Постанова

від 08.05.2015 по справі 826/2577/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2015 року 11:52 № 826/2577/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні провадженні засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:

від ПозивачаСирко Д. О. (довіреність) Владика В. В. (довіреність) від ВідповідачаМаксименко С. П. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» (надалі - Позивач/ТОВ «Рост Альянс») до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення рішення №0000242203 від 19.01.2015 р.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рост Альянс» (ЄДРПОУ 38358639) суму сплаченого судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Після усунення недоліків адміністративного позову, суддя визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі згідно ст.107 Кодексу адміністративного кодексу України (надалі - КАС України).

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про протиправне винесення Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та зазначає про реальних господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАУД-ТРЕЙДІНГ ГРУП» (надалі - ТОВ «ПТГ»).

В судове засідання з'явилися представники відповідача, які проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, просили суд в задоволені адміністративного позову відмовити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не допустили порушень законних прав та інтересів позивача.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 (директор ТОВ «Рост Альянс») та ОСОБА_5 (директор ТОВ «ПТГ»), які повідомили про обставини укладення договорів, умови їх виконання.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 08.05.2015 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Рост Альянс» зареєстроване 05.09.2012 р. та взято на податковий облік в органах податкової служби 07.09.2012 р. Основними видами господарської діяльності за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля хімічними продуктами; вантажний автомобільний транспорт.

13.11.2014 р. Відповідачем було направлено до Позивача лист №25555/10/26-54-22-06-24 «Про надання інформації та її документального підтвердження» в якому просили від ТОВ «Рост Альянс» надати документи по господарським відносинах з ТОВ «ПТГ».

Листами №26/11-14 від 26.11.2014 р. та №11/12-14 від 11.12.2014 р. Позивачем було надано Відповідачу документи, які на його думку посвідчують реальність господарських операцій із ТОВ «ПТГ».

15.12.2014 р. Відповідачем було винесено наказ №658 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», відповідно до якої вказано про проведення позапланову невиїзну передвіку ТОВ «Рост Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ПТГ» за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р.

З 16.12.2014 р. по 19.12.2014 р. ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ПРАУД-ТРЕЙДІНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37226981) за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої відповідачем було складено Акт №1432/26-54-22-06/38358639 від 26.12.2014 р. (надалі - Акт перевірки №1432/26).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1432/26, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

ь пп.201.4, пп.201.6, пп.201.10 ст.201, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 436 828,00 грн., в т.ч.: в березні 2014 р. на суму 93 067,00 грн.; в квітні 2014 р. в сумі 128 772,00 грн.; в травні 2014 р. в сумі 146 646,00 грн.; в липні 2014 р. в сумі 43 402,00 грн.; в серпні 2014 р. в сумі 24 941,00 грн.

06.01.2015 р. Позивачем надано письмові заперечення до Акту №1432/26, однак листом №477/26-54-22-03-27 від 15.01.2015 р. Відповідач надав відповідь на заперечення, в яких зафіксував що висновки Акту №1432/26 відповідають вимогам чинного законодавства та залишаються без змін.

На підставі вказаного Акту перевірки №1432/26 відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення:

ь №0000242203 від 19.01.2015 р. (надалі - ППР №000242203), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 546 035,00 грн., з яких 436 828,00 грн. - за основним платежем, а 109 207,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, зазначене вище податкове повідомлення-рішення таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 01.03.2014 р. між Позивачем та ТОВ «ПТГ» було укладено типові договори на поставку продукції, зокрема:

ь №206-14, відповідно до якого, Постачальник (ТОВ «ПТГ») зобов'язалось в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцеві (ТОВ «Рост Альянс») хімічні товари , а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Прийняти та оплатити цей товар;

ь №295-14, відповідно до якого, Постачальник (ТОВ «ПТГ») зобов'язалось в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцеві (ТОВ «Рост Альянс») хімічні товари, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.2 вказаних договорів, кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії Товару, що постачається за даними Договорами, визначається у видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов Договорів №206-14 та №295-14 Позивачем були надані специфікації, рахунки-фактури, а також підписані між Позивачем та ТОВ «ПТГ» видаткові накладні.

Водночас, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

До матеріалів справи Позивачем надані податкові накладні за Договорами №206-14 та №295-14.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали суду, позивачем були надані інші документи, зокрема: товарно-транспортні накладні, які посвідчують факт транспортування придбаних у ТОВ «ПТГ» товарів до Позивача за Договорами №206-14 та №295-14; нотаріально посвідчені договори оренди автомобілів; посвідчення про державну реєстрацію препарату «Росток», мінеральне добриво; договір №01/04/13 від 01.04.2013 р. на постачання товару від ТОВ «Рост Альянс» до ТОВ «Український аграрний ресурс» із податковими накладними та видатковими накладними до нього.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності Позивача встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних суму ПДВ розміром 290 184,12 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. на підставі отриманих від ТОВ «ПТГ» податкових накладних за Договорами №206-14 та №295-14.

Крім того, між ТОВ «Рост Альянс» та ТОВ «ПТГ» було укладено агентський договір №2239 від 01.03.2014 р. (надалі - Договір №2239), відповідно до якого Комерційний агент (ТОВ «ПТГ») в опряду та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги Довірителю (ТОВ «Рост Альянс») із сприяння у вичинені правочинів, а саме пошуку клієнтів на придбання добрив комплексних.

Позивачем надано до матеріалів справи Специфікацію №1 від 31.05.2014 р., відповідно до якої зазначається перелік наданих послуг Комерційним агентом Довірителю, суму агентської винагороди, суму відвантаженої продукції клієнтам, зокрема вказано, що було відвантажено продукцію 17 контрагентам на загальну суму 2 932 924,19 грн., винагорода Комерційного агента становить 879 877,26 грн. (у т.ч. ПДВ 146 646,21 грн.).

До матеріалів справи Позивачем надано податкову накладну №12 від 31.05.2014 р. за Договором №2239 на суму 879 877,26 грн. (у т.ч. ПДВ 146 646,21 грн.).

Поряд із цим, суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали суду, позивачем були надані інші документи, зокрема: договори із контрагентами

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності Позивача встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних суму ПДВ розміром 146 646,21 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період за травень 2014 р. на підставі отриманих від ТОВ «ПТГ» податкової накладної за Договорами №2239.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом із тим, як зазначається в Акті перевірки №1432/26, перевіркою визначення ТОВ «Рост Альянс» податкового кредиту за період з 01.01.2014 р. по 31.09.2014 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «ПТГ» Відповідачем встановлено його завищення на суму 436 828,00 грн. що призвело до заниження суми ПДВ на 436 828,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 13.03.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між ТОВ «Рост Альянс» та ТОВ «ПГТ».

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Рост Альянс» та його контрагентом ТОВ «ПГТ», з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Договори №206-14 та №295-14 були укладені між Позивачем та ТОВ «ПГТ» з метою придбання хімічної сировини (моноеталамін, кислота лимонна, оцтова кислота, карбамід, цинк хлорид, кастанова камідь, трилон Б тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума придбаного товару за Договорами №206-14 та №295-14, становить 1 741 091,87 грн. (в т.ч. ПДВ - 290 181,98 грн.).

В судовому засіданні свідки вказали порядок придбання продукції, її транспортування, подальше відвантаження та реалізацію. Зокрема, свідок ОСОБА_4 (директор ТОВ «Рост Альянс») вказала, що товар придбавався з метою подальшої реалізації спорідненому товариству, яке є засновником ТОВ «Рост Альянс» (а саме, ТОВ «Український аграрний ресурс»). Додатково свідок ОСОБА_4 зазначила, що за результатами господарської діяльності збитки не отримували. Крім того, свідок ОСОБА_5 (директор ТОВ «ПГТ») вказав про порядок укладення договорів, порядок продажу продукції, місце відвантаження.

Надані свідчення свідків віднайшли своє підтвердження наданими Позивачем доказами, зокрема: специфікації до договорів, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг із книги обліку довіреностей. Крім того, в судовому засіданні було підтверджено факт подальшої реалізації хімічної продукції ТОВ «Український аграрний ресурс» за договором №01/04/13 від 01.04.2013 р., що посвічується видатковими накладними, податковими накладними.

Більше того, суд приймає до уваги, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних вбачається транспортування продукції транспортними засобами ТОВ «Український аграрний ресурс», що посвідчується наданими договорами оренди автомобіля, свідоцтвом про державну реєстрацію автомобіля. Також, надано документи, які свідчать що пункти розвантаження товару в приміщеннях ТОВ «Український аграрний ресурс», зокрема: технічні паспорти на виробничий будинок, свідоцтва про право власності.

З огляду на вищенаведене, судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту на суму 290 184,12 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «ПГТ» за спірний період за Договорами №206-14 та №295-14, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість за березень, квітень, липень та серпень 2014 р. в сумі 290 184,12 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаний період в сумі 72 545,00 грн.

Водночас, суд погоджується із доводами Відповідача щодо відсутності підстав для формування податного кредиту за серпень 2014 р. в розмірі 146 646,00 грн. за Договором №2239 від 01.03.2014 р. з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ч.1 ст.297 ГК України).

Так, відповідно до п.2.1 Договору №2239 передбачено, що Комерційний агент зобов'язаний: вивчати Територію з метою потенційних замовників на продукцію Довірителя; формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних контрагентів Довірителя; інформувати Довірителя про необхідність проведення переговорів з контрагентів.

В ч.1 ст.298 ГК України передбачено, що Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

Натомість, Відповідачем не надано жодних доказів проведення вивчення Території та визначення потенційних покупців, не надано жодного письмового звіту про проведення вивчення території. Також Позивачем не надано жодних доказів формування ТОВ «ПГТ» інформаційного банку даних щодо потенційних та наявних контрагентів Довірителя та подальше передання такої інформаційної бази Позивачу.

В п.3.1 Договору №2239 передбачено, що вартість наданих Комерційним агентом послуг остаточно встановлюється та відображається у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Так, в якості доказів надання послуг ТОВ «ПГТ» Позивачу за Договором №2239 ТОВ «Рост Альянс» надано до матеріалів справи копії договорів із контрагентами щодо продажу добрив комплексних «Росток» (виробництва ТОВ «Український аграрний ресурс»), зокрема: №34/03/04-14 від 04.04.2014 р. із ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»; №37/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ТОВ «АгроКІМ»; №32/03/04-14 від 08.04.2014 р. із ТОВ «Бурат-Агро»; №№35/03/04-14 від 03.04.2014р. із ТОВ «Племзавод новий Тростянець»; №36/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ПСП «Слобожанщина Агро»; №33/03/04-14 із ТОВ «Украгросоюз КСМ»; №64/23/04-14 від 23.04.2014 р. із ТОВ «Альянс»; №70/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ТОВ «Агрофірма «Лан»; №59/15/04-14 від 15.04.2014 р. із ФГ «Геркулес»; №71/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ФГ «Жито-3»; №45/07/04-14 від 07.04.2014 р. із ПАТ «Жорнище»; №08/25/02-14 від 25.03.2014 р. із ТОВ «Зернова компанія Полісся»; №07/25/02-14 від 05.03.2014 р. із ТОВ «Кольза»; №83/27/05-14 від 27.05.2014 р. із ТОВ «Надія»; №75/16/05-14 від 14.05.2014 р. із СВК «Нива»; №38/31/03-14 від 31.03.2014 р. із СТОВ «Ратанівський аграрій»; №05/25/02-14 від 26.03.2014 р. із ТОВ «ФЛІН -АГРО».

Однак, Позивачем не надано до суду жодних доказів, що ТОВ «Рост Альянс» придбавав добрива комплексні "Росток" у ТОВ «Український аграрний ресурс», зокрема: договір купівлі-продажу товарів, специфікацій, сертифікатів відповідності, доказів перерахування коштів.

Крім того, не надано до суду і жодних доказів постачання Позивачем продукції за договорами укладеними із контрагентами (специфікації, видаткові накладні, сертифікати відповідності, докази отримання коштів від реалізованої продукції, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо), зокрема: №34/03/04-14 від 04.04.2014 р. із ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»; №37/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ТОВ «АгроКІМ»; №32/03/04-14 від 08.04.2014 р. із ТОВ «Бурат-Агро»; №№35/03/04-14 від 03.04.2014р. із ТОВ «Племзавод новий Тростянець»; №36/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ПСП «Слобожанщина Агро»; №33/03/04-14 із ТОВ «Украгросоюз КСМ»; №64/23/04-14 від 23.04.2014 р. із ТОВ «Альянс»; №70/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ТОВ «Агрофірма «Лан»; №59/15/04-14 від 15.04.2014 р. із ФГ «Геркулес»; №71/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ФГ «Жито-3»; №45/07/04-14 від 07.04.2014 р. із ПАТ «Жорнище»; №08/25/02-14 від 25.03.2014 р. із ТОВ «Зернова компанія Полісся»; №07/25/02-14 від 05.03.2014 р. із ТОВ «Кольза»; №83/27/05-14 від 27.05.2014 р. із ТОВ «Надія»; №75/16/05-14 від 14.05.2014 р. із СВК «Нива»; №38/31/03-14 від 31.03.2014 р. із СТОВ «Ратанівський аграрій»; №05/25/02-14 від 26.03.2014 р. із ТОВ «ФЛІН -АГРО».

Більше того, в ч.1 ст.300 ГК України передбачено, що агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Натомість, жодних доказів, що на момент проведення оплати контрагентами (№34/03/04-14 від 04.04.2014 р. із ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»; №37/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ТОВ «АгроКІМ»; №32/03/04-14 від 08.04.2014 р. із ТОВ «Бурат-Агро»; №№35/03/04-14 від 03.04.2014р. із ТОВ «Племзавод новий Тростянець»; №36/03/04-14 від 03.04.2014 р. із ПСП «Слобожанщина Агро»; №33/03/04-14 із ТОВ «Украгросоюз КСМ»; №64/23/04-14 від 23.04.2014 р. із ТОВ «Альянс»; №70/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ТОВ «Агрофірма «Лан»; №59/15/04-14 від 15.04.2014 р. із ФГ «Геркулес»; №71/07/05-14 від 07.05.2014 р. із ФГ «Жито-3»; №45/07/04-14 від 07.04.2014 р. із ПАТ «Жорнище»; №08/25/02-14 від 25.03.2014 р. із ТОВ «Зернова компанія Полісся»; №07/25/02-14 від 05.03.2014 р. із ТОВ «Кольза»; №83/27/05-14 від 27.05.2014 р. із ТОВ «Надія»; №75/16/05-14 від 14.05.2014 р. із СВК «Нива»; №38/31/03-14 від 31.03.2014 р. із СТОВ «Ратанівський аграрій»; №05/25/02-14 від 26.03.2014 р. із ТОВ «ФЛІН -АГРО») Позивачу вартості придбаного товару не надано.

Більше того, Позивачем не надано доказів комерційної мети укладення агентського договору, зокрема чи було отримано прибуток від реалізації добрив комплексних «Росток» (виробництва ТОВ «Український аграрний ресурс») контрагентам та виплати агентської винагороди ТОВ «ПГТ» в розмірі 30 % від загальної вартості укладених договорів із контрагентами (ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»; ТОВ «АгроКІМ»; ТОВ «Бурат-Агро»; ТОВ «Племзавод новий Тростянець»; ПСП «Слобожанщина Агро»; ТОВ «Украгросоюз КСМ»; ТОВ «Альянс»; ТОВ «Агрофірма «Лан»; ФГ «Геркулес»; ФГ «Жито-3»; ПАТ «Жорнище»; ТОВ «Зернова компанія Полісся»; ТОВ «Кольза»; із ТОВ «Надія»; СВК «Нива»; СТОВ «Ратанівський аграрій»; ТОВ «ФЛІН -АГРО»).

Також, суд звертає увагу, що Позивачем не надано комерційного розрахунку суми агентської винагороди ТОВ "ПГТ" в розмірі 30 % від вартості реалізованих товарів.

З огляду на вищенаведене, судом було встановлено відсутність обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту на суму 146 646,21 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «ПГТ» за спірний період за Договорами №2239, тому суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість за травень 2014 р. в сумі 146 646,21 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаний період в сумі 36 662,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Поряд із цим, суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 23.01.2015 р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в якій вказано, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При цьому, п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Отже Відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, під час подання адміністративного позову, що має майновий характер, Позивач сплатив судовий збір за позовні вимоги майнового характеру суму у розмірі 487, 20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума підтверджується платіжним дорученням №352 від 03.02.2015 р.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, враховуючи попередню сплату 10 % розміру ставки судового збору, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково в розмірі 362,72 грн. Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог із Позивача має бути стягнуто додатково сума судового збору в розмірі 1 244,80 грн. (за частину позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено).

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0006362204 від 22.12.2014 p. в частині донарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» суми податку на додану вартість в сумі 290 184 (двісті дев'яності тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 12 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 72 545 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» відмовити.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 43, кв.104, код ЄДРПОУ 38358639) понесені судові витрати в розмірі 362 (триста шістдесят дві) грн. 72 коп. із видатків Державного бюджету України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 43, кв.104, код ЄДРПОУ 38358639) решту суми судового збору у розмірі 1 244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/2577/15».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін