Ухвала

від 09.06.2015 по справі 820/18684/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р.Справа № 820/18684/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/18684/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000532220 від 16 вересня 2014 року.

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, не врахування доводів податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "Маріон", на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" за березень, травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2014 року № 2255/20-36-22-03-07/35243565 (а.с. 20-30, т.1).

За висновками акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсервис-Плюс" порушено вимоги ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ в розмірі 30265,34 грн., у т.ч. по періодах: за травень 2012 року на суму 15757,79 грн., за червень 2012 року на суму 14507,55 грн.

16.09.2014 р. Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000532220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 45398,00 грн. (30267,30 грн. - основним платежем та 15132,70 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 16, т.1).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та призначення штрафу слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ "Маріон", з якої позивачем сформовано податковий кредит травень, червень 2012 року, оскільки у контрагента позивача відсутня об'єктивна можливості виконати зобов'язання в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних ресурсів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (а.с. 47, т.1).

Підприємство позивача має відповідну Ліцензію серія АЕ №181845 від 26.10.2012 року на господарську діяльність у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), виданою Державною архітектурно-будівельного інспекцією України, строк дії з 24.10.2012 р. по 24.10.2017р. ( а.с. 50, т.1).

Згідно штатного розпису, станом на 01.05.2012 року чисельність працюючих на підприємстві позивача складала 26 осіб. (а.с. 61, т. 1).

Так, 14.12.2011р. позивачем укладено договір з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради № 248, за умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території (а.с.21-26, т. 2).

Також 31.05.2012р. позивачем укладено договір з Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" № 428-05/ПТС, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи з полірування мармурових поверхонь колійної стіни станції "Південний вокзал" (а.с.168-172, т. 2).

За умовами договорів позивач має право залучати субпідрядні організації для якісного та своєчасного виконання робіт.

Так, 05.04.2012р. між позивачем (як замовником) та ТОВ "Маріон" (як виконавцем) укладено договір №248-СП, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт скверу ПК ХЕМЗ та прилеглої території, (далі - роботи) в установлений цим Договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, Генпідрядник зобов'язується надати Субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті (а.с. 74-75, т. 1).

Також 31.05.2012 між позивачем (як замовником) та ТОВ "Маріон" (як виконавцем) укладено договір №428-05-СП, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується виконати полірування мармурових поверхонь колійної станції «Південний вокзал», (далі - роботи) в установлений цим Договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, Генпідрядник зобов'язується надати Субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті (а.с. 131-132, т. 2).

На виконання умов цих договорві позивачем були придбані матеріали для виконання робіт у ПП "АТМ", ТОВ "Матодор", ФЛП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними (а.с.107-182, т. 1).

Матеріали для виконання ремонтних робіт, згідно умов цих договів, передавались ТОВ "Стройсервіс-Плюс" субпідряднику, що підтверджується актами здачі-приймання матеріалів до договорів на виконання субпідрядних робіт № 248-СП та № 428-05-СП ( а.с. 106, т.1, а.с.161, т. 2).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні (а.с. 88-92, 94-100, 104, т.1, а.с. 145-149, 152-157, 160, т. 2).

Роботи позивачем оплачено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Маріон", про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 105, т.1, а.с. 194, т. 2).

Станом на момент операцій позивач та його контрагент мали повний обсяг юридичної правосуб'єктності, були платниками ПДВ.

Також судом встановлено, що видом діяльності ТОВ "Маріон", за КВЕД є: 45.21.1 Будівництво будівель; 45.24.0 Будівництво водних споруд; 45.34.0 Інші монтажні роботи; 45.44.0 Малярні роботи та скління; 45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва; 74.20.1. Діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 68, т.1).

ТОВ "Маріон" мало відповідну Ліцензію на господарську діяльність у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), виданою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, строк дії з 25.10.2011 р. по 25.10.2014р. ( а.с. 71-72, т. 1).

Придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ "Маріон", обумовлено необхідністю виконанням робіт для замовників позивача, які замовляли послуги.

За результатами господарських операцій з ТОВ "Маріон", позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 30265,34 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що виконання умов зазначеного вище договору підтверджують акти надання послуг; звіти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, що отримані від контрагента - ТОВ "Маріон" послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним іншого результату, ніж виконання робіт або послуг в будівництва.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

В якості доказу безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ "Маріон" відповідач посилається лише на акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №2819/26-55-22-01 від 05.12.2013р. та № 1477/26-55-22-01 від 03.10.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.07.2012 року по 05.12.2013 року, в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010 р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Жодних належних доказів відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням податковим органом не надано.

Крім того, податковим органом не надано доказів відсутності контрагента за податковою адресою на час вчинення господарської операції з позивачем.

Наведений податковим органом аргумент щодо відсутності в підприємства умов, необхідних для здійснення господарської операції, не може беззаперечно свідчити про нереальний характер господарських операцій, оскільки підприємство може здійснювати реальні торгові операції, в т.ч. і за відсутності у нього основних виробничих фондів, тому таке посилання без надання інших доказів безтоварності господарських операцій з постачання товару не може бути покладено в основу висновків про нереальність господарських операцій.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

Доводи апеляційної скарги про встановлення податковим органом безтоварності господарських операцій по ланцюгу, колегія суддів вважає помилковими, оскільки якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Відповідачем не надано доказів порушення ні позивачем, ні його контрагентом вимог податкового законодавства .

Судом встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ "Маріон" на час вчинення господарських операцій були платниками ПДВ, позивач виконав усі необхідні умови передбачені Податковим Кодексом України , які надають йому правові наслідки для нарахування податкового кредиту .

Крім того, ст.198 ПК України не встановлено обмежень включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Також згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 29.10.2010р. несплата продавцем чи його контрагентом податкову на додану вартість до бюджету, у раз фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку , якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Маріон" та неправомірності податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/18684/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.