Постанова

від 06.04.2015 по справі 804/2657/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р. Справа № 804/2657/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача:Конєвої С.О. Панченко Я.І. Зарвій І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832203 від 02.09.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000832203 від 02.09.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №21244/10/04-62-22-526 від 13.08.2014р. за висновками якого були виявлені факти не підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» і ПП «Енергопром». Позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками та вважає їх безпідставними з огляду на те, що під час процедури адміністративного оскарження позивачем були надані всі первинні документи по взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні), що свідчать про реальність господарських операцій та безпідставність складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Окрім того, позивач вважає, що податковим органом безпідставно не було прийнято до уваги під час прийняття оспорюваного рішення подані позивачем заперечення та додані до них документи, які підтверджують законність та реальність господарських відносин позивача зі своїми контрагентами, а саме: факти того, що позивач продавав товар, а ТОВ «КПЦ Кондор» та ПП «Енергопром» оплачували наданий товар за належним чином оформленими податковими накладними, а тому позивач вважає, що сума податку, віднесена до податкового кредиту у розумінні положень ст.200 ПК України є визначальною та підтвердженою у відповідності до вимог ст.198 ПК України. Також позивач посилається і на те, що за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. у справі №808/5598/14 позовні вимоги ТОВ «КПЦ Кондор» про визнання протиправними дій податкової інспекції про коригування показників податкової звітності за березень 2014р. задоволені у повному обсязі,а отже, у ТОВ «КПЦ Кондор» відсутні будь-які порушення податкового законодавства, що свідчить про реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 12.03.2015р., 17.03.2015р. та 30.03.2015р. у відповідності до вимог ст.ст.35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними у справі електронними звітами, розпискою представника відповідача (а.с.186, 187а том 4, а.с. 149 том 5).

Згідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.04.2015р.

Судом у ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» 27.10.2011р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд.6 кв.110, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту, копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копією довідки про взяття на облік від 28.10.2011р., копією виписки з ЄДРПОУ від 10.07.2013р. та копією довідки з ЄДРПОУ від 20.12.2012р. (а.с. 27-58 том 1).

У період з 31.07.2014р. по 06.08.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №1259 від 31.07.2014р., повідомлення від 31.07.2014р. згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час фінансово-господарських відносин з ТОВ «КПЦ Кондор» за травень 2014р. та з ПП «Енергопром» за квітень 2014р. за результатами якої складено акт №2281/04-62-22-37900662 від 13.08.2014р. за висновками якого встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.6 статті 44, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого ТОВ «Гагас Україна» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2014р. на 68600 грн.(а.с.10-24 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 02.09.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000832203 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 85750,00 грн., у тому числі за основним платежем - 68600,00 грн., за штрафними санкціями - 17150,00 грн. (а.с.25 том 1).

В подальшому позивачем вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку шляхом подання скарг до вищестоящих податкових органів за результатами розгляду яких вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення, що підтверджується змістом копій відповідних скарг та копій рішень податкових органів (а.с.82-94 том 1).

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті, що були підставами для його прийняття посилаючись на те, що реальність господарських відносин позивача з ТОВ «КПЦ Кондор» та ПП «Енергопром» підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, що свідчать про реальність господарських операцій.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з метою встановлення фактів здійснення господарських операцій, у ході судового розгляду справи із пояснень представника позивача та наданих документів судом було встановлено, що між ТОВ «Гагас Україна» (Експедитор-1) та ТОВ «КПЦ Кондор» (Експедитор-2) був укладений договір №153 від 31.03.2014р. за умовами розділу І -ІІ якого один Експедитор виступає в якості Повіреного (Експедитор-2), а інший в якості Довірителя (Експедитор-1) надає Експедитору-2 факс-копію транспортної заявки з підписом відповідальної особи та печаткою, із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага й обсяг вантажу (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дата, час і адреса завантаження, фірма відправник, контактна особа при завантаженні і дата вивантаження, фірма відправник, контактна особа при вивантаженні, прикордонний перехід, вартість послуг; надати транспортну заявку Експедитору-2 не менше ніж до дати завантаження; за умовами розділу Ш договору Експедитор-2 (ТОВ КПЦ Кондор») зобов'язувався представляти інтереси Експедитора-1 в рамках цього договору; укласти договір з перевізником, дотримуючись інтересів Експедитора-1, забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу придатного для здійснення міжнародних перевезень, відповідно до вимог заявки, а також в узгоджені терміни (а.с. 95-96 том 1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором позивачем надано копію договору транспортного експедирування вантажів автотранспортом від 31.03.2014р., копії податкових накладних, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії товарно-транспортних накладних,копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ «КПЦ Кондор» від 01.07.2014р. №573, від 04.07.2014р. №586,587, 588, а також копії договорів на транспортного експедирування, на організацію внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевезення вантажу укладені між позивачем як Експедитором та ТОВ «КПД», ПАТ «Дніпровський завод Алюмаш», ТОВ «Компанія «ПРО-СЕРВІС», ТОВ «Росьагропродукт», ТОВ «Позитив-Плюс», ТОВ «ФРЕШБЕРІ», ПАТ «Луцьк Фудз», ТОВ «ДОМОСВІТ», ТОВ «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ», ТОВ «Біотрейд» та копії договорів багаторазового перевезення вантажів, які укладені між ТОВ «КПЦ Кондор» (Замовником) та Фізичними особами-підприємцями та автотранспортними підприємцями про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.95-101, 107-145 том 1, а.с.122-215 том 2, а.с.1-248 том 3, а.с.1-180, 219-250 том 4, а.с.1-142 том 5).

Оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарської операції, суд приходить до висновку, що вказані вище документи не можуть підтверджувати реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «КПЦ Кондор» з огляду на наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи копії статуту позивача та копій довідок статистики та з ЄДРПОУ позивач здійснює господарську діяльність за такими видами КВЕД-2010 як: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля напоями (а.с.27-58 том 1).

У перевіряємий період з 01.04.2014р. по 30.06.2014р. у штаті позивача працювало 6 осіб, серед яких директор - 1особа, бухгалтер-1 особа та Менеджер (логіст) - 4 особи, що підтверджується штатним розписом (а.с.190 том 4).

Також у період з січня по грудень 2013р. позивачем як Експедитором з ТОВ «КПД», ПАТ «Дніпровський завод Алюмаш», ТОВ «Компанія «ПРО-СЕРВІС», ТОВ «Росьагропродукт», ТОВ «Позитив-Плюс», ТОВ «ФРЕШБЕРІ», ПАТ «Луцьк Фудз», ТОВ «ДОМОСВІТ», ТОВ «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ», ТОВ «Біотрейд» були укладені договори транспортного експедирування, на організацію внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевезення вантажу, які є згідно змісту ідентичними, за умовами якого позивач як Експедитор брав на себе зобов'язання по здійсненню перевезення вантажів на підставі письмових заявок вантажним транспортом на території України, здійсненню транспортно-експедиційного обслуговування по організації внутрішніх перевезень, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами.

Аналіз змісту вищенаведених договорів свідчить про те, що позивач як Експедитор самостійно брав на себе зобов'язання по здійсненню послуг з перевезення вантажів на підставі заявок, при цьому, зміст вказаних договорів не пов'язує обов'язки позивача як Експедитора можливість укладення договорів на виконання умов вказаних вище договорів з іншими юридичними особами, які здійснюють перевезення вантажів, на виконання обов'язків Експедитора за вищевказаними договорами, а тому посилання представника позивача на те, що вказані договори підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» за договором №153 від 31.03.2014р. не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Окрім того, судом враховується і те, що вищенаведені договори були укладені позивачем у період з січня 2013р. по грудень 2013р., тоді як правовідносини за договором №153 від 31.03.2014р. між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» щодо реальності здійснення господарської операції стосуються травня 2014р.

Також не можуть бути прийняті в якості доказу на підтвердження реальності здійснення господарської операції і надані позивачем копії Договорів-Заявок виписаних у травні 2014р. на підтвердження надання позивачем як Експедитором-1, ТОВ «КПЦ Кондор» як Експедитору -2 копій транспортних заявок згідно до умов розділу І договору №153 від 31.03.2014р., так як вони не містять посилань на те, що вказані Договори-Заявки були видані саме на виконання умов вказаного договору, доказів отримання їх Експедитором-2 (ТОВ КПЦ Кондор») не надано, крім цього, вказані Договори-Заявки не були надані у ході проведення перевірки перевіряючим, відповідних доказів позивачем також не надано, а отже, згідно до ст.44 ПК України вказані документи не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження реальності вчинення позивачем господарської операції саме за договором №153 від 31.03.2014р.

Не є належними доказами реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» і надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення товару, оскільки зміст наведених вище товарно-транспортних накладних не підтверджує факту реальності вказаної господарської операції, а свідчить про те, що автомобільним перевізником товару є ТОВ «Гагас Україна», що не відповідає дійсності, оскільки судом у ході розгляду справи встановлено та підтверджено і представником позивача, позивач - ТОВ «Гагас Україна» не здійснював перевезення вантажу, відповідної ліцензії не має, а експедиційні послуги вказаним вище підприємствам були надані ТОВ «КПЦ Кондор» на підставі договору №153 від 31.03.2014р.

З огляду на наведене, відсутність у вищевказаних копіях товарно-транспортних накладних відомостей про надання послуг позивачеві ТОВ «КПЦ Кондор» за вказаним договором, такі товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом за договором №153 від 31.03.2014р.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, за даними правовідносинами позивачем були здійснені лише посередницькі послуги, що не відповідає змісту та умовам вищевказаного договору та суперечить ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом також критично оцінюються посилання представника позивача на копії договорів багаторазового перевезення вантажів, які були укладені між Фізичними особами-підприємцями, автотранспортними підприємствами та ТОВ «КПЦ Кондор» на перевезення вантажів з огляду на те, що їх зміст не пов'язує обов'язки ТОВ «КПЦ Кондор» надання послуг з експедиційного обслуговування як експедитора та перевезення вантажів саме на виконання умов договору №153 від 31.03.2014р. та свідчить лише про інші правовідносини контрагента позивача - ТОВ «КПЦ Кондор» як замовника на перевезення вантажів(219-250 том 4, а.с.1-142 том 5).

Також, представником позивача у ході судового розгляду справи взагалі не було надано жодних доказів на підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ПП «Енергопром» у квітні 2014р.

Не надано представником позивачем було і доказів отримання прибутку за вищевказаними господарськими операціями у спірний період та докази використання позивачем саме придбаних послуг у власній господарській діяльності у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що адміністративним судом представнику позивача надавався час для підготовки і надання належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «КПЦ Кондор» у травні 2014р. та ПП «Енергопром» у квітні 2014р., однак станом на 06.04.2015р. відповідні документи суду не були надані без поважних причин.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0000832203 від 02.09.2014р. є законним та правомірним.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача.

Таким чином, представник позивача у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції за договорами укладеними з «КПЦ Кондор» та ПП «Енергопром» у квітні та травні 2014р., що підтверджує обґрунтованість висновків податкової інспекції, викладених в акті від 13.08.2014р.

При цьому, судом не може бути прийнята до уваги та покладена в основу даного судового рішення постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2014р. у справі №808/5598/14 за якою задоволені позовні вимоги ТОВ «КПЦ Кондор» та визнано протиправними дії податкової інспекції щодо проведення зустрічної звірки та дії щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «КПЦ Кондор» з огляду на те, що вказане судове рішення не стосується прав та обов'язків позивача, які є предметом розгляду у даній справи, при цьому, позивачем не надано суду доказів, що вказане судове рішення станом на момент проведення перевірки позивача - 13.08.2014р. набрало законної сили, а тому вказане судове рішення не може бути підставами для звільнення від доказування обставин і доводів у даній справі у розумінні ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «КПЦ Кондор» та ПП «Енергопром»», виходячи з вищенаведених обставин та норм чинного законодавства України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, виходячи з вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 182,70 грн. (а.с.3 том 1), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.(1872-182,70).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832203 від 02.09.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» (49033, м.Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд.6, кв.110, код ЄДРПОУ 37900662) в доход Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 14.04.2015р.

Суддя С.О. Конєва