Рішення

від 27.04.2015 по справі 554/8731/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8731/13-ц Номер провадження 22-ц/786/823/15Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Акопян В.І.,

Суддів: Лобова О.А., Гальонкіна С.А.,

При секретарі Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Октябрської районної в місті Полтаві ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", за участю третьої особи - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. про визнання договору іпотеки недійсним ,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Октябрської районної в місті Полтаві ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за участю третьої особи - ПН Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І. про визнання договору іпотеки недійсним - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати в частині відмови в задоволенні її позову, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.

На вказане рішення апеляційну скаргу подало ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин в справі, порушення норм матеріального та процесуального права просили рішення суду в частині відмови в позові банку скасувати, в цій частині ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку та звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 13 червня 2007 року між ТОВ "Банк „Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 315-0. За умовами кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США строком користування до 12 червня 2022 року.

Згідно п. 4.1. вищевказаного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом за процентною ставкою 12,00 %, щомісячно, в строк до 10 числа кожного місяця.

За прострочення повернення кредитних ресурсів позичальник зобов'язаний у відповідності до п.6.1 кредитного договору сплатити банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки .

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 315-0 від 13 червня 2007 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 315-0 від 13.06.2007 року. Предметом іпотеки за вищевказаним договором є: земельна ділянка загальною площею 949 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташований на ній жилий будинок (однокімнатна квартира №1, загальною площею 37,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м, що складає 2/5 частини жилого будинку; трикімнатна квартира № 2, загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 41,8 кв.м, що складає 3/5 частини того будинку), які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що в наслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору від 13.06.2007р. № 315-О утворилась заборгованість, яка станом на 10.06.2013 року складає 320 710,58 грн. гривень з них:

заборгованість за кредитом 16031,22 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013 року - 128137,54 грн.

заборгованість за простроченим кредитом 2794,33 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013 року 22335,08 грн.

заборгованість за простроченими процентами 3101,51 доларів США, що складає по курсу НБУ на 10.06.2013 року - 24790,37 грн.

заборгованість за нарахованими процентами 257,28 доларів США, що складає по курсу НБУ на 10.06.2013 року - 2056,44 грн.

заборгованість по нарахованій комісії-505,00 грн.

заборгованість за простроченою комісією-8082,00 грн.

всього заборгованість за кредитом - 22184,34 дол. США, що складає по курсу НБУ на 10.06.2013 року - 177319,43 грн.

Крім того, заборгованість по комісії-8587,20 грн. та на підставі положень п..6.1 кредитного договору - нарахована пеня - 134803,95 грн..

Розрахунок заборгованості за кредитом сторони не оскаржують.

Суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

Згідно наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 17 серпня 1990 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу13 травня 2004 року подружжя придбало квартиру №2,яка складає 3/5 будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2. 17червня 2005 року подружжя згідно договору купівлі-продажу придбало квартиру №1, яка складає 2\5 частин будинку АДРЕСА_1 , договір було оформлено на ОСОБА_3

14 травня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали Державний акт на право власності (спільна сумісна) на земельну ділянку площею 949 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

13 червня 2007 року між банком «Фінанси та кредит» з одної сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_8 з другої сторони укладено іпотечний договір, згідно якого в іпотеку банку було передано земельну ділянку загальною площею 949 кв.м., надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташований на ній житловий будинок (однокімнатна квартира№1, загальною площею37,4 кв.м. житловою площею 22,3 кв.м, що складає 2/5 частини жилого будинку; трикімнатна квартира №2 загальною площею 65,1кв.м., житловою площею 41,8кв.м, що складає 3\5 частин жилого будинку), які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що при укладенні договору іпотеки не було враховано, що будинок належить відповідачам на праві спільної часткової власності, 3\5 є майном, що належить відповідачці на праві приватної власності і передача майна в іпотеку може бути лише після виділення частки в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Будинок в цілому (квартира №1 та квартира№2 ) був придбаний відповідачами в період шлюбу, є спільним майном подружжя. Державний акт на права приватної власності на землю виданий подружжю, де зазначена спільна сумісна власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тому при передачі в іпотеку всього будинку і всієї земельної ділянки не потрібно було проводити поділ і реєстрацію права власності на частини будинку, як на окремий об'єкт нерухомості, оскільки всі співвласники будинку надали свою згоду на передачу будинку в іпотеку.

Оспорюваний іпотечний договір укладений 13 червня 2007 року між ТОВ банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2, підписаний обома подружжями, належним чином підтверджена згода подружжя на передачу спільного майна, в тому числі і на майно, яке зареєстроване на іншого із подружжя, в іпотеку шляхом подачі спільної завою від 13.06.2007 року.

Рішення в цій частині відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути проведене відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Іпотекодавець чи позичальник не відноситься до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Суд першої інстанції, вирішуючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахував того, що мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не встановлено, що іпотека припиняється, лише встановлено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 25 березня 2015 року справа № 6-44цс15.

Отже, суд дійшов помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії цього Закону.

Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині і зупиненні виконання рішення суду на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» так як спірне майно є місцем постійного проживання відповідачів і іншого нерухомого житлового майна вони не мають, при цьому колегія суддів враховує і думку представника банку, про застосування до даних правовідносин Закону України № 1304-VІІ.

В позовній заяві ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заявляв позовні вимоги про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з іпотечного майна, дані позовні вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції, оскільки провадження у справі за цими позовними вимогами не відкривалось (а.с. 44), після зміни позовних вимог банком (а.с. 98-100) провадження не було також відкрито, в рішенні місцевого суду від 24 грудня 2014 року позовні вимоги банку про виселення відповідачів не зазначені ні в вступній ні в мотивувальній частині рішення, відсутнє обґрунтування відмови чи задоволення цих вимог, також в резолютивній частині відсутній висновок про результати розгляду позовних вимог про виселення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що місцевим суду за позовними вимогами банку про виселення не відкривалась провадження і ці вимоги не було розглянуто судом, тому відсутні підстави для перегляду даних позовних вимог в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308 , 314, 315, ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Октябрської районної в місті Полтаві ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Октябрської районної в місті Полтаві ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 315-0 в сумі 320710,58 грн. (із них 16031,22 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013р. - 128137, 54 грн., прострочений кредит - 2794,33 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013р. - 22335,08 грн., проценти 3101,51 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013р - 24790,37 грн., заборгованість по процентам 257,28 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 10.06.2013р. - 2056,44 грн.) на предмет іпотеки : земельну ділянку загальною площею 949 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташований на ній житловий будинок (однокімнатна квартира №1, загальною площею 37,4 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м, що складає 2/5 частини жилого будинку та належить ОСОБА_3 та трикімнатна квартира № 2, загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 41,8 кв.м, що складає 3/5 частини жилого будинку, що належить ОСОБА_2), які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, початковою ціною 442 554 грн.

Визнати за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське РУ» «Банк «Фінанси та Кредит» право підпису договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 949 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, технічних паспортів, отримання документів та довідок, що необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору - купівлі продажу частини будинку, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_2, в задоволенні інших позовних вимог банку відмовити.

Виконання даного рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В решті рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.І. Акопян

Судді: О.А. Лобов

С.А. Гальонкін

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян