Постанова

від 26.08.2015 по справі 914/205/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 914/205/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Ріо Шампіньон" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 у справіГосподарського суду Львівської області за позовомТОВ "Петруцалек" доТОВ "Ріо Шампіньон" простягнення 201282, 48 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.03.2015 Господарського суду Львівської області позов задоволено, з ТОВ "Ріо Шампіньйон" на користь ТОВ "Петруцалек" стягнуто 3700,21 грн. річних, 28588,15 грн. інфляційних, 27404,12 грн. пені та 1827 грн. судового збору.

Постановою від 06.05.2015 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано в частині задоволення позову про стягнення 13340, 49 грн. пені з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Ріо Шампіньон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду щодо задоволеної частини вимог як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору від 02.04.2013 № 020413/01, укладеного між ТОВ "Ріо Шампіньон" та ТОВ "Петруцалек", останнє взяло на себе зобов'язання поставити і передати у власність позивачу товар - засоби для упаковки та обгортки харчових продуктів, а позивач як покупець - прийняти та оплатити товар у відповідності до умов договору.

Згідно п. 3.4 договору покупець зобов'язався оплатити вартість поставленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання партії товару покупцем є дата підписання накладних представником покупця. Підставою для оплати товару є накладні постачальника, підписані представником покупця.

Пунктом 5.3 договору встановлено зобов'язання покупця у випадку прострочення оплати сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 161590 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2109 від 27.02.14, підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток підприємств.

Відповідач, в свою чергу розрахувався за поставлений товар частково, сплативши позивачу 20000 грн. за платіжним дорученням № 1515 від 04.04.2014 у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 141590 грн., що і стало підставою для звернення ТОВ "Петруцалек" з позовом у даній справі.

Під час розгляду справи, відповідач сплатив основну заборгованість на суму 141590 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 23.01.2015, у зв'язку з чим позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача 3700, 21 грн. річних, 28588,15 грн. інфляційних та 27404, 12 грн. пені.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, з огляду п. 3.4. договору та дату поставки товару за видатковою накладною від 27.02.2014, яка містить усі необхідні реквізити (в тому числі і дату), передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та підписана представниками сторін без зауважень щодо дати та місця її складення, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних.

В частині передбаченої п. 5.3 договору пені, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги положення ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахувавши останню за період з 07.03.2014 по 06.09.2014, адже умовами договору не передбачено обов'язку покупця сплачувати пеню за весь час прострочки (наприклад, до моменту фактичного виконання).

З огляду на зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 06.05.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/205/15 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.