Постанова

від 02.09.2015 по справі 903/399/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

02 вересня 2015 року Справа № 903/399/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Житлобуд-1" на рішення господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом Луцького національного технічного університету (Волинська область, м. Луцьк)

до приватного підприємства "Житлобуд-1" (Волинська область, м. Луцьк)

про визнання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008 р. недійсною

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 574-03-34 від 12.05.2015 р. );

ОСОБА_2 (довіреність №1102-03-34 від 01.09.2015 р.)

Відповідача - ОСОБА_3 ( довіреність № б/н від 23.02.2015 р. )

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 (суддя Дем'як В.М.) позов Луцького національного технічного університету до приватного підприємства "Житлобуд-1" про визнання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008 р. недійсною - задоволено.

Визнано додаткову угоду №1 від 21.04.2011 р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008 р. недійсною.

Стягнуто з приватного підприємства "Житлобуд-1" на користь Луцького національного технічного університету 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "Житлобуд-1" подав через господарський суд Волинської області апеляційну скаргу (арк.справи 94-96).

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що відповідно до п/п №11 журналу 1-23 реєстрації печаток і штампів Луцького національного технічного університету, матеріально відповідальною особою є ОСОБА_4 Отже, проректор з АГР ОСОБА_5 не міг без наданого йому права підпису та відома матеріально відповідальної особи ОСОБА_4 підписати додаткову угоду №1 до договору будівельного підряду від 30.05.2008р. №19/08-244-гв.

Звертає увагу на присутність фактів підписання ряду договорів та актів приймання виконаних підрядних робіт не ректором університету ОСОБА_6, як це передбачено, а проректором з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_7, зокрема: договір будівельного підряду №01/10 від 01.05.2010р.; договір №2/717-гв поточного ремонту водопроводу спорткомплексу по вул.Львівська, 75 в м.Луцьк від 22.02.2010р. та ряд інших документів. Згідно зазначених документів виконанні роботи були оплачені Луцьким національним технічним університетом.

Зазначає, що з копії наказу №347-04-29 від 30.09.2009р. "Про розподіл функціональних обов'язків і повноважень між ректором і проректорами", який був наданий в суд при подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду від 03.03.2015р. по справі №903/133/15, видно, що зміст тексту сторінки 9 змінено. Саме в пункті 3 слова: ''підписувати документи, договори" доповнено словами: "(крім проректора з АГР)", а також шрифт тексту відрізняється від основного, яким було надруковано наказ.

Вважає, що під сумнів підпадає і те, що Луцький національний технічний університет подає в суд копію Контракту від 24.12.2009р. де на останній сторінці є підписи, а в зазначеному наказі - ні.

Звертає увагу суду, що у Луцькому національному технічному університеті присутні факти підписання документів не ректором університету, як це передбачено, а іншими проректорами. Зокрема, це вбачається з позовної заяви по даній судовій справі, яка підписана в.о. ректора ОСОБА_8, і цей же підпис стоїть на Контракті від 24.12.2009р.

Вважає, що в процесі розгляду справи місцевий суд не забезпечив дотримання норм процесуального права, встановлених ГПК України, оскільки відмова судом у прийнятті клопотання про відкладення розгляду справи позбавила можливості відповідача подати аргументовані заперечення проти позову та захистити свої законні права та інтереси в судовому засіданні.

На підставі викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2015р. у справі №903/399/15, прийняти нове рішення, яким відмовити Луцькому національному технічному університету в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21.04.2011р. договору будівельного підряду №19/08-244- гв від 30.05.2008 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

17.06.2015р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Луцького національного технічного університету надійшов відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 124-128).

У відзиві, посилаючись на положення ч.2 ст.203, ст.207 Цивільного кодексу України, пункту 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11, до п.4.3, 4.4. Статуту Луцького національного технічного університету, затвердженого МОНУ 21.05.2008 року, пункту 2 розпорядженням Луцького НТУ №204 від 08.09.2004 року, позивач стверджує, що усі договори і угоди в університеті підписуються лише ректором, а проректор виступає ініціатором їх укладення та має право тільки на візування.

Також зазначає, що вказана угода не завізована жодним працівником університету, як того вимагає розпорядження №204 від 08.09.2004 року.

Стверджує, що печатка, якою скріплена додаткова угода №1 від 21.04.2011 року, була отримана та почала діяти з 29.03.2013 року, що підтверджується Журналом реєстрації печаток і штампів Луцького національного технічного університету, з чого можна зробити висновок, що додаткова угода №1 від 21.04.2011 року укладена починаючи з 2013 року, та підписана «заднім числом», оскільки скріплена печаткою виготовленою в 2013 року.

Звертає увагу, що прокуратурою м.Луцька прийнято рішення про внесення відомостей щодо підписання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 року до договору №19/08-244-гв від 30.05.2008 року, укладену з ПП «Житлобуд-1», а також підписання актів виконаних робіт за березень-липень 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015030010000055, з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення: ч.1 ст.366 КК України.

Стверджує, що факт підписання ряду договорів та актів виконаних підрядних робіт проректором з АГР ОСОБА_7 не є підтвердженням надання йому права підписання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 року. Право підписання договорів, копії яких подані відповідачем до суду, надавалось проректору ОСОБА_7 за разовими дорученнями, на підписання конкретного договору. А, як зазначено вище, довіреності на право підписання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 року проректору з АГР ОСОБА_7 не надавалось.

Щодо підписання документів не ректором університету ОСОБА_6, а першим проректором ОСОБА_8 позивач повідомляє, що ОСОБА_8 - працює на посаді першого проректора Луцького НТУ. Відповідно до контракту, укладеного між ОСОБА_8 та Луцьким НТУ від 27.09.2007 року, перший проректор ОСОБА_8, в період відпустки ректора або його відсутності з інших причин, виконує його обов'язки. Тобто, проректор ОСОБА_8, відповідно до наданих їй повноважень, мала право підпису документів університету, в тому числі і контракту від 24.12.2009 року.

На твердження відповідача про порушення норм процесуального прав, позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений права на направлення витребуваних доказів поштою, а службове відрядження представника відповідача не є поважною підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2015 р. у справі №903/399/15 за позовом Луцького національного технічного університету до приватного підприємство «Житлобуд-1» про визнання додаткової угоди №1 від 21.04.2011 року до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008 року недійсною - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Житлобуд-1» - без задоволення.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. представником відповідача подано через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи таких документів: судова практика 1-3 інстанцій по справі №18/537; судова практика 1-3 інстанцій по справі №34/98; копія Положення про комітет з конкурсних торгів ЛНТУ; докази підписання договорів, форм КБ-2в та КБ-3 представником ОСОБА_7 з підтвердженням їх подальшої оплати (вх. №16929/15).

Розпорядженням голови суду від 18 червня 2015 року, у зв'язку із відрядженням судді Павлюк І.Ю. та відповідно до затверджених складів колегій, у справі №903/399/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Демидюк О.О.

Ухвалою від 05.08.2015р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги приватного підприємства "Житлобуд-1" на рішення господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 до 02.09.2015р.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2015р. представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області (вх. №21355/15). Підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в попередньому судовому засіданні. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив суд рішення господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважають, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили суд рішення господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.05.2008р. приватне підприємство В«Житлобуд-1В» (підрядник) та Луцький національний технічний університет (замовник) уклали договір будівельного підряду, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати та здати йому закінчені загально-будівельні роботи по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ відповідно до погодженого кошторису, а замовник - надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від підрядника роботи та оплатити їх (арк.справи 13-19).

Як передбачено п.1.2 договору сторони під роботами, вказаними в п.1.1 договору, мається на увазі загально-будівельні роботи по реконструкції кафе В«МеридіанВ» під учбово-лабораторний корпус ЛНТУ у м.Луцьку по вул. Даньшина, 10.

Пунктом 8.2 договору сторони обумовили, що протягом 10 банківських днів з дати підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі до 10% від вартості матеріальних ресурсів, визначених у договірній ціні, для організації початку виконання робіт.

Передача робіт підрядником і їх прийом замовником оформлюється актом приймання-передачі (п.9.4 договору).

Замовник зобов'язався прийняти та оплатити в установленому порядку виконані підрядником роботи (п.10.2.2 договору).

Договором визначено, що оплата виконаних робіт за договором проводиться у безготівковій формі. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт, їх вартість (п.п.11.1, 11.2 договору).

21.04.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р., в якій сторони погодили пункт 4.1 договору від 30.05.2008р. №19/08-244-гв викласти в наступній редакції: підрядник зобов'язаний виконати і передати замовнику роботи за актом прийому-передачі робіт до 30.12.2015р. (арк.справи 20).

На виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 1257962,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2012р., №2 за квітень 2012р., №3 за травень 2012р., №4 за червень 2012р., №5 за липень 2012р., підписаними представником замовника - ОСОБА_7 та скріпленими печаткою адміністративно-господарської частини університету та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012р. підписаними представником замовника - ОСОБА_7 та скріпленими гербовою печаткою університету.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати за виконані підрядні роботи не виконав, вартість останніх не оплатив.

Луцький національний технічний університет звернувся з позовом до приватного підприємства В«Житлобуд-1В» та просив визнати додаткову угоду №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008р. недійсною. Мотивуючи тим, що дана додаткова угода не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підписана проректором з АГР ОСОБА_7, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для її підписання, а також угода підписна заднім числом, оскільки скріплена печаткою зразка, який був виготовлений у 2013р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Даючи правову оцінку заявленій позовній вимозі, суд першої інстанції дійшов висновку про її підставність та про задоволення позову, при цьому посилався на норми ст.ст.16, 30-32, 34-39, 41, 42, 92 202, ч.1 ст.203, 207, 215, 218-220, 231 Цивільного кодексу України, п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Судом було встановлено, що додаткова угода №1 від 21.04.2011 року підписана не ректором університету ОСОБА_6, як це передбачено у преамбулі додаткової угоди, а проректором з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_7

Як було встановлено, право підпису такого договору проректору ОСОБА_7 не надавалось, довіреність на право підпису видано не було, Статутом і контрактом від 24.12.2009р. що був укладений з проректором таке право також не передбачено. Факт підпису особисто визнав ОСОБА_7, що підтверджується пояснювальною запискою від 28.02.2015р., актом про результати проведення службового розслідування від 13.03.2015р., наказом №41-07-34 від 14.03.2015 про оголошення догани проректору ОСОБА_7

Пунктом 2 розпорядження від 08.09.2004р. №204 Луцького НТУ встановлено лише право проректора з АГР на візування договору на предмет його необхідності укладення, встановлення строків та порядку виконання, погодження ціни тощо, а не на право укладати додаткові угоди від імені Луцького національного університету.

До того ж, спірна додаткова угода №1 від 21.04.2011р. скріплена печаткою, яка містить наступну інформацію: Луцький національний технічний університет,Україна, Міністерство освіти і науки України, код в ЄДРПОУ 05477296. Згідно журналу реєстрації і штампів Луцького національного технічного університету з 21.05.2008р. по 28.03.2013р. діяла печатка зовсім іншого зразка з такими даними: Луцький національний університет, Україна, Міністерство освіти і науки України, 05477296, тобто без слів «код в ЄДРПОУ».

Судом першої інстанції також було встановлено, що печатка якою скріплена додаткова угода №1 від 21.04.2011р. була виготовлена та почала діяти з 29.03.2013р., що підтверджується Журналом реєстрації печаток і штампів Луцького НТУ. Отже, з матеріалів справи вбачається, що дана додаткова угода укладена у 2013р. та підписана заднім числом, оскільки скріплена печаткою виготовленою у 2013р.

На підставі зазначеного, господарський суд Волинської області задоволив позовні вимоги Луцького національного технічного університету - визнав недійсною додаткову угоду до договору №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду №19/08-224-гб від 30.05.2008р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, а саме:

-зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК України)

-правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203, ст.ст.30-32, 34-39, 41, 42, 92 ЦК України);

-наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі й волевиявлення суб'єкта (суб'єктів) правочину. (ст.231 ЦК України);

-при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми (ч.4 ст.203). Порушення вимог щодо форми правочину призводить до визнання його недійсним або настання інших наслідків (ст.ст.218-220 ЦК України);

-правочин має бути реальним, тобто спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.3 ст.203 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено: «Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють)».

Однак, позивач не подав жодних доказів доведеності тієї обставини, що її ПП «Житлобуд-1» знало або повинно було знати про наявні обмеження повноважень проректора ЛНТУ ОСОБА_7, але, незважаючи на це, вчинило з ним оспорюваний правочин.

Напротивагу, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем існували господарські відносини, що підтверджується договорами будівельного підряду №01/10 від 01.10.2010р. (арк.справи 170, 171), довідкою форми № КБ 3 за вересень 2007р. (арк.справи 173), довідкою форми № КБ 3 за квітень 2008р. (арк.справи 180).

Документи, що підтверджують виконання умов даних договорів також скріплені печаткою адміністративно-господарської частини університету та підписані проректором з АГР ОСОБА_7 По вказаним довідкам кошти були перераховані позивачу в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

При цьому, питання недійсності документів відповідачем не ставилось.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором є акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), оскільки містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання вказаних актів недійсними, як це передбачено ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінюючи надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт, дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону, в тому числі з огляду на наявність на них відтисків печатки відповідача, що і є в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" іншими даними, що дають змогу ідентифікувати відповідача, як юридичну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А тому, можна дійти висновку, що роботи виконувались з врахуванням додаткової угоди, оскільки строк виконання зобов'язання основним договором встановлено до 30 травня 2011 року, додатковою угодою строк продовжено до 30 грудня 2015 року, а з актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається , що роботи виконувались у 2012 році, були прийняті та оплачені без жодних застережень з боку Луцького національного технічного університету.

Зважаючи, що первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором є акти приймання виконаних будівельних робіт, колегією суддів також не приймається до уваги посилання позивача на лист ПП «Житлобуд-1» №24/02 від 25.02.2015р., в якому відповідач зазначав про заборгованість позивача у сумі 1128738,00 грн. на лютий 2012р.

Також, слід зазначити, що печатка адміністративно-господарської частини, також як і гербова печатка, є печатками університету, які зареєстровані в журналі реєстрації печаток і штампів університету. Поряд з тим, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених печаток, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами.

Доводи позивача про те, що акти виконаних робіт були скріплені печаткою, кліше якої містить слова "Міністерство освіти і науки України", тоді як мали бути слова "Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України", оскільки оформлення актів сторонами у пізніший час, не спростовує факт виконання будівельних робіт. Колегією суддів також приймається до уваги, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012р. підписані проректором з АГР ОСОБА_7 та скріплені гербовою печаткою університету, яка, зі слів позивача, почала діяти з 29.03.2013р., що підтверджується журналом реєстрації печаток і штампів Луцького національного технічного університету.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів приймає до уваги, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. у справі №903/133/15, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача - Луцького національного технічного університету на рішення господарського суду Волинської області від 03.03.15р. у справі №903/133/15 за позовом приватного підприємства "Житлобуд-1" до Луцького національного технічного університету про стягнення 1 257 962, 40 грн., встановлено наступні обставини:

«Державною фінансовою інспекцією у Волинській області було проведено зустрічну перевірку з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювались ПП "Житлобуд-1" з Луцьким національним технічним університетом за період з 01.01.2012р. по 01.01.2015р. за результатами якої складено довідку № 030-24/ від 19.03.15р. та акт контрольних обмірів від 07.04.2015р., якими підтверджено факт виконаних робіт, вартість використаних матеріалів підрядника та розмір непогашеної заборгованості відповідачем».

Як вбачається з листа слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області: «За результатами досудового розслідування прийнято кінцеве процесуальне рішення на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Як наслідок, кримінальне провадження № 42015030010000055 закрито, матеріали вказаного кримінального провадження із постановою про закриття скеровано в прокуратуру м. Луцька», що ще раз спростовує підозру наявності у діях проректора ЛНТУ ОСОБА_7 ознак складу злочину.

Доводи позивача, щодо того, що додаткову угоду №1 від 21.04.2011р. до договору будівельного підряду від 30.05.2008р. №19/08-244-гв не було взято на облік в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області, немає відмітки «зареєстровано та взято на облік», оскільки відсутня печатка «зареєстровано та взято на облік в казначействі», колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 ОСОБА_9 кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно частини 4 статті 48 ОСОБА_9 кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом України "Про Державний бюджет України" (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

ОСОБА_9 кодексу України не визнають бюджетними зобов'язаннями будь-які зобов'язання, взяті юридичними особами за кошти державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень встановлених ОСОБА_9 кодексом та Законом України "Про державний бюджет України", і, відповідно, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів гл.50 ЦК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 2 статті 103 ГПК України встановлено право апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази, при повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених ч.1 ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню з позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу приватного підприємства "Житлобуд-1" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.05.15 р. у справі №903/399/15 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

У позові відмовити.

Стягнути з Луцького національного технічного університету (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75, код ЄДРПОУ 05477296) на користь приватного підприємства В«Житлобуд-1В» (43000, м. Луцьк, Київський м-н., 11/14, код ЄДРПОУ 33731651) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.