Постанова

від 17.03.2015 по справі 826/1935/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2015 року № 826/1935/13-а

О 17 годині 12 хвилин Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі головуючого Бояринцевої М. А. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБСА" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБСА" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 01 листопада 2012 року № 0008811520.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби в ході проведення камеральної перевірки ТОВ "РБСА" встановлено, що ТОВ "РБСА" неправомірно сформовано податковий кредит за травень 2012 року на суму 48752,89 (податкова накладна № 27 від 22.02.2012 р., отримана від ТОВ "Люпекс-К") та на підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 р. № 0008811520 у зв'язку з порушенням п 201.10 ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0008811520, оскільки позивачем оригінали або копії первинних документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБСА" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За результатами проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість складено акт від 10.10.12 № 3215/15-21486550 яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "РБСА".

Відповідно акта перевірки № 3215/15-21486550 від 10.10.2012 року встановлено, що згідно абзацу другого п.123.1 ст. 123 розділу V Податкового Кодексу України за травень 2012 року ТОВ "РБСА" необхідно донарахувати суму податкового зобов'язання в розмірі 48753 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 12188,25 грн.

На підставі акту перевірки від 10 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Деснянському м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №008811520 від 01 листопада 2012 року у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБСА" в розмірі 60 941, 25 грн. з якої: за основним платежем - 48 753 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 188 грн. 25 коп. за платежем: податок на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 2а-15916/12/2670 (суддя Кротюк О. В.) позов задоволено частково та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 05 листопада 2012 року № 1295 в частині 44911,49 гривень. Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва залишено без змін.

Як встановлено у постанові суду від 11.03.2013 року, податковою службою було проведено камеральну перевірку податкової декларації за травень 2012 року. За наслідком цього було складено акт від 10.10.12 № 3215/15-21486550 та прийнято рішення (ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 року) про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за травень у розмірі 48753 гривень та штрафних санкцій 12188,25грн., оскільки податкова накладна контрагента позивача № 27 від 22.02.12 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідні скарги з цього приводу позивачем до податкової служби не подавалось.

ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 було відправлено рекомендованою кореспонденцією 13.11.12 з штрихкодовим ідентифікатором 0221703809762. За інформацією он-лайн сервісу поштового оператора Укрпошта вказане відправлення на дату розгляду судом справи не було вручено адресату (позивачеві). А отже є не узгодженим.

Таким чином, ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 року з огляду на дату свого формування та обставини свого узгодження не є підставою для винесення податкової вимоги від 05 листопада 2012 року №1295.

За наслідком камеральної перевірки декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року складено акт № 4158/15-21486550 від 31.10.2012 року. За змістом цього акту судом встановлено, що станом на день подачі (як вбачається з відомостей декларації та зворотнього боку облікової картки платника податку такою датою є 17.10.12) цієї декларації податковий борг позивача становить 0,00грн.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки позивача податковою службою було відображено збільшення нарахованих собі платником податку податкового зобов'язання за наслідком уточнюючого розрахунку за лютий 2012 року (30.10.12), направлено на його погашення переплату в розмірі 1583,43грн. та суми платежів згідно платіжного доручення № 235 від 31.10.12 в сумі 4465грн., нараховано пені 2565,53 грн.

Оскільки податковою службою було враховано самостійно нараховані платником податків суму податкового зобов'язання в розмірі 48753 (на яку і нарахована пеня) та штрафні санкції, то на думку суду податковою службою безпідставно не враховано в декларації за вересень 2012 року рядок 20.1. з сумою 44694 у зменшення сум податкового боргу з податку на додану вартість. Адже фактично податковий борг був на дату складання акту від 31.10.12. Оскільки самостійно визначене у уточнюючій декларації податкове зобов'язання позивача по спливу 10 днів (після граничного терміну подання декларації) не було сплачено проте могло бути погашено за рахунок від'ємного значення різниці поточного звітного періоду.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність податкового боргу на дату винесення оскаржуваної податкової вимоги, проте в іншому розмірі, оскільки: 48753(донараховане зобов'язання)+2438 (донарахований самостійно штраф)+ 2565,53 (пеня) -44694 (рядок 20.1. декларації за вересень 2012)-1583,43 (наявна переплата)-4465 (поточний платіж)=3014,10грн.; 47708,10 (податкова вимога)-3014,10=44694грн.

Отже, позивач не перекрив свої поточні зобов'язання за наслідком подання декларації за вересень 2012 року у зв'язку з цим податкова вимога підлягає зменшенню у своєму розмірі боргу до наявного обґрунтованого, а рішення про опис майна у податкову заставу без змін.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Чине законодавство України не передбачає обов'язку позивача здійснювати перевірку факту реєстрації у відповідному реєстрі отриманих від контрагентів податкових накладних. Навпаки частина друга статті 201.6 Податкового кодексу України містить обов'язок податкової служби повідомляти платників податків про наявність розбіжностей у реєстрі. З цим обов'язком податкової служби пов'язане право позивача уточнити відповідні зобов'язання у десятиденний строк. Таким чином до моменту отримання такого повідомлення перебіг даного строку обчислювати не можна. Тому право позивача зробити зробити коригування за податковою накладною отриманою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮПЕКС - К" існувало б і зараз, так як позивач не отримував від відповідача повідомлення про наявність у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей з цим контрагентом.

Не отримавши підтверджень реєстрації податкової накладної отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮПЕКС - К" позивач, на підставі статті 201.10 Податкового кодексу України разом з податковою декларацією за вересень 2012 року подав відповідну скаргу та документи відповдіачу.

Згідно статті 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення повино бути прийнятим потягом 3 робочих днів, наступних після надання відповіді на заперечення. Які були надані позивачем 22 жовтня 2012 року. Податкове повідомлення-рішення було відправлено позивачу лише 18 листопада 2012 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувала.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлення рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-15916/12/2670 від 11 березня 2113 року факту подання декларації за вересень 2012 року та скарги про ненадання контрагентом позивача податкової накладної, факту самостійного виявлення помилки, донарахування відповідних зобов'язань та штрафних санкцій позивачем, факту правомірного включення позивачем до сум податкового кредиту у декларації за вересень 2012 року суми за скаргою на ненадання накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮПЕКС - К", суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Держаної податкової служби від 01 листопада 2012 року № 0008811520 визнається таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РБСА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 01 листопада 2012 року № 0008811520.

3. Стягнути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 610 (шістсот десять) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РБСА" (02097, м. Київ, проспект Гагаріна, 27, код ЄДРПОУ 21486550).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складено 31.03.2015