду на відсутність підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного у 2004 році між відповідачами. Прокурор наголошував на тому, що на час прийняття спірного розпорядження, укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки припинив свою дію, з огляду на що, фермерське господарство мало право на отримання в оренду земельної ділянки на загальних підставах шляхом проведення земельних торгів. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 598, 599 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, статей 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2015, ухваленим суддею Жиляєвим Є.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фермерське господарство у строк передбачений договором до райдержадміністрації про продовження дії договору оренди не зверталось, а договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 15.11.2008. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження про поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому суд керувався приписами статті 21 Цивільного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Івакіна В.О., постановою від 27.04.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди, фермерське господарство продовжило користуватися земельною ділянкою, за відсутності заперечень райдержадміністрації щодо поновлення договору оренди. Водночас апеляційним судом враховано і те, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. З огляду на що, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відповідність вимогам закону прийнятого Сахновщинською райдержадміністрацією спірного розпорядження. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 116, 124 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом обставин недотримання фермерським господарством визначеного договором оренди порядку його поновлення. З огляду на що, на думку скаржника, після припинення дії договору, фермерське господарство мало право на отримання в оренду земельної ділянки тільки на загальних підставах шляхом проведення земельних торгів. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 4 7 , 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.01.2004 Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядженням №2, яким затверджено документацію землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок Фермерського (селянського) господарства "Надежда" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 69,9 га ріллі земель державного резервного фонду та 45 га ріллі земель запасу на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. На виконання вказаного розпорядження, 02.08.2004 між Фермерським (селянським) господарством "Надежда" Сахновщинською райдержадміністрацією було укладено договір № 34 оренди земельної ділянки площею 45 га ріллі із земель запасу Олійниківської сільської ради строком на 5 років та договір оренди № 35 земельної ділянки площею 69,9 га із земель державного резервного фонду Олійниківської сільської ради строком на 5 років. Відповідно до пункту 8 вищезазначених договорів оренди, строк їх дії закінчився 15.11.2008. Також судами установлено, що розпорядженням голови Сахновщинської райдержадміністрації № 96 від 25.03.2010 Фермерському (селянському) господарству "Надежда" надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки № 34, зареєстрованого 02.08.2004, загальною площею 45 га із земель запасу Олійниківської сільської ради терміном на 10 років. Установлено судами і те, що рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014 у справі № 922/381/14 за Фермерським (селянським) господарством "Надежда" визнано право на поновлення договорів оренди земельної ділянки № 34 та № 35. Зазначене рішення набрало законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Сахновщинського району Харківської області, заявлені в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області до Сахновщинської райдержавної адміністрації та Фермерського (селянського) господарства "Надежда" про визнання незаконним та скасування розпорядження Сахновщинської райдержадміністрації № 96 від 25.03.2010 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Ф(С)Г "Надежда" із земель запасу Олійниківської сільської ради". Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Частиною першою статті 116 цього Кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини першої статті 124 вказаного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) врегульоване питання щодо поновлення договору оренди землі та встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства. Здійснюючи судовий розгляд апеляційним господарським судом установлено, що після закінчення строку дії договору оренди Фермерське (селянське) господарство "Надежда" продовжило використання земельної ділянки за відсутності письмових заперечень орендодавця. Установлено апеляційним судом і те, що 23.03.2010 Фермерське (селянське) господарство "Надежда" звернулося із заявою про поновлення дії договору оренди земельної ділянки. Виходячи з наведеного та враховуючи наявність у Фермерського (селянського) господарства "Надежда" права на поновлення договору оренди земельної ділянки, реалізація якого була здійснена Сахновщинською райдержадміністрацією в межах своєї компетенції в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 922/5961/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

Т. Данилова