Постанова

від 24.04.2015 по справі 817/3806/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3806/14

24 квітня 2015 року 11год. 49хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Камінський Р.І.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик"

до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутовик» звернулося з адміністративним позовом до Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000602200 від 06.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та № 0000592200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що висновки Костопільської ОДПІ щодо заниження податку на прибуток підприємств та заниження податку на додану вартість не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах товариствах та є надуманими. Так, зокрема позивач вказує, що в супереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) відповідачем не конкретизовано яких саме первинних документів та по яких саме господарських операціях не надано до проведення документальної перевірки. Вказує, що під час проведення документальної перевірки було надано усі первинні документи, що вимагалися ревізором на підтвердження валових витрат. Таким чином, висновки щодо завищення валових витрат по рядках 05.1 та 06.1 Декларації по податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся є помилковими та такими, що не відповідають ст. 138 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що віднесення вартості придбаної бензопили до валових витрат або до вартості основних фондів є правом яким користується платник податків, а отже не може змінюватися податковим органом на власний розсуд.

Спростовуючи висновки податкового органу щодо завищення податку на додану вартість вказує, що на суперечність між описовою частиною та висновками акту перевірки. Так зокрема, описуючи правопорушення ревізор зазначає, що до складу податкових зобов'язань не було включено податкову накладну № 2 від 28.10.2011 року виписану ТОВ «Побутовик» на вартість відвантаженої готової продукції для ТОВ ТД «Запад» на суму 19 495 грн. При цьому у висновках ревізор стверджує, що заниження податку на додану вартість позивачем відбулося за жовтень 2011 на суму 7812 грн., листопад 2011 на суму 8996 грн., січень 2012 року на суму 574 грн., лютий 2012 на суму 2113 грн. Отже, акт перевірки містить внутрішні суперечності між періодами та сумами заниження податку на додану вартість, що свідчить про його необ'єктивність.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та пояснив суду, що витрати рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток підприємств за 3-4 кв. 2011 року та 1 кв. 2012 року повністю підтверджуються первинними документами на придбання пиломатеріалів, клею та послуг пов'язаних з розпиловкою пиломатеріалу. В свою чергу, показники рядка 06.1 Декларації по податку на прибуток за аналогічний період повністю підтверджуються документами на виплату заробітної плати, оплати нарахувань на заробітну плату, придбання електроенергії, витратами на обслуговування виробничого процесу. Отже, товариством при формування валових витрат було дотримано приписи ст. 138 Податкового кодексу України.

На спростування наведеного в акті перевірки факту завищення валових витрат за 1 кв. 2013 року представник позивача зазначив, що у відповідності до підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України за 2013 рік товариством було подано лише річну декларацію по податку на прибуток підприємств, а отже допустити завищення валових витрат в 1 кв. 2013 року неможливо, так як не відбувалося факту їх декларування. Крім того, представник позивача покликається на п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та вказує, що зменшенні валові витрати товариства пов'язані з утримання основних засобів та не пов'язані зі створення нових основних фондів поліпшення існуючих. Додатково зазначає, що зі змісту акту перевірки неможливо встановити за якою методикою та на підставі яких норм права ревізором було виокремлено частку виплаченої товариством заробітної плати працівникам з відповідними нарахуваннями, які були задіяні при обслуговуванні основних засобів.

Спростовуючи нарахування податку на додану вартість по операції з ТОВ ТД «Запад» представник позивача вказує, що в жовтні 2011 року зі сторони ТОВ «Побутовик» не відбувалося жодних поставок товарно-матеріальних цінностей на адресу вказаного підприємства. У товариства взагалі відсутня видаткова накладна № 2 від 28.10.2011 року, як наслідок висновки податкового органу є надуманими.

Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач - Костопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача вказав на відсутність під час проведення документальної перевірки первинних документів ТОВ «Побутовик», що є порушенням ст. 139 Податкового кодексу України та призвело до завищення валових витрат за 3,4 кв. 2011 року та 1 кв. 2012 року. Крім того, відповідач зазначає, що зі сторони ТОВ «Побутовик» в порушення ст. 146 Податкового кодексу України включалося до складу валових витрат вартість придбання та поліпшення основних засобів. Обґрунтовуючи нарахування податку на додану вартість відповідач вказує, що до складу податкових зобов'язань за жовтень 2011 року ТОВ «Побутовик» не було включено видаткову накладну № 2 від 28.10.2011 року на суму 116 967,6 грн. в т.ч. ПДВ 19494,6 грн. в результаті чого було занижені податкові зобов'язання. На думку відповідача, наведені порушення підтверджуються актом перевірки, а отже є об'єктивними, як наслідок податкові повідомлення рішення є законними і підстав для їх скасування немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.09.2014 Костопільською ОДПІ було складено акт №128/22/13978380 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутовик», код ЄДРПОУ 13978380 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013».

З висновків акта перевірки вбачається, що за результатами її проведення податковим органом було встановлено порушення: пп. 138.10.4 в) п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, а саме: платником податку занижено податок на прибуток на суму 160 808 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 в сумі 83 678 грн., 4 квартал 2011 в сумі 31 620 грн., 1 квартал 2012 - 34 586 грн., 2013 рік - 10 924 грн. та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України платником податку занижено податок на додану вартість на суму 19 495 грн., в т.ч. за жовтень 2011 в сумі 7812 грн., листопад 2011 в сумі 8996 грн., січень 2012 в сумі 574 грн. та лютий 2012 в сумі 2113 грн.

На підставі акта №128/22/13978380 від 12.09.2014 року Костопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області було винесено податкові повідомлення-рішення: №000602200 від 06.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 160 808 грн. основного платежу та 11 377,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000592200 від 06.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 495 грн. основного зобов'язання та 4 873,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року Костопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області стверджує про порушення зі сторони ТОВ «Побутовик» пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено валові витрати за 3 кв. 2011 року на суму 348 267 грн., 4 кв. 2011 року на суму 153 026 грн., 1 кв. 2012 року на суму 164 695 грн. Суть порушення полягає в тому, що позивачем не надано підтверджуючих документів на формування витрат задекларованих в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» та рядку 06.1 «Загальновиробничі витрати» Податкової декларації по податку на прибуток підприємств за відповідні періоди.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент складання акту перевірки) - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України - валові витрати складаються із суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

При цьому слід враховувати, що пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу показника рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації по податку на прибуток підприємств за 3,4 кв. 2011 року та 1 кв. 2012 року ТОВ «Побутовик» було включено вартість придбаних пиломатеріалу (непереробної деревини), клею.

Операції з придбання непереробленої деревини у ДП «Клесівське лісове господарство», ДП «Соснівське лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство» підтверджується біржовими контрактами, аукціонними свідоцтвами, накладними, податковими накладними. Факт транспортування відповідними копіями товарно-транспортних накладних за період з 1-4 кв. 2011 рік та 1 кв. 2012 рік. Оплата коштів на вказані лісгоспи підтверджується даними банківських виписок за відповідні періоди.

Перелічені документи за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже є первинними та підтверджуються вчинення господарських операції

Сам факт придбання пиломатеріалу не оспорюється зі сторони представників податкового органу, проте на думку останніх позивачем не надано доказів реалізації готової продукції з придбаного пиломатеріалу та документів складського обліку та документів списання матеріалу під час здійснення виробничого процесу, що унеможливлює прийняття вказаних витрат. Крім того, представники заперечують щодо включення до складу валових витрат документів за 1-2 кв. 2011 року.

Стосовно заперечень представників податкового органу слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту декларацій по податку на прибуток підприємств за 1-2 кв.2011 року в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» товариством здекларовано 0, що свідчить про не відображення вартості придбаної у лісгоспів сировини. Вказані обставини встановлені та описані в акті перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року. Таким чином, у відповідності до п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ «Побутовик» мало право на відображення в складі витрат наступних податкових періодів вартість придбаної сировини. При цьому заперечення податкового органу не ґрунтуються на діючих на той момент нормах Податкового кодексу України.

Крім того, як свідчать показники декларацій по податку на прибуток підприємств за періоди 3,4 кв. 2011 року та 1 кв. 2012 року (періоди виявлених порушень) ТОВ «Побутовик» декларувався чистий прибуток з визначенням відповідних сум податку для сплати до бюджету. Наведене засвідчує, що до складу валових витрат товариством включалися суми, витрачені на придбання сировини, що є меншими від сум отриманих в результаті реалізації готової продукції. Таким чином, на думку суду доводи представників Костопільської ОДПІ щодо порушення вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам та є помилковими.

Додатково слід зазначити, що в акті перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року та під час розгляду справи по суті ревізором не обґрунтовано за яким принципом та по яких критеріях частково приймалися показники товариства зазначені в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій по податку на прибуток підприємств за періоди 3,4 кв. 2011 року та 1 кв. 2012 року.

Що стосується зменшення валових витрат по рядку 06.1 «Загальновиробничі витрати» Декларації по податку на прибуток підприємств, то суд зазначає, що згідно даних підприємства до його складу включено витрати пов'язані з нарахуванням заробітної плати, нарахуванням податків та платежів на суму заробітної плати, вартості електроенергії, вартості обслуговування виробничого процесу, амортизації основних засобів, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. При цьому під час розгляду справи по суті представники податкового органу не обґрунтували яких саме документів не було надано під час проведення документальної перевірки в результаті чого було зменшено валові втрати.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що твердження Костопільської ОДПІ щодо порушення ТОВ «Побутовик» пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було завищено валові витрати за 3 кв. 2011 року на суму 348 267 грн., 4 кв. 2011 року на суму 153 026 грн., 1 кв. 2012 року на суму 164 695 грн. є безпідставними, зробленими з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 та не ґрунтуються на первинних документах та даних бухгалтерського обліку підприємства. При цьому в судовому засіданні ревізором не було надано пояснень щодо методики, критеріїв та нормативного обґрунтування підстав для зменшення валових витрат. Таким чином, податкове повідомлення-рішення Костопільської ОДПІ № 000602200 від 06.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року Костопільська ОДПІ стверджує, що в 2013 році товариством було допущено порушення п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України в результаті чого було завищено витрати по ремонту основних засобів на суму 51 044 грн. Вказана сума складається з вартості придбаних запчастин та заробітної плати з відповідними нарахуваннями працівників. На думку податкового органу, вказані кошти були витрачені на поліпшення основних засобів, а отже повинні збільшити балансову вартість основних засобів, а не валові витрати підприємства.

Відповідно до абз. в) п 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

При цьому згідно пп. 139.1.5 п 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - не підлягають включенню до складу валових витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу;

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України - сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України - амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Згідно пояснень позивача та наданих документів, товариством було включено до складу валових витрат рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації по податку на прибуток за 2013 рік вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей необхідних для утримання основних засобів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом враховано положення абз. в) п 138.10 ст. 138 та пп. 139.1.5 п 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України згідно якого підприємство має право відображати в складі валових витрат витрати пов'язані з обслуговуванням основних засобів.

При цьому слід зазначити, що доводи Костопільської ОДПІ щодо необхідності віднесення товариством на збільшення балансової вартості основних засобів не узгоджується з приписами п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України згідно якого амортизації підлягає сума заробітної плати виплачена працівникам, що виготовляли (створювали) основний засіб.

Таким чином, підхід податкового органу щодо розмежування права відображення валових витрат платником податків виключно шляхом включення до їх складу 10 відсотків вартості основних засобів свідчить про однобокий підхід до проведення перевірки в результаті чого правопорушення створено штучно. Відповідачем не доведено факту поліпшення основних засобів, що має наслідком збільшення їх балансової вартості.

В супереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 податковим органом не було досліджено первинні документи на підставі яких формувалися показники рахунку 23 «Виробництво» та кредиту рах. 207 «Запасні частини», не встановлено факту поліпшення основних засобів, що має наслідком збільшення їх балансової вартості. При цьому абсолютно безпідставно та необґрунтовано зменшено валові витрати пов'язані з виплатою заробітної плати та нарахуванням податків на суму такої заробітної плати.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Костопільської ОДПІ № 000602200 від 06.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи в 2013 році до складу валових витрат позивачем було включено вартість придбаної бензопили в сумі 6449 грн.

Згідно пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Позивачем не надано жодних пояснень на заперечення вказаного правопорушення. Таким чином, суд прийшов до висновку, що в цій частині висновки акта перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року є обґрунтованими. Отже, податкове повідомлення-рішення Костопільської ОДПІ № 000602200 від 06.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання на суму 1226 грн. основного платежу та 306,5 грн. застосованих штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи Костопільська ОДПІ стверджує в акті перевірки, що ТОВ «Побутовик» занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19 494,60 грн. Вказане правопорушення виникло у зв'язку з тим, що до складу податкових зобов'язань не включено видаткову накладну № 2 від 28.10.2011 року.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кредиту України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Таким чином, для визначення суми податкового зобов'язання слід встановити факт здійснення поставки товарів на митній території України на підставі первинних документів. Стверджуючи про вчинене правопорушення, зі сторони податкового органу не долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 2 від 28.10.2011 року на суму 116967,6 грн. в т.ч. ПДВ 19494,6 грн. виписану для ТОВ ТД «Запад»

З матеріалів долучених позивачем до справи судом не встановлено факту здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей. При цьому зі сторони податкового органу не надано жодних доказів, що підтверджували б наявність видаткової накладної № 2 від 28.10.2011 року на суму 116967,6 грн. в т.ч. ПДВ 19494,6 грн. виписаної позивачем для ТОВ ТД «Запад».

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження Костопільської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 19 494,6 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Додатково слід зазначити, що описова частини акта перевірки №128/22/13978380 від 12.09.2014 року та висновки містять різні періоди вчиненого правопорушення. В описовій частині стверджується, що правопорушення вчинено в жовтні 2011 року, у висновках стверджується про періоди жовтень, листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року. Наведене, повторно засвідчує необ'єктивний характер описаного правопорушення та його помилковість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000592200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість слід визнати протиправним та скасувати повністю.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та 2 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.86 КАС України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставини справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому на підставі ст. 162 КАС України визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення рішень № 000602200 від 06.10.2014 року в частині збільшення збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 159 582 грн. основного платежу та 11 064 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000592200 від 06.10.2014 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19 495 грн. основного платежу та 4 873,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення ч.3 ст.94 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат по оплаті судового збору в розмірі 367, 87 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 06.10.2014 №000059220 та від 06.10.2014 №000602200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 159 582 грн. - основного платежу та 11 064 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 367, 87 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.