Вирок

від 12.05.2015 по справі 558/572/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Рівненської області

В И Р О К

Іменем України

12 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді : ОСОБА_1 ,

суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря : ОСОБА_4 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції ОСОБА_5 на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2015 року у кримінальному провадженні №12014180160000330 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,

з участю прокурора : ОСОБА_7 , захисника : ОСОБА_8 , обвинуваченого : ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2014 року приблизно о 2-й годині 20 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки « ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись в умовах недостатньої видимості зі швидкістю приблизно 40 км/год по автодорозі сполученням Луцьк-Радомишель-Демидівка-Дубно, в напрямку м. Луцьк, проїжджаючи в с. Хрінники, Демидівського району Рівненської області, з увімкненим світлом фар, порушивши п.2.9 а, п.п. 2,3 б, 10,1,11.3 Правил дорожнього руху, проявив

Крим. пров. № 11кп/787/237/2015 Головуючий у І-й інстанції : ОСОБА_9 Категорія : ч.1 ст.286 КК України Доповідач : ОСОБА_1 неуважність, перестав стежити за дорожньою обстановкою, відволікся від керування автомобілем у дорозі на телефонний дзвінок та під час цього здійснив різку зміну напрямку руху ліворуч, що призвело до виїзду за межі смуги руху, та не впевнившись в безпечності свого маневру, створив перешкоду і допустив зіткнення з мопедом марки «Viper» без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого пасажир мопеда марки «Viper» без реєстраційного номера, ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини лівого стегна та уламкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 281 від 30 вересня 2014 року належать до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров`я.

Вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2015 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирішені питання щодо цивільного позову та речового доказу.

В поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції не оспорюючи правильність кваліфікації дій, доведеності винуватості обвинуваченого вважає вирок суду незаконним у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, в частині не призначення додаткового покарання позбавлення права керувати транспортним засобом. В обґрунтування своїх вимог прокурор покликається на те, що суд при ухваленні вироку не врахував положення п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року « Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких , у кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання- позбавлення прав керувати транспортними засобами. Так на думку прокурора, судом не враховано те, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, що призвело до заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Вважає, що призначена міра покарання, без призначення додаткового покарання, не може слугувати попередженням вчинення нових аналогічних злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами. Просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 засудити за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п.3,4 ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Від інших учасників судового провадження апеляційні скарги не надходили.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненнізлочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку,про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені наявними у справі доказами, та не оспорюються в апеляційній скарзі прокурора.

Не оспорюючи в апеляційній скарзі вид та розмір призначеного основного покарання, звільнення від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, прокурор покликається на те, що призначене покарання обвинуваченому не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно дост. 65 КК Українита роз`яснень, що містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім длявиправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Санкція ч.1 ст.286 КК України в частині призначення додаткового покарання- позбавлення права керувати транспортними засобами носить альтернативний характер.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо безпідставного не призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки судом першої інстанції не враховано вимоги, передбачені ст.65 КК України та роз`яснення п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року « Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту».

Колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру допущених обвинуваченим порушень вимогправил дорожнього руху, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якого потерпілій були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, є достатньою підставою для застосування щодо ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

За таких обставин, судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Обгрунтування судом першої інстанції як на підставу не призначення додаткового прокарання - наявність в обвинуваченого посвідчення водія, яке дасть можливість йому працевлаштуватися, отримувати заробіток та відшкодувати шкоду потерпілій, на думку колегії суддів є безпідставними .

При призначенні додаткового покарання ОСОБА_6 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, частково відшкодував потерпілій понесені витрати на лікування, обставини, які пом`якшують покарання- щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, обставину, яка обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, і дійшла висновку про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч.1 ст.286 КК України в мінімальних його межах, що буде необхідним і достатнім для його виправлення тапопередження вчинення нових злочинів, відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, відповідно до ч.2 ст.409 , п.2 ч.1 ст.420 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку .

Керуючись ст.ст.404,405,407,409, 414,420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції ОСОБА_5 , задовольнити частково .

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в частині призначеного покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 засудити зач.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок суду - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3