Постанова

від 13.05.2015 по справі 910/19820/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 910/19820/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Управління освіти Дарницької районної в місті Києві

державної адміністрації

на рішення господарського суду міста Києва від

17.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 03.03.2015 р.

у справі № 910/19820/14 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд"

до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві

державної адміністрації

третя особа Управління Державної казначейської служби України у

Дарницькому районі міста Києва

про стягнення 56 865,87 грн.

за участю представників:

ПП "Альфа-Іміджбуд" - не з'явилися;

Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - Кошелєва М.О.;

Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі міста Києва - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "Альфа-Іміджбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача - Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 56 865,87 грн., у т.ч. 47 366,00 грн. основної заборгованості, 1 183,00 грн. процентів річних та 8 316,37 грн. збитків від інфляції.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків за надані йому каналізаційні послуги у загальноосвітніх навчальних закладах Дарницького району відповідно до умов договору № 205 від 12.08.2013 р. (т.1 а.с.6-8, 78-79).

Відповідач у справі - Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що умовою оплати послуг є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання (т.1 а.с.26-27).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (т.1 а.с.1-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 47 366,00 грн. основної заборгованості, 1 199,00 грн. процентів річних та 6 114,64 грн. збитків від інфляції.

Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив надані послуги у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 47 366,00 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вимоги про стягнення процентів річних та збитків від інфляції задоволені частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку (т.1 а.с.109-113).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.159-164).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.3-7).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

12.08.2013 р. між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та ПП "Альфа-Іміджбуд" (підрядник) укладено договір № 205 на послуги каналізаційні у загальноосвітніх навчальних закладах Дарницького району, згідно п.1.1 якого підрядник зобов'язується у 2013 році надати послуги каналізаційні у загальноосвітніх навчальних закладах Дарницького району, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником акта наданих послуг, підтвердженого підписом, печаткою уповноважених осіб управління освіти і представників закладів освіти. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

У випадку затримки оплати послуг замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату наданих підрядником послуг протягом 3-х банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок (п. 4.6 договору).

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 47 366,00 грн., про що у грудні 2013 року складено відповідні акти № 1 та № 1/205 приймання виконаних будівельних робіт.

Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами і представниками закладів освіти та скріплені печатками.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що згідно договору, умовою оплати наданих послуг є надходження на його рахунок бюджетних коштів, відповідні кошти не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання.

Між тим, судами правомірно не прийняті до уваги вказані заперечення відповідача.

Так, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446).

При цьому, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив перерахувати заборгованість, у тому числі за договором № 205 від 12.08.2013 р. Вказану претензію відповідачем отримано 20.12.2013 р., що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній претензії та не заперечується відповідачем.

Проте, дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

З урахуванням викладеного, суди дійшли правильного висновку про те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт настав 27.12.2013 р. (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги).

Однак, в порушення умов договору, відповідач оплату за виконані згідно вищезазначених актів роботи у загальному розмірі 47 366,00 грн., не здійснив.

Таким чином, є правильним висновок судів про мотивованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 47 366,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 1 199,07 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 114,64 грн., з урахуванням здійсненого перерахунку.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. у справі № 910/19820/14 без змін.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.