Рішення

від 29.04.2015 по справі 908/2334/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 24/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 Справа № 908/2334/15-г

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "НЕВІС" (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 35, ідентифікаційний код 25223540)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АВТОХІМІЯ "СТАНДАРТ" (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Акад. Весніна, буд. 17-а офіс 11, адреса для листування: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 1 офіс 6, ідентифікаційний код 35147919)

про стягнення 164 420, 44 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Ясир А.І., довіреність від 23.10.2014р. № 1

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

07.04.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Невіс " з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автохімія «Стандарт» про стягнення з відповідача 164 420,44 грн., з яких: 113 996,96 грн. основного боргу за отриманий товар, 46 554,15 грн. інфляції та 3 869,33 грн. 3% річних.

Ухвалою від 07.04.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/2334/15-г, присвоєно провадженню номер 24/101/15, справу призначено до розгляду на 29.04.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 29.04.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що в період з 29.11.2013р. по 10.04.2014р. згідно видаткових накладних та рахунків - фактур позивач продав, а відповідач придбав товар на загальну суму 113 966,96 грн. Товар отримано відповідачем в зазначеному обсязі без буд-яких зауважень. 23.10.2014р. на адресу відповідача направлено лист-вимогу про негайну оплату отриманого товару. Проте, товар відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим сума основного боргу становить 113 966,96 грн. За порушення строків проведення грошових розрахунків відповідачу нараховано 46 554,15 грн. інфляції за загальний період з листопада 2013р. по квітень 2015р. та 3 869,33 грн. 3% річних по кожній накладній за загальний період з 30.11.2013р. по 06.04.2015р. Враховуючи зазначене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 1, 8, 11, 205, 207, 208, 538, 655, 693 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, 24.04.2015р. надав відзив на позовну заяву, в якому не згоден з вимогами позивача та стверджує, що сторони не обмінювались документами, які вказують на необхідність оплати товару. Рахунки-фактури відповідачу не надаватись, про що свідчить відсутність підпису та печаток, що засвідчують отримання цих документів. Також не були складені, підписані та засвідчені печатками товарно-транспортні накладні на товар. Надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам законодавства, в документах відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже не можна вважати оспорювані правочини такими, що вчинені у письмовій формі. Істотні умови не були та не могли бути погоджені, оскільки правочин не був викладений у письмовій формі. Відповідно жодних істотних умов між сторонами погоджено не було, тож правочин у спрощений спосіб, як зазначає позивач, здійснений не був. Стаття 530 ЦК України, на яку посилається позивач, не може бути застосована у даному випадку, насамперед через те, що термін грошового зобов'язання не настав, бо не був встановлений строк його виконання. Якщо строк виконання грошового зобов'язання не був встановлений, то і відповідно норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в даному випадку. Прострочка відсутня і встановити її не виявляється можливим, саме через те, що домовленості з даної умови, як із інших умов, правочину досягнуто між сторонами не було. Відповідно, отриманий лист від 23.10.2014 № 231014 1-2. надісланий позивачем був проігнорований відповідачем оскільки ТОВ «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» не вважає вищевказані правочини здійсненими, такими, що відбулися у відповідності до всіх вимог чинною законодавства. На підставі вищезазначеного, просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається рахунки - фактури та видаткові накладні на загальну суму 113 966,96 грн., які свідчить про отримання товару відповідачем (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору купівлі - продажу є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов'язковість письмової форми договору купівлі-продажу.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару, а обов'язки відповідача - в його оплаті.

Судом встановлено, що в період з 29.11.2013р. по 10.04.2014р. згідно видаткових накладних ТОВ «НЕВІС» передано, а ТОВ «ТД «Автохімія стандарт» прийнято товар на загальну суму 113 966,96 грн., про що свідчить відповідні видаткові накладні, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. (копії документів містяться в матеріалах справи). На оплату товару відповідачу виставлено рахунки - фактури № № СФ- 0000354, СФ- 0000346, СФ- 0000351, СФ- 0000349, СФ- 0004002, СФ-0000038, СФ- 0000354, СФ- 0000064, СФ- 0000065, СФ- 0000105,СФ- 0000125.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода купівлі-продажу в виду досягнення сторонами згоди по усіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач вказує, що оскільки сторони уклали договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, не визначивши у ньому строк виконання, то з урахуванням вимог статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач, як покупець, в будь-якому випадку зобов'язаний оплатити вартість товару негайно після його прийняття від позивача.

Суд вважає доводи позивача з цього приводи хибними, оскільки п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.10.2014р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 23.10.2014р. № 231014/1-2 претензію від 27.03.2014р. № 36/03-14 про негайну сплату 113 966,96 грн. за отриманий товар До вимоги позивачем додані оригінали рахунків фактур та видаткових накладних. Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення від 23.10.2014р.

Отже, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України строк оплати товару - 31.10.2014р.

Однак, вимога залишена без задоволення.

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим сума основного боргу на час розгляду справи в суді становить 113 966,96 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Твердження відповідача що правочин здійснений не був спростовується вищенаведеним.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 113 966,96 грн. грн. основного боргу суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 869,33 грн. 3% річних за загальний період з період 30.11.2013р. по 06.04.2015р. та 46 554,15 грн. інфляції за загальний період з листопада 2013р. по квітень 2015р.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляції підлягають задоволенню частково з урахування строку оплати товару, а саме: 3% річних в сумі 1 471,03 грн. за період з 01.11.2014р. по 06.04.2015р. та 29 926,46 грн. інфляції за період листопад 2014р. - квітень 2015р. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 907,89 грн. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АВТОХІМІЯ "СТАНДАРТ" (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Акад. Весніна, буд. 17-а офіс 11, адреса для листування: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 1 офіс 6, код ЄДРПОУ 35147919, п/р 26007055897822 в ЗРУ ПАТ «Приватбанк», м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІС" (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 35, код ЄДРПОУ 25223540, п/р 2600230365001 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) - 113 966 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 96 коп. основного боргу, 29 929 (двадцять девять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 46 коп. інфляції, 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. 3% річних та 2 907 (дві тисячі дев'ятсот сім) грн. 89 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 06.05.2015р.