Рішення

від 12.05.2015 по справі 903/399/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2015 р. Справа № 903/399/15

за позовом: Луцького національного технічного університету , м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Житлобуд-1", м. Луцьк

про визнання додаткової угоди №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. недійсною

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Григор'єв В.В. - доручення №574-03-34 від 12.05.2015р., Земко А.М. - доручення №575-03-34 від 12.05.2015р., Шепетько В.Ю. - доручення №576-03-34 від 12.05.2015р.

від відповідача : не прибув.

Суть спору: позивач - Луцький національний технічний університет звернувся з позовом до відповідача Приватного підприємства "Житлобуд-1" та просить визнати додаткову угоду №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. недійсною.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р., додаткову угоду №1 від 21.04.2011р., акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2012р., №2 за квітень 2012р., №3 за травень 2012р., №4 за червень 2012р., №5 за липень 2012р., розпорядження ректора університету від 08.09.2004р. №204, контракт від 24.12.2009р., журнали реєстрації печаток і штампів Луцького НТУ, листи від 25.02.2012р. №24/02, від 13.03.2015р. №09-07/280-1902.

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 10.04.2015р. через канцелярію суду подав клопотання за вх. №01-54/4287/15 від 08.05.2015р., яким долучив наступні документи:

- довідку із управління державної казначейської служби про зарахування судового збору до бюджету;

- витяг з ЄДРПОУ по Луцькому національному технічному університету .

Також в судовому засіданні представник позивача подав документи які приєднав до матеріалів справи супровідним листом за вх.№01-54/4377/15 від 12.05.2015р., а саме:

- наказ №880434 від 27.02.2015р. про створення комісії та проведення службового розслідування;

- пояснювальну записку проректора Баховського М.В. від 28.02.2015р.;

- акт про результати проведення службового розслідування від 13.03.2015р.;

- наказ №41-07-34 від 14.03.2015р. про оголошення догани проректору Баховського М.В.;

- наказ Міністерства освіти і науки України №156-к від 06.05.2015р.

Представники позивача в судовому зсіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 10.04.2015р. не виконав, 08.05.2015р. через канцелярію суду подав клопотання за вх. № 01-54/4258/15 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю безпосередньої його участі, оскільки терміново 12.05.2015р. виїхав у відрядження до м. Києва.

Заявлене клопотання судом відхилене, як таке що не підтверджене відповідними доказами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд України у п.3.9.2. постанови пленуму від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема, ГПК України не обмежено число представників, які можуть представляти сторону в судовому засіданні, таким чином відповідач мав право заявити іншого представника, вказаним правом відповідач не скористався. Крім того, відповідач не був позбавлений права на направлення витребуваних доказів поштою. При цьому суд зазначає, що службове відрядження представника відповідача не є поважною підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

30.05.2008р. між приватним підприємством "Житлобуд-1" (підрядник) та Луцьким національним технічним університетом (замовник) укладено договір будівельного підряду, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати та здати йому закінчені загально-будівельні роботи по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ відповідно до погодженого кошторису, а замовник - надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від підрядника роботи та оплатити їх (а.с.13-19).

Згідно п. 1.2 договору під роботами, вказаними в п.1.1 договору, мається на увазі загально-будівельні роботи по реконструкції кафе "Меридіан" під учбово-лабораторний корпус ЛНТУ у м.Луцьку по вул. Даньшина, 10.

Сторони у п. 8.2 договору обумовили, що протягом 10 банківських днів з дати підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі до 10% від вартості матеріальних ресурсів, визначених у договірній ціні, для організації початку виконання робіт.

Передача робіт підрядником і їх прийом замовником оформлюється актом приймання-передачі. (п.9.4 договору).

Згідно п. 10.2.2 договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити в установленому порядку виконані підрядником роботи.

Договором визначено, що оплата виконаних робіт за договором проводиться у безготівковій формі. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт, їх вартість (п.п.11.1, 11.2 договору).

Виконання відповідачем робіт на суму 1 257 962,40грн. стверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2012р., №2 за квітень 2012р., №3 за травень 2012р., №4 за червень 2012р., №5 за липень 2012р., підписаними відповідачем та скріпленими його печаткою (а.с.21-49).

21.04.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. в якій сторони погодили пункт 4.1 договору від 30.05.2008р. №19/08-244-гв викласти в наступній редакції: підрядник зобов'язаний виконати і передати замовнику роботи за актом прийому-передачі робіт до 30.12.2015р. (а.с. 20).

Позивач - Луцький національний технічний університет звернувся з позовом до відповідача Приватного підприємства "Житлобуд-1" та просить визнати додаткову угоду №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. недійсною. Мотивуючи тим, що дана додаткова угода не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підписана проректором з АГР Баховським М.В., який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для її підписання, а також угода підписна заднім числом, оскільки скріплена печаткою зразка, який був виготовлений у 2013р.

Даючи правову оцінку заявленій позовній вимозі, суд дійшов висновку про її підставність та про задоволення позову.

При цьому виходив із такого.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, а саме:

-зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК України)

-правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203, ст.ст.30-32, 34-39, 41, 42, 92 ЦК України);

-наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі й волевиявлення суб'єкта (суб'єктів) правочину. (ст.231 ЦК України);

-при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми (ч.4 ст.203). Порушення вимог щодо форми правочину призводить до визнання його недійсним або настання інших наслідків (ст.ст.218-220 ЦК України);

-правочин має бути реальним, тобто спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.3 ст.203 Ц.К України).

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України ).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що додаткова угода № 1 від 21.04.2011 року підписана не ректором університету Божидарніком В.В., як це передбачено у преамбулі додаткової угоди, а проректором з адміністративно-господарської роботи Баховським М.В.

Як встановлено, право підпису такого договору проректору Баховському М.В. не надавалось, довіреність на право підпису видано не було, Статутом і контрактом від 24.12.2009р. що був укладений з проректором таке право також не передбачено. Факт підпису особисто визнав Баховський М.В., що підтверджується пояснювальною запискою від 28.02.2015р., актом про результати проведення службового розслідування від 13.03.2015р., наказом №41-07-34 від 14.03.2015 про оголошення догани проректору Баховського М.В. (а.с. 77-80)

Згідно пункту 2 розпорядження від 08.09.2004р. №204 Луцького НТУ передбачено, що перед подачею договору на підпис ректору університету, договори при наявності технічної документації з кошторисом та всіх додатків, що є складовою частиною договору, візуються в такому порядку:

- проректором з АГР (деканом або начальником структурного підрозділу), які зацікавлені в його укладенні - на предмет необхідності укладення договору, встановлення строків та порядку виконання, погодження ціни і тарифів в договорах про виконання робіт, відповідності документації тощо;

- головним бухгалтером для визначення фінансової доцільності укладення договору, погодження цін, тарифів, порядку та строків розрахунків;

- юрисконсультом для правової оцінки договору.(а.с. 50-51)

Отже, даним розпорядженням встановлено лише право проректора з АГР на візування договору на предмет його необхідності укладення, встановлення строків та порядку виконання, погодження ціни тощо, а не на право укладати додаткові угоди від імені Луцького національного університету.

До того, ж спірна додаткова угода №1 від 21.04.2011р. скріплена печаткою, яка містить наступну інформацію : Луцький національний технічний університет,Україна, Міністерство освіти і науки України, код в ЄДРПОУ 05477296. Згідно журналу реєстрації і штампів Луцького національного технічного університету з 21.05.2008р. по 28.03.2013р. діяла печатка зовсім іншого зразка з такими даними: Луцький національний університет, Україна, Міністерство освіти і науки України, 05477296, тобто без слів «код в ЄДРПОУ».

Судом встановлено, що печатка якою скріплена додаткова угода №1 від 21.04.2011р. була виготовлена та почала діяти з 29.03.2013р., що підтверджується Журналом реєстрації печаток і штампів Луцького НТУ (а.с.59-61).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що дана додаткова угода укладена у 2013р. та підписана заднім числом, оскільки скріплена печаткою виготовленою у 2013р.

Згідно ст. 215 ЦК України - підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Наявність зазначених обставин доведені матеріалами справи, підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання додаткової угоди №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. недійсною підлягає задоволенню повністю.

Відповідач - Приватне підприємство "Житлобуд-1" не виконав вимог ухвали суду від 10.04.2015р. відзиву на позовну заяву і документи, які б спростували позовну вимогу не подав та правом оспорити, заперечити заявлений позов не скористався.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, тому відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача

Керуючись ст. ст. 16, 92, 202, 203 , 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Житлобуд-1" (43000, м. Луцьк, Київський м-н., 11/14, код ЄДРПОУ 33731651) на користь Луцького національного технічного університету (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75, код ЄДРПОУ 05477296) 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 14.05.2015р.

Суддя В.М. Дем'як