Постанова

від 06.05.2015 по справі 914/205/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа № 914/205/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу б/н від 27.03.15 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Шампіньйон", с Стрептів, Камянка-Бузький район, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.15

у справі № 914/205/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петруцалек", м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Шампіньйон", с Стрептів, Камянка-Бузький район, Львівська область

про стягнення 201 282,48 грн.

за участю представників:

від позивача - Стрезєв А.І. - представник (довіреність № 1 від 10.02.15);

від відповідача - Шнира О.Б. - представник (довіреність б/н від 05.05.15).

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/205/15 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

У зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням в.о. голови суду від 06.04.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/205/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л. судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.15 у справі № 914/205/15 (суддя Король М.Р.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Ріо Шампіньйон" на користь ТОВ "Петруцалек" 3700,21 грн. - 3 % річних, 28588,15 грн. інфляційних втрат, 27404,12 грн. пені та 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.15 у справі № 914/205/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник зіслався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки суд, зазначивши про прострочення відповідачем строків оплати товару та стягнувши пеню, 3 % річних та інфляційні втрати не врахував, що з видаткових накладних не вбачається дата їх підписання відповідачем, оскільки у них вказано м. Одеса як місце їх складення, тоді як товар поставлявся у с. Стрептів Кам'янка-Бузького району Львівської області. А тому, як вказує скаржник, оскільки встановити строк виконання зобов'язання по оплаті товару є неможливо, а інші дати видаткові накладні не містять, стягнення судом першої інстанції пені, 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені не застосовано норму ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перед початком судового засідання позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги та відзиву на неї.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 06.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.04.13 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 020413/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити засоби для упаковки та обгортки харчових продуктів, в подальшому "товар", у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 3.4 договору покупець зобов'язався оплатити вартість поставленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання партії товару покупцем є дата підписання накладних представником покупця. Підставою для оплати товару є накладні постачальника, підписані представником покупця.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 161 590 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2109 від 27.02.14, підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток підприємств.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем вартості отриманого на підставі вказаної накладної товару в розмірі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1515 від 04.04.14 (а.с. 78), сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений на підставі договору № 020413/01 від 02.04.13 товар становить 141 590 грн.

З метою добровільного врегулювання спору 12.01.15 позивач надіслав на адресу відповідача претензію (№ 07/02 від 29.12.14) із вимогою погашення боргу на суму 141 590 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому під час розгляду справи, позивач у зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості на суму 141 590 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 23.01.15 (а.с. 76), подав суду заяву про зменшення позовних вимог та обґрунтування (уточнення) підстав позову від 23.02.15, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3 700,21 грн. - 3 % річних, 28 588,15 грн. - інфляційних втрат, 27 404,12 грн. пені.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною першою цієї ж статті встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з позовної заяви за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням проведення відповідачем часткової оплати на суму 20 000 грн. на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 28 588,15 грн. інфляційних втрат за березень 2014 року (нараховані на суму боргу 161 590 грн.) та за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року (нараховані відповідно на суму боргу 141 590 грн.), три проценти річних від простроченої суми за період з 07.03.14 по 03.04.14 (нараховані на суму боргу 161 590 грн.) та за період з 04.04.14 по 14.01.15 (нараховані на суму боргу 141 590 грн.), які згідно його розрахунку, складають сумарно 3 700,21 грн. (а.с. 7).

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність проведеного позивачем розрахунку річних та інфляційних втрат і встановлена їх правильність. Разом з тим, відповідач свого контррозрахунку щодо заявлених позовних вимог в цій частині суду не подав. При цьому, враховуючи дату поставки товару за видатковою накладною від 27.02.14, позивач вірно на підставі п. 3.4. договору визначив день з якого почалося порушення його права - 07.03.14 (після спливу семи днів з моменту отримання товару за видатковою накладною від 27.02.14).

З врахуванням того, що відповідач зобов'язань за договором № 020413/01 від 02.04.13 належним чином не виконав, повну вартість отриманого товару за видатковою накладною № 2109 від 27.02.14 у передбачені п. 3.4. договору строки не оплатив, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 28 588,15 грн. інфляційних втрат та 3 700,21 грн. - 3 % річних.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку прострочення оплати, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконано у повному обсязі взяті на себе за договором господарські зобов'язання в частині проведення повної оплати товару, місцевий господарський суд задоволив повністю позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 27 404,12 грн. за період з 07.03.14 до 14.01.15 (з урахування часткових проплат) (а.с. 7).

Проте, Львівський апеляційний господарський суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки:

Враховуючи, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення, то обмеження її нарахування по строках може бути встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи текст пункту 5.3. договору, встановлено, що сторони при визначенні нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не погодили інший (більший) термін нарахування пені, який встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, адже умовами договору не передбачено обов'язку покупця сплачувати пеню за весь час такої прострочки (наприклад, до моменту фактичного виконання, тобто сплати суми боргу за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України № 902/930/14 від 04.03.15, № 914/3357/14 від 09.04.15), а лише зазначено про нарахування пені за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідно до розрахунку, проведеного Львівським апеляційним господарським судом щодо розміру договірної пені (подвійна облікова ставка НБУ) з врахуванням умов договору від 02.04.13 та здійснених відповідачем часткових оплат, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 14 063,63 грн. за період з 07.03.14 по 06.09.14, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно такого розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 161590 07.03.2014 - 03.04.2014 28 6.5000 % 0.036 %* 1611.47 141590 04.04.2014 - 14.04.2014 11 6.5000 % 0.036 %* 554.72 141590 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 %* 6854.51 141590 17.07.2014 - 06.09.2014 52 12.5000 % 0.068 %* 5042.93 Разом 14 063,63 грн

Відповідно до цього, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення 13 340,49 грн. пені (27 404,12 грн. - 14 063,63 грн.) прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а у позові цій частині слід відмовити.

Стосовно доводів скаржника щодо відсутності підстав для нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3 % річних та пені у зв'язку з неможливістю встановити дату підписання покупцем видаткової накладної № 2109 від 27.02.14, від чого залежить строк виконання зобов'язання відповідачем по оплаті отриманого товару, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № 2109 від 27.02.14 містить усі необхідні реквізити, в тому числі і дату, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в свою чергу підписана представниками сторін без зауважень щодо дати та місця її складення. При цьому, скаржником не заперечується факт отримання ним товару за цією накладною та не доведено, що накладна підписана його представником в інший день. Тобто, відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не підтвердив належними та допустимими доказами іншої дати отримання ним товару та, як на підтвердження цієї обставини, іншої дати підписання видаткової накладної, ніж 27.02.14.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу б/н від 27.03.15 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Шампіньйон", с Стрептів, Камянка-Бузький район, Львівська область задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.15 у справі № 914/205/15 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 13 340,49 грн. пені. В цій частині прийняти нове рішення - в позові відмовити.

3.В решті рішення суду залишити без змін.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.05.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.