Постанова

від 10.06.2009 по справі 2а-815/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-815/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10

червня 2009 року                                 

Львівський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                              

Мартинюка В.Я.

при

секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

з

участю

представників:

від

позивача - ОСОБА_1та

ОСОБА_2 - представники (доручення №09/12-2008 від 09.12.2008 року),

від

відповідача -

ОСОБА_3 - старший державний податковий інспектор (довіреність за

№3931/68/10-017 від 12.02.2009 року),

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства (надалі ПП) «Ігромакс» до Державної податкової

інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування рішень про

застосування штрафних (фінансових) санкцій,   

В С Т А Н О В И В :

ПП

«Ігромакс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за

№0001962380/15805 від 17.07.2008 року та за №0003132380/23069 від 07.10.2008

року, прийнятих ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

    Позовну заяву мотивує тим, що  він здійснював розрахунки із споживачами

належним чином опломбованим та зареєстрованим реєстратором розрахункових

операцій. Також вважає, що органом державної податкової служби безпідставно

проведено ототожнення гральних автоматів з реєстраторами розрахункових

операцій. Позивач зазначає і про те, що він не має змоги використовувати в

якості реєстратора розрахункових операцій гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими

пристроями, оскільки профільним міністерством не було розроблено таких. Окрім

того, позивач вважає, що факт розбіжності суми готівкових коштів на місці

проведення розрахунків та суми готівкових коштів, яка зазначена в поточному

звіті РРО, не відповідає реальним обставинам справи.

    В судовому засіданні представники позивача

підтримали позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви. Просить

позов задовольнити.

    У відзиві на позовну заяву відповідач

вважає, що органом державної податкової служби у відповідності до вимог чинного

законодавства проведено перевірку та застосовано відповідальність до позивача

за застосування при здійсненні розрахункових операцій не приведеного у

фіскальний режим роботи.

    Представник відповідача в судовому

засіданні дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення 

осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази,

з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.

За результатами перевірки щодо контролю за здійсненням

розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами

підприємницької діяльності складено акт за №001399 від 08.07.2008 року та

прийнято рішення за №0001962380/15805 від 17.07.2008 року, яким застосовано до

ПП «Ігромакс» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3400 грн. 00 коп.

За результатами перевірки щодо контролю за здійсненням

розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами

підприємницької діяльності складено акт за №03202404/2380 від 22.09.2008 року

та прийнято рішення за №0003132380/23069 від 07.10.2008 року, яким застосовано

до ПП «Ігромакс» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6060 грн. 00 коп.

В актах перевірки зазначено, що позивачем надаються

послуги через 14 гральних автоматів, які не приведені у фіскальний режим

роботи, в результаті чого підприємством порушено вимоги Постанови Кабінету

Міністрів України за №121 від 07.02.2001 року, п.1 ст.3 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операторів в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг». Окрім того, в порушення п.2 ст.3 згаданого

Закону, при  ставці на суму 500 грн.

реєстратор розрахункових операцій був застосований, видача готівки на суму 470

грн. була здійснена без застосування реєстраторів розрахункових операцій, а при

ставці на другий гральний апарат на суму 500 грн. лише 30 грн. було проведено

через реєстратор розрахункових операцій.

Суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам,

врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог п.1 ст.3 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, з наступними змінами та

доповненнями,  суб'єкти підприємницької

діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в

безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,

жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму

покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому

порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових

операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що

підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених

цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку

розрахункових книжок

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про

терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових

операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів

розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 року №121, з наступними змінами та

доповненнями, установлено терміни переведення суб'єктів підприємницької

діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі

із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій згідно з додатком.

Зокрема, для використання гральних автоматів таким є

31.12.2006 року.

У відповідності до вимог ст.2 згаданого Закону,  реєстратор розрахункових операцій - це

пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні

функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу

товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або

реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів

розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат,

електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система,

електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

В свою чергу, згідно із положеннями зазначеної статті,

автомат з продажу товарів (послуг) - це реєстратор розрахункових операцій, який

в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із

застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує

відповідний облік їх кількості та вартості.

Таким чином, автомат з продажу товарів (послуг) є

реєстратором розрахункових операцій.

Штраф, у відповідності до п.2 ст.17 цього ж Закону,

накладається у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій

непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого

або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових

операцій.

При цьому, суд вважає, за необхідне зазначити, що

позивачем застосовувався опломбований та зареєстрований реєстратор

розрахункових операцій, який внесений до Державного реєстру реєстраторів

розрахункових операцій.

Однак, згідно із зазначеною постановою Уряду,

Міністерство промислової політики зобов'язано забезпечити до 1 лютого 2003 року

організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які

відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв

(фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Згідно із ч.1 ст.3 ГК України, під господарською

діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у

сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію

продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають

цінову визначеність.

У відповідності до ч.6 цієї ж статті, під

організаційно-господарськими відносинами (різновид господарських відносин) у

цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами

господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі

управління господарською діяльністю.

Згідно із ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських

відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері

господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на

підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч.1 ст.238 ГК України, за порушення

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до

суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами

державної влади або органами місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта

господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 ст. 218 ГК України, передбачено, що учасник

господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання

господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської

діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для

недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено

законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського

зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що

належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної

сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення

господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення

зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для

виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Однак, в супереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, органом

державної податкової не представлено належних та достатніх доказів розроблення

Міністерством промислової політики автоматів з продажу товарів (послуг), які

відповідають зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної

пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Враховуючи те, що позивач при здійсненні господарської

діяльності не маючи об'єктивної можливості використовувати автомат з продажу

товарів (послуг), який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за

готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів

(послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості, все ж таки

застосовував зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та

переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з

роздрукуванням відповідних розрахункових документів, суд приходить до висновку,

що позивачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення

господарського правопорушення, наслідком чого є відсутність вини в діях

останнього.

З врахуванням того, що адміністративно-господарська

відповідальність застосовується лише за умов наявності вини у діях суб'єкта

господарювання, суд вважає, що відповідач з об'єктивних обставин та за

відсутності вини в його діях надавав послуги на гральних автоматах, які не

переведені у фіскальний режим роботи.

З огляду на викладене суд вважає, що орган державної

податкової служби застосував адміністративно-господарську санкцію за відсутності

в діях позивача складу правопорушення, а відтак, без достатніх на те правових

підстав.

Щодо порушення позивачем п.2 ст.3 Закону України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операторів в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», слід зазначити наступне.

Згідно вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування

реєстраторів розрахункових операторів в сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові

операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних

карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі,

яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї,

розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як передбачено п.1 ст.17 згаданого Закону, за порушення

вимог Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють

розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів

державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у

п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які

виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну

суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення

розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання

розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової

книжки.

Згідно письмових пояснень оператора-касира, готівкові

кошти на суму 470 грн. не видавалися і не приймалися, а тому не було можливості

провести дані розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій та

видати касовий чек.

Зазначені обставини, підтверджуються матеріалами справи,

а саме чеком за №3998, згідно якого оператором-касиром було прийнято ставку на

суму 500,00 грн., чеком за №4002, який підтверджує прийняття ставки на суму

30,00 грн., та чеком за №4003 згідного якого були виплачені готівкові кошти в

сумі 500 грн.

Таким чином, органом державної податкової служби

помилково було зроблено висновок про не проведення розрахункової операції через

реєстратор розрахункових операцій та застосовано до відповідача  штрафні санкції за дане порушення.

За таких обставин позов є підставний та обґрунтований, а

тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94

КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Скасувати, прийняті ДПІ у Личаківському

районі м.Львова,  рішення про

застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0001962380/15805 від 17.07.2008

року  та рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій за №0003132380/23069 від 07.10.2008 року.

3.   3.     Стягнути з Державного бюджету України на

користь Приватного підприємства «Ігромакс», що знаходиться за адресою м.Львів,

вул.Пасічна,59А/8 (ідентифікаційний код 33562995) 6 грн. 80 коп. сплаченого

судового збору.

4.   4.     Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк

апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не

набрала законної сили.

5.   5.     Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк