Ухвала

від 25.11.2015 по справі 826/4232/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/31781/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року

у справі № 826/4232/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» (далі - позивач, ТОВ «Енергія-97»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві)

третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» (далі - третя особа, ТОВ «Брокбудкепітал»)

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій по його винесенню, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Енергія-97» звернулось у березні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0000422204 та визнання протиправними дій по його винесенню.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Брокбудкепітал» та ТОВ «Сервіс ТІП-5» за липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2015 року № 60/26-53-22-04-21/13670891, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, за липень, серпень 2014 року на загальну суму 855 896,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0000422204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 855 896,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 213 974,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Тобто, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерьскій облік ита фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. При цьому, забороняється включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивачем (замовник), з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань перед замовниками спірних будівельних робіт, за договорами субпідряду укладеними з ТОВ «Спецбуд-Плюс» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», залучено субпідрядника ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) за договором підряду від 03.03.2014 року № 30314/1, предметом якого є комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, ремонтних робіт, у тому числі по приладам обліку теплової енергії обладнанню ЦПТ та ІПТ, перелік, обсяг та вартість яких вказується в додатках до договору. При цьому, умовами вказаного договору передбачено право підрядника залучати до виконання робіт інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, довідки договірної ціни, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів передачі обладнання в монтаж, актів передачі проектної документації, актів приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, технічних завдань із конкретизацією виду робіт, актів технічного огляду виконаних робіт, банківських виписок, платіжних доручень, договору субпідряду, договору підряду, результатів фото-фіксації виконання робіт, а також рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, банківських виписок щодо придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання спірних підрядних робіт.

При цьому, матеріали справи містять видану ТОВ «Брокбудкепітал» ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції від 03.06.2014 року на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, із строком дії до 01.04.2019 року.

При дослідженні вказаних документів судами попередніх інстанцій встановлено, що вони оформлені належним чином, відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів та реальне здійснення спірних господарських операцій за такими.

При цьому, належне відображення даних операцій у бухгалтерському обліку позивача підтверджується наявною у матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю.

Також, судами встановлено, що необхідність в залученні позивачем субпідрядника ТОВ «Брокбудкепітал» для виконання робіт, обумовлених укладеними з ТОВ «Спецбуд-Плюс» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент» договорами, була зумовлена виконанням позивачем інших зобов'язань у відповідності до укладених договорів з ТОВ «Реал-Контакт», ТОВ «ЦБК-Плюс», ТОВ «СМ Буд-Сервіс», Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця, ДП «Сільськогосподарське підприємство «Земельний фонд», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями таких договорів та первинних документів до них.

Разом з тим, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначених контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Крім того, судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про неможливість виконання ТОВ «Брокбудкепітал» власними силами такого обсягу робіт, з огляду на результати аналізу співвідношення кількості працівників контрагента та часу, витраченого на виконання вказаних робіт по кожному окремому акту та об'єкту, оскільки такі розрахунки є приблизними та без урахування можливості проведення робіт у понаднормовий час, вихідні, святкові та неробочі дні, що є звичайним у сфері будівництва.

При цьому, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на висновки акту іншої податкової інспекції, які слугували підставою для висновків акту перевірки, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування позивача податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із посиланнями відповідача на недійсність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції, та як вірно зауважено судами відповідачем не надано жодного вироку суду ані по відношенню до позивача, ані до його контрагента.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «Енергія-97» шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, чим охопили і вирішення вимоги позивача про визнання протиправними дій по його винесенню.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі № 826/4232/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді:підпис (підпис) М.І. Костенко І.В. Приходько