Постанова

від 28.04.2015 по справі 805/920/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 805/920/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсій за період жовтень - грудень 2014 року у сумі 29 010,91 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним були направлені до відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, призначені та сплачені особам, постраждалим внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період жовтень - грудень 2014 року. До сум виплаченої особам пенсії включені виплати витрати на виплату і доставку пенсій стосовно гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 які не були прийняті до відшкодування фондом. Крім того, відділенням фонду не прийнято до відшкодування суми витрат стосовно гр. ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Всього відділенням фонду не прийнято до відшкодування суми витрат у загальному розмірі 29 010,91 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути суми витрат на виплату та доставку пенсій за період жовтень - грудень 2014 року у розмірі 29 010,91 грн.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Таким чином, позивач у справі, Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області є органом виконавчої влади, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Відповідно ст. 8, ст. 10, ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами і організаціями та громадянами на заходи соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Пенсійне забезпечення громадян, відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до п. 1.1 Загальних положень про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 20.04.2001 року (із наступними змінами та доповненнями) є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі за текстом Закон №1105) визначено, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ст.ст. 21, 28 вказаного Закону).

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі Порядок №5-4/4).

Частиною 2 статті 24 Закону №1105 встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого і звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

При вирішенні даних правовідносин необхідно враховувати відмінності у правовому регулюванні виплат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058), на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, та Закону № 1105, яким встановлено право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 36 Закону №1058 встановлені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відмінними між Законами №1105 та №1058 є те, що статтею 33 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Тобто, коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105 вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.

Згідно ст. 28 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Водночас, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.

Згідно ст. 13 Закону № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів. Матеріалами справи підтверджено, що основна кількість осіб, яким виплачено пенсію по втраті годувальника, про відшкодування суми якої просить позивач, на дату втрати годувальника не досягли пенсійного віку та не були непрацездатними з інших причин, що не заперечує позивач.

За вказаний період відповідачем не прийняті до відшкодування витрати позивача з виплати та доставки пенсій по втраті годувальника наступним особам: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_51, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_19

Суд не приймає доводи пенсійного органу про те, що підлягають відшкодуванню витрати на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника особам, які є непрацездатними у зв'язку з інвалідністю: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_51, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_17 (ІНФОРМАЦІЯ_1, а чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_19, оскільки зазначені особи не були інвалідами на дату втрати годувальника та не досягли 55-річного віку, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позовні вимоги щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій вищезазначеним особам не підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач також не прийняв до відшкодування витрати позивача по виплаті та доставці пенсій у розмірі 1 495,64 грн. (з яких 1494,50 грн. - розмір основної пенсії, 1,14 грн. - витрати на доставку пенсії) по наступним особам: ОСОБА_52, ОСОБА_21, ОСОБА_13, ОСОБА_20

Відповідач не прийняв до відшкодування витрати позивача по виплаті та доставці пенсій по особам ОСОБА_52, ОСОБА_21, ОСОБА_13 через відсутність документів, що встановлюють причинний зв'язок смерті годувальника з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, яким є медичний експертний висновок, оскільки надані позивачем документи на підтвердження факту причинного зв'язку смерті з ушкодженням здоров'ю (травмою), отриманою на виробництві, а саме: копія свідоцтва про смерть або висновок МСЕК при отриманні виробничої травми не є належними доказами причинного зв'язку смерті з отриманою травмою.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

З Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 вбачається, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Пенсійний орган не надав суду довідку про причинний зв'язок смерті годувальника та отриманим ушкодженням здоров'ю на виробництві і тому відповідач правомірно відмовив у прийнятті до заліку на відшкодування суми пенсій, виплачених вищезазначеним особам, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи позивача, щодо відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій по втраті годувальника особам, яким призначена така пенсія після досягнення ними пенсійного віку, хоча на дату втрати годувальника вони не досягли пенсійного віку і не були непрацездатними, але мали дітей до восьмирічного віку відносно ОСОБА_20, судом не приймаються, оскільки є неспроможними з огляду на вищезазначені норми Закону №1105, оскільки наявність дітей до 8-річного віку не є підставою для відшкодування відповідачем витрат з виплати пенсії по втраті годувальника, яка призначена зазначеним особам після досягнення ними пенсійного віку.

Стосовно відшкодування сум по ОСОБА_23 слід вказати наступне

ОСОБА_53 (вітчим ОСОБА_23.) - загинув на виробництві внаслідок нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідачем не було прийнято до заліку витрати за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року (включно) стосовно ОСОБА_23, пасинка загиблого, у розмірі 450,00 грн. (основна пенсія), що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку.

Згідно з ч. 1-3, 5, 8 ст. 36 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

За приписами ст. 33 Закону України від 23.09.1999р. № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Як вбачається з аналізу вказаних нормативно-правових актів, Закон № 1105 є спеціальним Законом по відношенню до Закону № 1058 та пенсії по втраті годувальника у зв'язку у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання регулюються саме приписами Закону № 1105, який в свою чергу, не передбачає виплат пенсій особам, які є пасинком або падчеркою застрахованої особи, а тому, позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо витрат на виплату та доставку пенсій відносно ОСОБА_22 за період жовтень - грудень 2014 року у розмірі 450 грн. (основна пенсія).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_22 отримує пенсію по втраті годувальника з 31.10.2010 року. Відповідно до акту огляду МСЕК №138407 від 05.02.1969 року йому встановлено 2 групу інвалідності з дитинства. На момент смерті годувальника (1996 рік) знаходився на його утриманні, оскільки був непрацездатною особою.

У цьому випадку відповідач відмовив у відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій через відсутність страхової справи у Фонді.

Таку відмову суд вважає безпідставною, оскільки матеріалами справи підтверджено, що виплати цій особі є страховими у розумінні Закону №1105 і підлягають відшкодуванню відповідачем на користь пенсійного органу.

Щодо відшкодування витрат по виплаті пенсій стосовно внутрішньо переміщених пенсіонерів ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 за спірний період суд зазначає наступне.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно бути обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Належними доказами для прийняття обґрунтованого рішення у даній справі є акти про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, картки обліку професійних захворювань, свідоцтва про смерть, довідки про наявність причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням померлого, документи на підставі яких була призначена пенсія по втраті годувальника.

Позивачем не надані вищезазначені докази.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про відшкодування витрат по виплаті пенсій внутрішньо переміщеним пенсіонерам, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 29 010,91 грн. в частині стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника за період жовтень - грудень 2014 року у розмірі 450,00 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсій - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Дзержинську Донецької області (р/р 37170042000556 в УДК Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164901) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області суми витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника за період жовтень - грудень 2014 року у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.