Постанова

від 15.04.2015 по справі 820/18684/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 квітня 2015 р. № 820/18684/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання -Абояна І.І.,

представник позивача - Туняна Н.Т.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому (з урахуванням уточнень) просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000532220 від 16 вересня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Стройсервис-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Маріон" за березень, травень, червень 2012 року, результати якої оформлені актом №2255/20-36-22-03-07/35243565 від 28 серпня 2014 року, в якому вказані порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість на суму 30254,34 грн., в тому числі по періодах: за травень 2012 року на суму 15757,79 грн., червень 2012 року на суму 14507,55 грн. На підставі висновків податкового органу винесене податкове повідомлення-рішення № 0000532220 від 16 вересня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 45400 грн., у т.ч. за основним платежем 30267,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15132,70 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та з винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає, що акт перевірки в частині висновків стосовно реальності господарських відносин ТОВ "Стройсервис-Плюс" з ТОВ "Маріон" є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі цього акту перевірки, прийняте без достатніх правових підстав, з перевищенням повноважень, встановлених законодавством. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №0000532220, на думку позивача, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

В обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначив, що від ДПІ у Печерському районі м.Києва Індустріальною ОДПІ отримані акти про неможливість проведення зустрічних звірок у перевіряємому періоді контрагента позивача ТОВ «Маріон». З огляду на що вважає, оскільки у ТОВ «Маріон» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з підприємствами-покупцями в розумінні п. 188.1 ст. 188 ПК України, таким чином зазначеним підприємством здійснювалась діяльність, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (т. 3 а.с. 1-2).

Представник відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях зазначає, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Маріон» по ланцюгу постачання не спричиняли реального настання правових наслідків, у зв'язку із чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 35243565 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.08.2014 року посадовою особою Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 14.08.2014 року №1576 та наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 11.08.2014 року №1387 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35243565), згідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС", код ЄДРПОУ 35243565, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "МАРІОН" код ЄДРПОУ 37569397 за період березень, травень, червень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 2255/20-36-22-03-07/35243565 від 28 серпня 2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35243565) 35243565 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "МАРІОН" код ЄДРПОУ 37569397 за період березень, травень, червень 2012 року (т.1 а.с.20-30).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., з урахуванням змін та доповнень встановлено, що ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено ПДВ до сплати на суму 30265,34 грн., у т.ч. по періодах: за травень 2012 року на суму 15757,79 грн., за червень 2012 року на суму 14507,55 грн.

На підставі висновків акту № 2255/20-36-22-03-07/35243565 від 28 серпня 2014 року, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 16.09.2014 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000532220, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 45398,00 грн., у т.ч. за основним платежем 30267,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15132,70 грн. (т.1 а.с. 16).

Судовим розглядом встановлено, що Індустріальна ОДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ТОВ «Маріон» та підприємством позивача. На думку відповідача, актом перевірки встановлена відсутність у названого контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних ресурсів.

Крім того, ДПІ зазначає про непредставлення позивачем, передбачених діючим законодавством України документів, що підтверджують господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Маріон». Так, відповідач зазначає, що Індустріальною ОДПІ до ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" направлявся лист від 11.07.2014 р. № 8504/10/20-36-22-03-07 про надання інформації та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Маріон» код ЄДРПОУ 37569397 за період березень, травень, червень 2012 року. Підприємство надало відповідь від 21.07.2014р. № 32, але не в повному обсязі.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків стали отримані Індустріальною ОДПІ м. Харкова акти перевірок контрагента підприємства позивача - ТОВ «Маріон», що надійшли від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме:

- акт № 1477/26-55-22-01 від 03.10.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріон» (код ЄДРПОУ 37569397) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства на період з 01.03.2012 р. по 31.12.2012р., яким встановлено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за період з 01.03.2012 по 31.12.2012р., що свідчить про те, що правочини між Товариством та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

- акт № 2819/26-55-22-01 від 05.12.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріон» (код ЄДРПОУ 37569397) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства на період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012р. та з 01.07.2012 по 31.11.2012р., яким встановлено, що на дату проведення перевірки стан зазначеного платника - 9 (направлено повідомлення про відсутність місцезнаходження).

Саме на підставі зазначених актів податковим органом зроблений висновок, що підприємство позивача не здійснювало господарських операцій з ТОВ «Маріон», оскільки у останнього відсутні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій з позивачем в період: березень, травень, червень 2012 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень, відображених в акті від 28 серпня 2014 року № 2255/20-36-22-03-07/35243565 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що спір склався з приводу правильності обчислення платником податків податку на додану вартість за період: березень, травень червень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" вимог ст.198, ст. 199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, у зв'язку із чим податковим органом робиться висновок, що ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість до сплати на суму 30265,34 грн. в тому числі по періодах: за травень 2012р. на суму 15757,79 грн., червень 2012р. на суму 14507,55 грн.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки та прийнятому на підставі цих висновків оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Стройсервис-Плюс" за КВЕД є: 45.21.1 Будівництво будівель; 45.24.0 Будівництво водних споруд; 45.34.0 Інші монтажні роботи; 45.44.0 Малярні роботи та скління; 45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва; 74.20.1. Діяльність у сфері інжинірингу (довідка Управління статистики т. 1 а.с. 68). Підприємство позивача мало відповідну Ліцензію на господарську діяльність у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), виданою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, строк дії з 25.10.2011 р. по 25.10.2014р. (т. 1 а.с. 71-72).

Згідно штатного розпису, станом на 01.05.2012 року чисельність працюючих на підприємстві позивача складала 26 осіб. (т. 1 а.с. 61).

У ході розгляду справи встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Маріон». Так, між ТОВ "Стройсервис-Плюс" (для виконання договору № 248 від 14.12.20011р.) в якості Генпідрядника та ТОВ "Маріон" у якості Субпідрядника було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 248-СП від 05 квітня 2012 року, згідно якого Субпідрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території, (далі - роботи) в установлений цим Договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, Генпідрядник зобов'язується надати Субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті (т.1 а.с. 74-75).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 65-68).

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - комерційним директором ТОВ "Стройсервис-Плюс" від контрагента - директором ТОВ "Маріон".

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції, які оформлені податковими накладними: № 6 від 03.05.2012р. на загальну суму 55407,34 грн., у т.ч. ПДВ 9234,56 грн. (т. 1 а.с. 104), № 7 від 03.05.2012 на суму 39139,42 грн., у т.ч. ПДВ 6523,24 грн.(т.1 а.с. 95), № 30 від 14.06.2012р. на суму 48261,04 грн., у т.ч. ПДВ 8046,84 грн. (т. 2 а.с. 160), № 29 від 14.06.2012р. на суму 32303,28 грн., у т.ч. ПДВ 6460,71 грн.( т. 2 а.с. 152).

Матеріали для виконання ремонтних робіт, згідно умов цього договору, передавались ТОВ «Стройсервіс-Плюс» субпідряднику, що підтверджується актом здачі-приймання матеріалів до договору на виконання субпідрядних робіт № 248-СП (т.1 а.с. 106).

Матеріали для виконання вказаних робіт були придбані позивачем у ПП "АТМ", ТОВ "Матодор", ФЛП ОСОБА_4, , ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3, що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення, подорожніми листами.

Субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі. Тому після закінчення робіт було складено акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт: № 1 за травень 2012р. (т.1 ас 90-92), № 2 за травень 2012р. (т.1 а.с. 98-100).

Розрахунки між ТОВ "Стройсервис-Плюс" та субпідрядником проводилися у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 105). Отже, заборгованість перед ТОВ "Маріон" у ТОВ "Стройсервис-Плюс" відсутня.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Стройсервис-Плюс" (Виконавець) та КП «Харківський метрополітен» (Замовник) укладено договір про надання послуг № 428-05/ПТС від 31.05.2012р., за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника і за його рахунок надати послуги з полірування мармурових поверхонь колійної стіни станції "Південний вокзал" (т. 2 а.с. 168-172).

На виконання умов зазначеного договору підприємство позивача - ТОВ "Стройсервис-Плюс" було укладено з ТОВ "Маріон" субпідрядний договір № 428-05-СП від 31 травня 2012 року (т. 2 а.с. 131-132). Право виконувати такі роботи у ТОВ "Маріон" було, оскільки на момент укладення договору субпідрядник мав необхідну ліцензію. Відповідно до цього договору субпідрядник в особі ТОВ "Маріон" зобов'язується виконати роботи з полірування мармурових поверхонь колійної стіни станції "Південний вокзал". Матеріали для виконання ремонтних робіт передавались субпідряднику ТОВ "Стройсервис-Плюс", що підтверджується актами здачі-приймання матеріалів до договору на виконання субпідрядних робіт № 428-05-СП.

Субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі. Тому після закінчення робіт було складено акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт, а саме: акт № 1 за червень 2012р. (т.2 а.с. 147-149) та акт № 2 (т.2 а.с. 155-157).

Розрахунки між ТОВ "Стройсервис-Плюс" та субпідрядником проводилися у безготівковій формі, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою банківського рахунку, копія якого міститься в матеріалах справи (т 2 а.с. 194). Тобто, заборгованість перед ТОВ "Маріон" за договором № 428-05-СП від 31 травня 2012 року у ТОВ "Стройсервис-Плюс" відсутня.

Судовим розглядом крім того встановлено, що основними договорами ТОВ "Стройсервис-Плюс" у перевіряємому періоді були: договір з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради № 248 від 14 грудня 2011 року, за яким позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території, та договір про надання послуг з Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" № 428-05/ПТС від 31 травня 2012 року, за яким позивач зобов'язувався виконати роботи з полірування мармурових поверхонь колійної стіни станції "Південний вокзал". В зазначених договорах окремо зазначено, що для виконання цих робіт позивач має право залучати субпідрядників.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ПЛЮС" документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Маріон" у перевіряємому періоді.

Між тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що між підприємством позивача та ТОВ «Маріон» існували реальні господарські взаємовідносини, які полягали у виконанні робіт за договорами на виконання субпідрядних робіт, що підтверджується складеними належним чином документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно до приписів пункту188.1 статті 188, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпунктів "а" - "в" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові накладні ТОВ "Стройсервис-Плюс" повністю відповідають вимогам законодавства.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно пункту 2.1 статті 2 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ "Стройсервис-Плюс" дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами, укладеними між підприємством позивача та ТОВ «Маріон».

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до приписів п.201.6. ст. 201 ПК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами ч. 201.7. ст.. 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Між тим, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Згідно п. 201.10 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що розбіжностей у накладних ТОВ "Стройсервис-Плюс" податковим органом виявлено не було.

Відповідно до приписів п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що підприємство позивача зареєструвало податкові накладні, отримані від ТОВ «Маріон» у Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що дії ТОВ "Стройсервис-Плюс" узгоджуються з приписами чинного законодавства (т. 2 а.с. 204-205, 208-209, 218-220).

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обов'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Судом з'ясовано, що усі первинні документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючим суб'єктом господарювання та підписані уповноваженими на те особами, тим самим підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Стройсервис-Плюс" по взаємовідносинах з ТОВ «Маріон».

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акти перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "маріон", як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем. Оскільки висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у нього права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів з ТОВ "Маріон", які на думку податкового органу є спірними правочинами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсним, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскаржені та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "Маріон" необґрунтованими.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нарахована податковим органом за дане порушення сума грошового зобов'язання є незаконною, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000532220 від 16 вересня 2014 року.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.04.2015 р.

Суддя Рубан В.В.