Ухвала

від 01.07.2015 по справі 826/4232/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4232/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, а також визнання протиправними дій по його винесенню, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ТОВ «Енергія-97» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа: ТОВ «Брокбудкепітал» в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 855 896 грн. за основним платежем та на 213 974 грн. за штрафними санкціями; визнати дії відповідача по його винесенню неправомірними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2015 № 0000422204.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання 01.07.2015 не з'явилися, проте надали пояснення в судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2015.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання 23.06.2015, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 13.01.2015 по 17.01.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Енергія-97» (код ЄДРПОУ 13670891) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960) та ТОВ «Сервіс ТІП-5» (код ЄДРПОУ 35557861) за липень, серпень 2014 року.

Перевіркою взаємовідносин з постачальником ТОВ «Сервіс ТІП-5» та подальшої реалізації придбаного товару порушень відповідачем не встановлено.

Разом з тим, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Брокбудкепітал» податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 855 896 грн. за липень, серпень 2014 року, а саме: за липень 2014 року в сумі 307 254 грн. та за серпень 2014 року в сумі 548 642 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 23.01.2015 № 60/26-53-22-04-21/13670891 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000422204, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 855 896 грн. за основним платежем та 213 974 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 03 березня 2014 року між ТОВ «Енергія-97» (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) було укладено договір підряду № 30314/1, предметом якого є комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, ремонтних, в т.ч. по приладам обліку теплової енергії обладнанню ЦПТ та ІПТ. Перелік та обсяг робіт вказується в додатках до договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Підрядник має право залучати до виконання робіт інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Загальна вартість робіт вказується сторонами договору в додатках до договору (п. 4.1 Договору).

Матеріали справи містять видану ТОВ «Брокбудкепітал» ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції від 03.06.2014 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії до 01.04.2019.

На підтвердження виконання визначених у наведеному вище договорі підрядних робіт позивачем надано до справи (т.1 а.с.61-250, т.2 а.с.1-159) довідки договірної ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, акти передачі обладнання в монтаж, акти передачі проектної документації, акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, технічні завдання із конкретизацією виду робіт, акти технічного огляду виконаних робіт. Вказані первинні документи підписані замовником і підрядником.

Загалом вартість робіт склала у липні 2014 року 1 843 524 грн. (у т.ч. ПДВ 307 254 грн.) та у серпні 2014 року 3 291 852 грн. (у т.ч. ПДВ 54 8642 грн.).

На підставі наведеного, ТОВ «Брокбудкепітал» видано податкові накладні на загальну суму 5 135 376 грн. у т.ч. ПДВ 855 896 грн. (липень-серпень 2014 року), копії яких додано до матеріалів справи (т.2 а.с.160-205). Розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками і платіжними дорученнями (т.2 а.с.210-250, т.3 а.с.1-5).

Вказані операції із ТОВ «Брокбудкепітал» відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (т.3 а.с.6).

Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи за відносинами позивача із замовниками спірних будівельних робіт, а саме: з ТОВ «Спецбуд-Плюс» (договір субпідряду № 29/04.14 від 29.04.2014, договір субпідряду № 14/05-14 від 14.05.2014), з ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (договір підряду № 53 на виконання реконструкції теплових мереж ТМ № 6 на ділянці від ТК 622/31 до ТК 622/31-2А по вул. Луначарського у Дніпровському районі м. Києва від 01.07.2014, договір підряду № 52/07 на улаштування теплових мереж від ТК 622/31-2А до ТК-7 на об'єкті: «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Комбінатна, 25 у Дніпровському районі м. Києва від 09.07.2014».).

За умовами вказаних договорів відсутні обмеження щодо залучення субпідрядників для виконання робіт.

При цьому, позивачем під час розгляду справи зазначено, що необхідність позивача у залученні субпідрядника ТОВ «Брокбудкепітал» для виконання обумовлених у вказаних вище договорах робіт, укладених з ТОВ «Спецбуд-Плюс» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», зумовлена необхідністю виконання позивачем умов інших зобов'язань у відповідності до укладених договорів з ТОВ «Реал-Контакт», ТОВ «ЦБК-Плюс», ТОВ «СМ Буд-Сервіс», Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця, ДП «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд». Копії вказаних договорів та первинних документів до них надані позивачем до матеріалів даної справи.

Разом з тим, матеріали справи містять результати фото-фіксації виконання робіт, що передбачені умовами договору підряду, укладеного між ТОВ «Енергія-97» з ТОВ «Брокбудкепітал». Також, позивачем надано копії первинних документів (рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок) щодо придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання спірних підрядних робіт.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на те, що ТОВ «Брокбудкепітал» мало взаємовідносини з ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», стосовно якого, від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було отримано акт № 1758/26-59-22-08-38517072 від 08.12.2014 (т.1 а.с.17), згідно якого встановлено маніпулювання даними податкової звітності ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» та формування технічного кредиту, проведення ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» із платниками податків за липень-вересень 2014 року.

Також в Акті перевірки позивача зазначається, що відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних ремонтних робіт по кожному окремому акту та об'єкту, з чисельністю працюючих ТОВ «Брокбудкепітал» та встановлено неможливість виконання власними силами ТОВ «Брокбудкепітал» такого обсягу робіт.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року у справі № 826/1893/15 (відносно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо перевірки ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», доводи з якого покладено в основу висновків акту відносно позивача):

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» код ЄДРПОУ 38517072 з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014»;

- зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Бази даних Податковий блок - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами документальної позапланової виїзної перевірки згідно акту №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» код ЄДРПОУ 38517072 з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» відмовлено.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним вище контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року в адміністративній справі № К/800/38380/14.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.02.2015 № 0000422204, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.