Постанова

від 17.08.2015 по справі 904/1590/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015 року Справа № 904/1590/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник. дов. № б/н від 08.08.2015р.

ОСОБА_2, керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі №904/1590/15

за позовом Приватного підприємства "Промкомплект 2010", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 72 361 грн. 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2015 року (суддя Красота О.І.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Приватного підприємства "Промкомплект 2010" 56 780 грн. 00 коп. основного боргу, 7 612 грн. 61 коп. пені, 1 045 грн. 37 коп. 3% річних, 11 669 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 53/61-14, щодо оплати позивачу вартості поставленої продукції.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір неустойки на 50% від розміру, заявленого позивачем.

В апеляційній скарзі заявник посилається на скрутне фінансове становище на підприємстві, яке зробило неможливим своєчасне виконання умов договору. Зазначає, що господарський суд при прийнятті рішення по справі не врахував, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із сумою договору.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник в судовому засіданні вказали, що апеляційна скарга є безпідставною, надуманою та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Відповідач свою провину у невиконанні грошових зобов'язань намагається перекласти на кризові явища в економіці. які так само відобразилися на діяльності та фінансовому стані позивача - ПП «Промкомплект 2010», який так само знаходиться у скрутному становищі. З моменту прийняття рішення відповідач навіть частково не намагався погасити заборгованість. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між ПП "Промкомплект 2010" (постачальник) та ПАТ "Дніпроважмаш" (покупець) укладено Договір поставки №53/61-14. Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність Покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у Договорі.

Загальна сума визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом терміну дії Договору (п 2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1, покупець сплачує вартість партії продукції на розрахунковий рахунок Постачальника через 30 календарних днів після постачання, якщо інше не вказано в специфікації (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, термін поставки 2 банківських дні після замовлення, якщо інше не вказано у специфікації. Датою постачання вважається дата, вказана на накладній (транспортній накладній) (п. 4.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором ( п.11.1 Договору).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов Договору позивач в період з 07.02.2014 року по 21.07.2014 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 200 430 грн. Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 143 650 грн. Заборгованість складає 56 780 грн. і виникла за товар поставлений за накладною № 36 від 01.07.2014р. на суму 23 120 грн., накладною № 38 від 14.07.2014р. на суму 11 220 грн., накладною №40 від 21.07.2014р. на суму 22 440 грн., який відповідач зобов'язаний був оплатити через 30 календарних днів після постачання. Факт отримання товару на зазначену суму та факт заборгованості не заперечується відповідачем.

20.11.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію №36 від 20.11.2014 з проханням сплатити заборгованість в сумі 56 780 грн. 00 коп.

Відповідач на претензію не відповів, оплату не здійснив. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 56 780 грн. боргу, 7 612,61 грн. пені, 11 699,40 грн. інфляційних та 1 045, 37 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У зв'язку з тим, що відповідач за поставлений товар в передбачений Договором строк не розрахувався, доказів оплати заборгованості не надав суд стягнув на користь позивача 56 780 грн. 00 коп. боргу.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 Договору сторони визначили, що за невчасне виконання своїх обов'язків, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми продукції, що не була поставлена або сплачена в строк за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7 612,61 грн. пені, нарахованої на суму 22 120 грн. за період з 31.07.2014р. по 28.01.2015р., на суму 11 220 грн. - з 14.08.2014р. по 11.02.2015р., на суму 22 440 грн. - з 20.08.2014р. по 18.02.2015р. з урахуванням облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування.

Розрахунок пені позивачем здійснено правильно.

Також позивач просив стягнути інфляційні сумі 11 699,40 грн., нарахованих за період з 01.08.2014р. по 01.04.2015р. по видатковим накладним № 36 та № 38 і за період з 01.09.2014р. по 01.04.2014р. по видатковій накладній № 40.

При перевірці розрахунку встановлено, що фактично позивачем розрахунок здійснено з серпня 2014р. по лютий 2015р. включно, а не по березень включно. І саме за цей період сума інфляційних складає 11 699,40 грн.

Оскільки господарський суд не може вийти за межі позовних вимог то правильно стягнув 11 699,40 грн. інфляційних. але за період полютий 2015р. включно.

Розрахунок позивачем 3% річних на суму 56 780 грн. за період з 20.08.2014р. по 01.04.2015р. - за 224 дня здійснено правильно, тому господарський суд обґрунтовано стягнув дану суму з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір неустойки, мотивуючи скрутним фінансовим становищем в металургійній промисловості, спричинене кризою світової та вітчизняної економіці, а також у зв'язку з тим, що штрафні санкції є надмірно великі порівняно із сумою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд, враховуючи, що зобов'язання на час розгляду справи відповідачем навіть частково не виконане, відповідність розміру стягуваної пені, невжиття відповідачем протягом майже року заходів до виконання зобов'язання, знаходження відповідача у скрутному фінансовому стані не є винятковим випадком і не звільняє відповідача від господарсько-правової відповідальності правильно відмовив в задоволенні клопотання.

Надані відповідачем до апеляційної скарги розпорядження Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про розподіл коштів відповідача в сумі 200 000 грн. стягувачам у виконавчому провадженні не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідачем необґрунтована неможливість надання їх суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі №904/1590/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.08.2015р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

ОСОБА_3