Рішення

від 15.10.2014 по справі 177/1112/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1112/14-ц 22-ц/774/2155/К/14

Справа № 177/1112/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/2155/К/14 суддя Приміч Г.І.

Категорія - 52 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Булах К.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відповідача Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» та третьої особи ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», третя особа ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представники відповідача Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» - Бойко Дмитро Павлович,

позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяв представник ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» (надалі - СФО «Володимирівське») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, посилаючись на те, що з 21.12.1993 року він працював на посаді головного інженера.

27 березня 2014 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку з прогулом, який мав місце 20 березня 2014 року з 08-00 год. до 12-47 год,, який він вважає незаконним, адже 20 березня 2014 року він зранку дав наряди працівникам на виконання ремонтних робіт, а сам поїхав до міста для придбання запасних частин.

Крім того, що ОСОБА_4 являється працівником СФО «Володимирівське», він є засновником ФГ «Демченкове», яке являється одним із співзасновників СФО «Володимирівське» та директором якого до вересня 2009 року був його батько ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер і з цього часу, на думку позивача, ОСОБА_3 незаконно обіймає посаду директора, у зв'язку з чим останній має особисте неприязне відношення до позивача та звільнив його з роботи за прогули через те, що він не дав ОСОБА_3 вивезти з території товариства сільськогосподарську техніку.

Уточнивши позовні вимоги, просив суд: скасувати наказ СФО «Володимирівське» №4 від 27 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді головного інженера з 27 березня 2014 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 804,72 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 26 серпня 2014 року до участі у справі залучено у якості третьої особи директора СФО «Володимирівське» - ОСОБА_3

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано наказ СФО «Володимирівське» №4 від 27.03.2014 року «Про звільнення з роботи за прогул без поважних причин ОСОБА_4».

Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інженера СФО «Володимирівське» з 28 березня 2014 року.

Стягнуто з СФО «Володимирівське» 15 414,48 грн. в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2014 року по 24.07.2014 року.

Стягнуто з СФО «Володимирівське» на користь ОСОБА_4 2 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з СФО «Володимирівське» на користь держави в рахунок сплати судового збору 417,76 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інженера СФО «Володимирівське» допущене до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідач СФО «Володимирівське» та третя особа ОСОБА_3, кожен окремо, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Так, судом не було надано належної оцінки поясненням представників відповідача та не взято до уваги, що факт відсутності ОСОБА_4 на робочому місці з 08-00 год. до 12-00 год. 20.03.2014 року підтверджено як матеріалами справи, так і поясненнями свідків, а також не заперечувалось позивачем та його представником.

Позивачем не надано жодного доказу щодо необхідності його відрядження до м.Кривого Рогу саме для придбання запасних частин для сільськогосподарської техніки СФО «Володимирівське» та погодження таких дій з керівництвом. Натомість, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що він не вважає ОСОБА_3 легітимним директором, не виконує його вказівки та навіть оскаржував його повноваження до суду.

Як підтверджено свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та не оспорювалось позивачем, ОСОБА_4 близько 8-00год. - 8-30 год. 20.03.2014 року на автомобілі ВАЗ 2115, належному ФГ «Володимирівське», виїхав з бригади ФГ «Володимирівське» та поїхав у напрямку м.Кривого Рогу.

ОСОБА_4 не надав доказів того, що саме він придбав на ринку «Термінал» міста Кривого Рогу та для кого. Згідно ж пояснень свідка ОСОБА_8, який є працівником ФГ «Демченкове», 20.03.2014 року ОСОБА_4 дав наряд ремонтувати автомобіль ГАЗ 3309, що є власністю ФГ «Володимирівське» і поїхав за запчастинами до м.Кривого Рогу.

Отже, перебування позивача у м.Кривому Розі не можна вважати виконанням своїх посадових обов'язків, оскільки СФО «Володимирівське» не має на ринку «Термінал» міста Кривого Рогу своїх об'єктів і запчастини там не закуповує.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, однобічно дослідивши докази та навіть допустив перекручування пояснень свідків у мотивувальній частині рішення.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд встановив, що головою ФГ «Володимирівське» є ОСОБА_13, що немає жодного відношення до справи та не відповідає дійсності, що, на думку представника відповідача, було зроблено з метою надання можливості ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_13 в подальшому використовувати даний висновок, як маючий преюдиційне значення в інших справах, які на даний час розглядаються в судах та пов'язані з ФГ «Володимирівське» та СФО «Володимирівське».

Не відповідає обставинам справи й висновок суду про те, що ремонт техніки на СФО «Володимирівське», ФГ «Володимирівське» та ФГ «Демченкове» вівся спільно, оскільки між ними ніколи не укладався договір про спільну діяльність, у кожного підприємства самостійний баланс та своє майно і кошти.

Крім того, посилання суду на звільнення позивача з особистих мотивів є недоречним, адже неприязні відносини ОСОБА_4 з ОСОБА_3 тривають з травня 2013 року, але останній не вчиняв дій щодо звільнення позивача з особистих мотивів.

В письмових запереченнях на апеляційні скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Третя особа ОСОБА_3, будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його представника ОСОБА_14, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача СФО «Володимирівське» - Бойка Д.П., який підтримав доводи апеляційних скарг відповідача СФО «Володимирівське» та третьої особи ОСОБА_3 та просив їх задовольнити, позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6, які, кожен окремо, просили апеляційні скарги відповідача СФО «Володимирівське» та третьої особи ОСОБА_3 відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг та письмових заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Визнаючи незаконним наказ про звільнення позивача, суд першої інстанції виходив з того, що скоєння ОСОБА_4 прогулу 20 березня 2014 року не підтверджено.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом №4 від 27.03.2014 року головного інженера СФО «Володимирівське» - ОСОБА_4 звільнено з роботи і припинено з ним трудовий договір з 27 березня 2014 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин з 08-00 год. по 12-47 год. 20 березня 2014 року (а.с. 3).

Перевіряючи законність наказу про звільнення ОСОБА_4 з роботи колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, СФО «Володимирівське» було створено на підставі договору про спільну діяльність між членами Селянського (Фермерського) об'єднання «Володимирівське» від 20.01.1993 року, а його засновниками стали ФГ «Демченкове» та ФГ «Володимирівське» (а.с. 5-10).

З 21.12.1993 року позивач ОСОБА_4 був прийнятий на посаду головного інженера СФО «Володимирівське» (а.с. 4).

Згідно з п. 9.6, 9.7 Статуту СФО «Володимирівське» керівництво поточною діяльністю Об'єднання здійснює директор, який обирається та відкликається зборами Засновників, і який самостійно вирішує всі питання діяльності Об'єднання, в тому числі має право без доручення, від імені Об'єднання, укладати договори, включаючи трудові, видавати в рамках компетенції накази, самостійно проводити підбір та розстановку кадрів, назначає на посади та звільняє з посад працівників (а.с. 5-10).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З підстав передбачених ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником СФО «Володимирівське» вказано ОСОБА_3 (а.с. 11-12, 136-139), а отже саме він має право прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників даного підприємства.

Доводи позовної заяви щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на звільнення позивача, враховуючи те, що висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30.12.2013 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 12013120150000847, встановлено факт вчинення підпису в графі «Голова зборів» у протоколі № 2 загальних зборів СФО «Володимирівське» від 16.11.2013 року не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 17-22), колегією суддів розцінюються критично, оскільки позивачем, в порушення ст. 60 ЦПК України, не надано належних доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_3 не є керівником СФО «Володимирівське», адже рішення загальних зборів СФО «Володимирівське» від 16.11.2009 року, яким ОСОБА_3 призначено директором СФО «Володимирівське», не скасовано і не визнано недійсним в установленому законом порядку(а.с. 17).

Крім того, стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідні зміни.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 при видачі наказу про звільнення ОСОБА_4 був повноваженим на вчинення вказаних дій, оскільки являється директором СФО «Володимирівське».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, посилаючись на показання свідків, дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул 20 березня 2014 року.

При цьому, судом не було враховано положення ч. 1 ст. 58 ЦПК України, згідно якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 03.06.2013 року (а.с. 25), в суді першої інстанції пояснив, що 20.03.2014 року ОСОБА_4 о 07-30 год. привіз робітників, дав їм наряди (завдання на виконання робіт) та близько 09-00 год. відбув до міста Кривого Рогу для придбання запасних частин на техніку, звідки повернувся близько 12-30 год.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 підтвердив, що у зазначений час перебував у місті Кривому Розі.

Таким чином, позивачем визнається факт його відсутності на робочому місці на території СФО «Володимирівське» 20.03.2014 року у період з 09-00 год. до 12-30 год., що згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України є підставою звільнення від доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_11 дійсно підтвердили факт відсутності ОСОБА_4 на території СФО «Володимирівське» у першій половині дня 20 березня 2014 року. При цьому, показання свідків щодо точного часу відсутності ОСОБА_4 різняться, і є спільними лише в тому, що останній був на території СФО «Володимирівське» вранці 20.03.2014 року та близько 07-50 год. видавав їм наряди, а потім поїхав до міста Кривого Рогу та повернувся близько 12-45 год. При цьому, жодний із свідків не вказав точного часу, коли ОСОБА_4 відбув із території бригади, зазначивши, що він поїхав відразу після видачі нарядів, тобто після 07-50 год.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим факт відсутності ОСОБА_4 на території СФО «Володимирівське» з 08-00 год. до 12-30 год. 20 березня 2014 року на території СФО «Володимирівське», тобто на робочому місці.

Виходячи із змісту п.4 ст.40 КЗпП України при вирішенні трудового спору про поновлення на роботі працівника, звільненого на підставі цієї норми суду слід з'ясувати причину відсутності працівника на роботі, з урахуванням того, що на підтвердження цього факту сторони можуть подавати будь-які докази, передбачені ЦПК України

Таким чином, позивачу ОСОБА_4 необхідно перш за все довести поважність причини відсутності на робочому місці.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 зазначив, що 20.03.2014 року займався справами СФО «Володимирівське» за межами тракторної бригади господарства, в судовому засіданні першої інстанції представник позивача ОСОБА_6 пояснив, що позивач їздив до міста Кривого Рогу для придбання запасних частин.

При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, позивачем не зазначено на яку саме сільськогосподарську техніку СФО «Володимирівське» необхідно було придбати запасні частині та які саме, як не надано жодних належних та допустимих доказів щодо придбання цих запчастин.

Допитані ж у суді першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_9 не давали свідчень щодо придбання головним інженером СФО «Володимирівське» 20.03.2014 року запасних частин для техніки СФО «Володимирівське».

Судом встановлено, що по СФО «Володимирівське» не затверджувалася посадова інструкція головного інженера, а з типової посадової інструкції головного інженера сільськогосподарського підприємства, вбачається, що до обов'язків головного інженера, серед іншого, відноситься організація правильної експлуатації, технічне обслуговування, своєчасний планово-запобіжний і поточний ремонт машинотракторного та автомобільного парку, організовує ведення технічної документації, контролює правильність складання заявок організаціям, які знаходяться у його підпорядкуванні, на придбання нової техніки і обладнання, запасних частин, паливно-мастильних та інших матеріалів (а.с. 166-167).

Позивачем не надано доказів його звернення до керівництва СФО «Володимирівське» щодо необхідності придбання запасних частин на сільськогосподарську техніку, згідно відомостей відповідача станом 20.03.2014 року сільськогосподарська техніка, яка б потребувала ремонту та придбання запасних частин, в СФО «Володимирівське» відсутня.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що 20 березня 2014 року у першу половину робочого дня ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці без поважних причин, оскільки перебування головного інженера у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, тобто за межами Кіровоградської області, де розташовані всі виробничі об'єкти СФО «Володимирівське», не було пов'язане з виконанням посадових обов'язків та не узгоджувалось попередньо з керівництвом.

Як вбачається з п. 3.6, 3.7 колективного договору між власником та трудовим колективом СФО «Володимирівське» на 2010-2014 роки (а.с. 56-73), на підприємстві встановлено 40 годинний робочий тиждень, при цьому визначено, що адміністрація встановлює початок і кінець роботи, тривалість обідньої перерви за згодою з трудовим колективом.

27.12.2012 року по СФО «Володимирівське» було прийнято наказ № 4-к від 27.12.2012 року, згідно з яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень, робочий час з 08-00 години до 17-00 години, з обідньою перервою з 12-00 години до 13-00 години (а.с. 74).

Згідно положень ч. 3 ст. 66 КЗпП України працівники використовують перерву на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Таким чином, відсутність ОСОБА_4 на робочому місці 20.03.2014 року у період обідньої перерви (з 12-00 год. до 13-00 год.) не можна вважати прогулом.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивачем 20 березня 2014 року скоєно прогул без поважних причин у період з 08-00 год. до 12-00 год., оскільки обставини скоєння прогулу підтверджено доказами, а саме: актом про відсутність ОСОБА_4 на робочому місці, табелем обліку робочого часу та показаннями свідків.

Будь-яких даних на спростування доказів відсутності на робочому місці 20 березня 2014 року без поважних причин позивач не надав.

Отже, висновок суд першої інстанції про недоведеність скоєння позивачем прогулу 20 березня 2014 року суперечить фактичним обставинам встановленим судом.

Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається зі змісту акту від 20 березня 2914 року, відповідач зажадав від позивача пояснень, проте працівник не дав пояснення щодо відсутності на робочому місці 20 березня 2014 року (а.с. 89).

Колегія суддів вважає сам по собі факт відсутності пояснень працівника з обставин, за яких вчинено проступок, за відсутності даних про поважність його вчинення не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Оскільки, ОСОБА_4 скоїв прогул 20 березня 2014 року та власником дотримано порядок застосування дисциплінарного стягнення у зв'язку із прогулом без поважних причин, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, колегія суддів враховує, що СФО «Володимирівське» мав право на розірвання трудового договору навіть у випадку скоєння одного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційні скарги задовольняє, а рішення суду першої інстанції скасовує з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 2, 3 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги відповідача Селенського фермерського об'єднання «Володимирівське» та третьої особи ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», третя особа ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: