Рішення

від 12.05.2015 по справі 904/1590/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.15р. Справа № 904/1590/15

за позовом Приватного підприємства "Промкомплект 2010", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 72 361 грн. 41 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Гонзарь Г.В., директор;

Митрієва І.В., дов. №8 від 12.03.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Промкомплект 2010" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 56 780 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 462 грн. 91 коп. - пені, 872 грн. 70 коп. - 3% річних, 6 245 грн. 80 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №53/61-14 від 03.01.2014 року (а.с.8-9).

17.04.2015 року Позивач направив на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача 56 780 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 462 грн. 91 коп. - пені, 872 грн. 70 коп. - 3% річних, 11 669 грн. 40 коп. - інфляційних втрат.

23.04.2015 року Відповідач направив на адресу суду відзив на позов в якому вказує про скрутне фінансове становище на підприємстві та просить суд при винесенні рішення врахувати ці обставини та зменшити суму неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача.

23.04.2015 року Відповідач направив на адресу суду заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2015 року, строк розгляду справи у відповідності до вимог ст.. 69ГПК України було продовжено до 13.05.2015 року.

12.05.2015 року Позивач направив на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача 56 780 грн. 00 коп. - основного боргу, 7 612 грн. 61 коп. - пені, 1 045 грн. 37 коп. - 3% річних, 11 669 грн. 40 коп. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник Позивача уточнені (зменшені) позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило. В попередньому судовому засіданні з урахуванням відзиву на позов вказував про скрутне фінансове становище підприємства та просив суд зменшити суму неустойки.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с.20, 22, 61), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 року між Приватним підприємством "Промкомплект 2010" (далі-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі-Покупець) був укладений Договір поставки №53/61-14 (далі-Договір), Відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність Покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у Договорі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, його загальна сума визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом терміну дії Договору.

Покупець сплачує вартість партії продукції на розрахунковий рахунок Постачальника через 30 календарних днів після постачання, якщо інше не вказано в специфікації (п. 3.1 Договору).

Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору, термін поставки 2 банківських дні після замовлення, якщо інше не вказано у специфікації. Датою постачання вважається дата, вказана на накладній (транспортній накладній) (п. 4.3 Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору, за період з 01.07.2014 року по 21.07.2014 року , Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 56 780 грн. 00 коп. , що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.13-18).

Відповідач за поставлений товар в передбачений Договором строк не розрахувався, у зв'язку з чим Позивач 20.11.2014 року направив на його адресу претензію №36 від 20.11.2014 з проханням сплатити заборгованість в сумі 56 780 грн. 00 коп. (а.с. 10-11).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, внаслідок чого Позивач був вимушений звернутись до господарського суду з метою захисту своїх інтересів.

Станом на час розгляду справи, доказів сплати суми в розмірі 56 780 грн. 00 коп. сторонами суду не надано.

Вказана заборгованість також підтверджується Актом звірки розрахунків підписаного сторонами та скріплено печатками станом на 31.12.2014 року (а.с. 59).

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за невчасне виконання своїх обов'язків, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми продукції, що не була поставлена або сплачена в строк за кожен день прострочення.

Розрахований Позивачем розмір пені , від суми основного зобов'язання, за період з 31.07.2014 року по 18.02.2015 року становить суму в розмірі 7 612 грн. 61 коп. , який розраховано вірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований Позивачем розмір 3% річних за період з 20.08.2014 року по 01.04.2015 року становить суму у розмірі 1 045 грн. 37 коп. , який розрахований Позивачем не вірно, однак є меншим ніж сума розрахована судом, та відповідно підлягає задоволенню в розмірі заявлених вимог в цій частині.

Розрахований Позивачем розмір інфляційних втрат за період за період з 08.2014 року по 04.2015 року з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить суму у розмірі 11 669 грн. 40 коп. , який розрахований Позивачем не вірно, однак є меншим ніж сума розрахована судом та відповідно також підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 56 780 грн. 00 коп. - основного боргу, 7 612 грн. 61 коп. - пені, 1 045 грн. 37 коп. - 3% річних, 11 669 грн. 40 коп. - інфляційних втрат.

Стосовно заяви Відповідача про зменшення суми неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, яка підлягає стягненню з Відповідача, суд вважає за необхідне відмовити останньому з підстав приведених нижче.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У підпункті 3.9.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію, згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 32 - 34 ГПК України (див. постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 22-274, від 20.04.2011 № 4/110-38).

Доводи викладені в відзиві Відповідача стосовно знаходження його в скрутному фінансовому становищі не є обставинами, які звільняють боржника від господарсько-правової відповідальності та не є тим винятковим випадком, який надає право суду застосувати приписи ч. 3 ст. 83 ГПК України. Крім того, пеня, що підлягає стягненню, розрахована Позивачем з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а Відповідачем майже рік не сплачено Позивачу жодної копійки на виконання існуючого зобов»язання, що вказує про ухилення останнього від їх виконання.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3, ЄДРПОУ 00168076) на користь Приватного підприємства "Промкомплект 2010" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул.Степова, 1-а, ЄДРПОУ 30096891) 56 780 грн. 00 коп. - основного боргу, 7 612 грн. 61 коп. - пені, 1 045 грн. 37 коп. - 3% річних, 11 669 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.15р.

Суддя О.І. Красота