Постанова

від 13.05.2015 по справі 826/4232/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2015 року 13:10 № 826/4232/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, а також визнання протиправними дій по його винесенню, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, що винесене ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 855 896 грн. за основним платежем та на 213 974 грн. за штрафними санкціями;

2) визнати дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві по винесенню податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 000042204 неправомірними.

Позивач вважає зазначене рішення таким, що ухвалено всупереч вимогам податкового законодавства та вказує, що замовлені операції з виконання підрядних робіт на об'єктах фактично були виконані, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, підстав вважати фіктивними/нікчемними спірні операції, про що зазначає ДПІ, не має, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про необґрунтованість формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Позивач зазначає, що фактично висновки ДПІ відносно порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі взаємовідносин його контрагента (ТОВ «Брокбудкепітал») з іншою особою - ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», з якою у позивача взагалі не було ніяких господарських взаємовідносин. У той же час, позивач звертає увагу на те, що до суду подано всі первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Брокбудкепітал», що в свою чергу підтверджують фактичність здійснення спірних операцій (виконання підрядних робіт) та, крім іншого, надано відповідну ліцензію на право здійснення діяльності у будівельній сфері даного контрагента.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за змістом акту перевірки та акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати перевірки ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» встановлено маніпулювання даними податкової звітності ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» та формування технічного кредиту, не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» із платниками податків, а відтак, на думку ДПІ, всі правочини вчинені ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» із ТОВ «Брокбудкепітал» (контрагент позивача) є нікчемними, що в свою чергу унеможливлює фактичність вчинення операцій ТОВ «Брокбудкепітал» з позивачем та є наслідком невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту.

Тобто, фактично доводи відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на акті перевірки та визначених в ньому обставинах взаємовідносин контрагента позивача з іншою особою (контрагентом контрагента), з якою позивач не вступав у господарські відносини.

Поштове відправлення з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, направлене третій особі, повернуто без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого строку зберігання») у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається належним чином врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Енергія-97» (код з ЄДР 13670891) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Брокбудкепітал» (код з ЄДР 37450960) та ТОВ «Сервіс ТІП-5» (код з ЄДР 35557861) за період липня-серпня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 № 60/26-53-22-04-21/13670891 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою взаємовідносин з постачальником ТОВ «Сервіс ТІП-5» та подальшої реалізації придбаного товару - порушень не встановлено .

Разом з тим, щодо взаємовідносин ТОВ «Енергія-97» із контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал» в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між ТОВ «Енергія-97» з ТОВ «Брокбудкепітал» здійснювались на підставі Договору підряду № 30314/1 від 03.03.2014, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») зобов'язувався на свій страх і ризик виконати за завданням Замовника (ТОВ «Енергія-97) комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, електротехнічних, ремонтних, в т.ч. по приладам обліку теплової енергії обладнанню ЦТП та ІТП, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу. Перелік та обсяг робіт вказується сторонами в додатках до цього Договору. Загальна вартість робіт вказується сторонами в додатках до Договору.

В Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Брокбудкепітал» виписано податкові накладні, зокрема у липні 2014 року на суму 1843524 грн. (у т.ч. ПДВ 307254 грн.) та у серпні 2014 року на суму 3291852 грн. (у т.ч. ПДВ 548642 грн.), на виконання робіт складені акти виконаних робіт, розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок. Перелік вказаних документів та їх ідентифікація наведено в Акті перевірки у табличному вигляді (т. 1 а.с. 28 - 30).

В контексті контрагента позивача (субпідрядника) ДПІ в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Брокбудкепітал» (код з ЄДР 37450960) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника - 0, є платником ПДВ (свідоцтво ПДВ - 18.02.2011 № 200177156 (діюче ), основний вид діяльності: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, кількість працюючих - 11 чоловік.

Вказується, що ТОВ «Брокбудкепітал» мало взаємовідносини з ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» (не є контрагентом позивача за спірними операціями) , стосовно якого від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було отримано акт № 1758/26-59-22-08-38517072 від 08.12.2014 року (т. 1 а.с. 17). Згідно вказаного акту, як зазначено ДПІ, встановлено маніпулювання даними податкової звітності ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» та формування технічного кредиту, проведення ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» із платниками податків за липень-вересень 2014 року.

Також в Акті перевірки позивача зазначається, що відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних ремонтних робіт по кожному окремому акту та об'єкту, з чисельністю працюючих ТОВ «Брокбудкепітал» та встановлено неможливість виконання власними силами ТОВ «Брокбудкепітал» такого обсягу робіт.

З урахуванням наведеного в Акті перевірки зроблено висновок (т.1., а.с. 33), що враховуючи наведене, на порушення вимог п. 198.1., 198.2., 198.6 статті 198 ПК України ТОВ «Енергія-97» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» на суму 855 896 грн. за липень-серпень 2014 року.

На підставі зазначених вище висновків ДПІ прийнято оскаржуване рішення.

В контексті вищенаведеного та щодо сутності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод та які ставляться під сумнів ДПІ, під час розгляду справи встановлено наступне.

03 березня 2014 року між ТОВ «Енергія-97» (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) укладено договір підряду № 30314/1, предметом якого є комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, електротехнічних, ремонтних, в т.ч. по приладам обліку теплової енергії обладнанню ЦТП та ІТП. Перелік та обсяг робіт вказується в додатках до договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Підрядник має право залучити до виконання робіт інших осіб , залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Загальна вартість робіт вказується сторонами договору в додатках до договору (п. 4.1 договору).

Слід зазначити, що матеріали справи містять видану ТОВ «Брокбудкепітал» ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції від 03.06.2014 року на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії до 01.04.2019 року.

На підтвердження виконання визначених у наведеному вище договорі підрядних робіт позивачем надано до справи (т. 1 а.с. 61-250, т. 2 а.с. 1-159) довідки договірної ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, акти передачі обладнання в монтаж, акти передачі проектної документації, акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, технічні завдання із конкретизацією виду робіт, акти технічного огляду виконаних робіт. Вказані первинні документи підписані замовником і підрядником.

Загалом вартість робіт склала у липні 2014 року 1843524 грн. (у т.ч. ПДВ 307254 грн.) та у серпні 2014 року 3291852 грн. (у т.ч. ПДВ 548642 грн.).

На підставі наведеного ТОВ «Брокбудкепітал» видано податкові накладні на загальну суму 5 135 376 грн. у т.ч. ПДВ 855 896 грн. (липень-серпень 2014 року), копії яких додано до матеріалів справи (т. 2 а.с. 160-205). Розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками і платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 210-250, т. 3 а.с. 1-5).

Вказані операції із ТОВ «Брокбудкепітал» відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю (т. 3 а.с. 6).

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи за відносинами позивача із замовниками спірних будівельних робіт , а саме: з ТОВ «Спецбуд-Плюс» (договір субпідряду № 29/04.14 від 29.04.2014, договір субпідряду № 14/05-14 від 14.05.2014), з ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (договір підряду № 53 на виконання реконструкції теплових мереж ТМ № 6 на ділянці від ТК 622/31 до ТК 622/31-2А по вул. Луначарського у Дніпровському районі м. Києва від 01.07.2014, договір підряду № 52/07 на улаштування теплових мереж від ТК 622/31-2А до ТК-7 на об'єкті: «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Комбінатна, 25 у Дніпровському районі м. Києва від 09.07.2014».).

За умовами вказаних договорів відсутні обмеження щодо залучення субпідрядників для виконання робіт.

При цьому, позивачем під час розгляду справи зазначено, що необхідність позивача у залученні субпідрядника ТОВ «Брокбудкепітал» для виконання обумовлених у вказаних вище договорах робіт, укладених з ТОВ «Спецбуд-Плюс» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», зумовлена необхідністю виконання позивачем умов інших зобов'язань у відповідності до укладених договорів з ТОВ «Реал-Контакт», ТОВ «ЦБК-Плюс», ТОВ «СМ Буд-Сервіс», Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця, ДП «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд». Копії вказаних договорів та первинних документів до них надані позивачем до матеріалів даної справи.

Слід додати, що матеріали справи також містять результати фото-фіксації виконання робіт, що передбачені умовами договору підряду, укладеного між ТОВ «Енергія-97» з ТОВ «Брокбудкепітал». Також, позивачем надано копії первинних документів (рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок) щодо придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання спірних підрядних робіт.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 р. у справі № 826/1893/15 (відносно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо перевірки ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», доводи з якого покладено в основу висновків акту відносно позивача):

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФІНПРОМГРУП "ДІОНІКА" код ЄДРПОУ 38517072 з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014";

- зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Бази даних Податковий блок -"Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані, які вносились за результатами документальної позапланової виїзної перевірки згідно акту №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФІНПРОМГРУП "ДІОНІКА" код ЄДРПОУ 38517072 з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014".

Судом зазначено у вищезгаданій постанові, що у ДПІ були відсутні правові підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФІНПРОМГРУП "ДІОНІКА" з питання дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014, а отже не виникало права на проведення зазначеної перевірки результатами якої оформлені актом №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014, а відтак суд дійшов висновку про те, що у ДПІ не виникало правових підстав для складання зазначеного акту.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку суд у вказаній постанові по суті дійшов висновку про протиправність дій ДПІ, пов'язаних із проведенням перевірки та складанням акту перевірки ТОВ "ФІНПРОМГРУП "ДІОНІКА" (контрагента контрагента позивача), у зв'язку з чим вказаний акт є доказом, здобутим з порушенням закону та відповідно ч. 3 ст. 70 КАС України не береться судом до уваги в якості доказу на обґрунтування висновків Акту перевірки , складеного відносно позивача, що у свою чергу вказує на те, що висновки Акту перевірки не містять в собі викладу обставин та їх оцінки, які б давали відповідачу підстави для формування висновків Акту перевірки про нездійснення спірних операцій з посиланням на відносини контрагента із іншою особою.

Наведе вже само по собі є підставою для висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення.

Між тим, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Між тим, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , які не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Натомість, сукупність вказаних матеріалів, зокрема договорів, актів, технічних завдань, податкових накладних, платіжних документів, ліцензії на ім'я контрагента позивача , а також договорів та первинних документів за відносинами позивача з його замовниками, в рамках яких надавалися послуги субпідрядником (третьою особою) для задоволення потреб з будівництва, у т.ч. докази фото-фіксації результатів робіт, підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

При цьому, як зазначається в Акті перевірки, контрагент мав 11 працівників та ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено недостатності зазначених трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. Що ж до викладених в акті перевірки обставин щодо здійсненого аналізу часу, витраченого на виконання спірних ремонтних робіт, з чисельністю працюючих у контрагента працівників, в ході якого ДПІ дійшло висновку про недостатності такої кількості осіб для виконання спірних операцій, суд зазначає, що наведені розрахунки є приблизними та не враховують можливості роботи у понаднормовий час, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, що є звичайним у сфері будівництва, а відтак наведені розрахунки не можуть вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження неможливості виконання контрагентом спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення.

Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, чим охоплюється і вирішення вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, прийняте ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» (адреса: 02105, м. Київ, просп. Гагаріна, 8; код ЄДР 13670891) 487,20 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого 23.02.2015 р. згідно платіжного доручення № 83.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін