Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2а-10580/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/30982/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Волжский дизель»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-10580/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волжский дизель»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2011 , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Волжский дизель» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.06.2011 № 750/23-6/33547165, про порушення ТОВ «Волжский дизель» норм статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2011 року на 335353,00 грн. у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» за господарською операцією з поставки ремонтних робіт.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 0006202306 про донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 335353,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання договору на поставку робіт з ремонту обладнання № 69 від 22.02.2011, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (виконавець), останній виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими він включив до податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2011 року.

Позивачем на підтвердження реальності виконання вказаного договору надані технічне завдання ТОВ «Український інвестиційний холдинг», специфікація № 1 до договору № 69 від 22.02.2011, платіжні доручення № 86 від 02.03.2011, № 75 від 22.02.2011, № 90 від 09.03.2011, № 95 від 11.03.2011, № 112 від 21.03.2011, № 126 від 30.03.2011, № 132 від 05.04.2011, № 190 від 19.05.2011, № 225 від 06.06.2011, рахунок-фактура від 22.02.2011 № 69, податкова накладна від 22.02.2011 № 69, акт здачі-прийняття виконаних робіт № 69, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Однак, доказів щодо того, в який спосіб, за чий рахунок, якими транспортними засобами здійснювалось транспортування обладнання (дизельні двигуни 6ЧН 21/21(211Д3) та гідро передачі УГП) для виконання ремонтних робіт ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг», місця проведення ремонтних робіт позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав.

Крім того, судами попередніх інстанцій на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.06.2011 № 704/2306/33547165 встановлено факт відсутності у

ТОВ «Український інвестиційний холдинг» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та матеріалів необхідних для здійснення ремонтних робіт. Товариство відсутнє за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження його органу управління невідоме, згідно з даними ЄДРПОУ основним видом його діяльності є консультування з питань комерційної діяльності та управління; за лютий та березень 2011 року задекларувало податковий кредит по операціях з ТОВ «КК «Пріоритет», яке також відсутнє за місцезнаходженням та не має матеріальних чи трудових ресурсів, необхідність наявності яких об'єктивно обумовлена звичайними правилами ведення господарської діяльності (а.с.59-68).

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про правомірне донарахування ТОВ «Волжский дизель» податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки ДПІ довела факт безтоварності операцій з поставки послуг.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волжский дизель» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

№ К/9991/30982/12