Рішення

від 20.04.2015 по справі 911/1033/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/1033/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1033/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС", ідентифікаційний код: 38964292, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, оф. 526; адреса згідно заяви: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23,

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н., с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22,

до відповідача 2 - приватного підприємства "АГРОТЕК", ідентифікаційний код: 30270039, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 119"Б",

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача, відповідачів 1, 2: не з'явилися, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі за текстом: Відповідач 1) та до приватного підприємства "АГРОТЕК" (далі за текстом: Відповідач 2) про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача трьох процентів річних згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року та на підставі договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року; стягнення із Відповідача 2 на користь Позивача трьох процентів річних, штрафу, інфляційних витрат та пені згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року у сумі 14 950,64 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 64 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем 2 зобов'язань за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року в частині повної оплати поставленого товару, та невиконанням Відповідачем 1 зобов'язань за договором поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року, за Відповідачем 1 та Відповідачем 2 утворилась заборгованість у вигляді трьох процентів річних, штрафу, інфляційних витрат та пені в сумі 14 950,64 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 64 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015 року порушено провадження у справі №911/1033/15 та призначено справу до розгляду на 20.04.2015 року.

31.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов супровідний лист від 30.03.2015 року № 30-2/03 (вх. №7180/15 від 31.03.2015 року) з доданими документами.

В судове засідання 20.04.2015 року жоден з учасників провадження у справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Відповідач 1 та Відповідач 2 вимоги ухвали суду від 16.03.2015 року не виконали, витребувані судом докази не подали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.04.2015 року.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки та оборони України від 04.11.2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 «про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014 року припиненно приймання поштових відправлень на/з території Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Як встановлено судом, адресою місцезнаходження Відповідача 2, згідно загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містяться на веб-сайті (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), є: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 119"Б".

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі 1, 2 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача 1 враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів отримання Відповідачем 1 ухвали суду від 16.03.2015 року, суд дійшов висновку, що Відповідачі 1, 2 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідачі 1, 2 про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилалися б, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

26.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" (постачальник) та Відповідачем 2 (дилер) укладено договір № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, Постачальник надає Дилеру право придбання - добрив з мікроелементами та пестицидів (надалі в тексті договору - «Товар»), і приймає на себе обов'язок з їх поставки, а Дилер бере на себе обов'язок з продажу Товару на ринку та оплату його Постачальнику на умовах даного Договору. Асортимент Товару, його кількість, ціна термін поставки та оплати товару визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору, Дилер здійснює оплату Товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість однієї одиниці товару залишається незмінною протягом дії даного Договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті. Оплата Товару здійснюється в порядку та в строки, що вказані у додатку(-ах) до даного Договору.

Пунктом 6.4. договору визначено, що сторони домовились про те, що асортимент товару, його кількість, строки оплати, умови та строки поставки щодо котрого буде визначатись у додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору, покупець одержує Товар після підписання з продавцем цього Договору. Товар може передаватися покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно п. 9.4. Договору, за прострочення виконання зобов'язання дилер зобов'язаний сплатити на користь Постачальника вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період даного прострочення.

Пунктом 9.5. Договору визначено, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до п. 9.6.Договору, Дилер, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно п. 10.1. Приймання-передавання Товару по кількості здійснюється відповідно до накладної, по якості здійснюється Сторонами у порядку передбаченому чинним законодавством України. У питаннях приймання-передавання Товару Сторони керуються положеннями Інструкціями про порядок приймання товарів народного споживання по кількості і якості, затвердженими постановами Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 і від 25 квітня 1966 року № П-7, з доповненнями і змінами до них.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Договору, всі спори та розбіжності за даним Договором вирішуються шляхом переговорів між Сторонами згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. У випадках неможливості досудового врегулювання, спір вирішується у відповідному господарському суді.

Пунктом 14.1. Договору, визначено, що даний Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами (дата зазначена в преамбулі даного Договору) та діє до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 15.2. Договору, усі додатки, що стосуються виконання Сторонами даного Договору та які викладені у письмовій формі і підписані Сторонами, є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно Додатку № 1 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 10.05.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 77 439,60 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2012 року. Відповідно до додатку № 2 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 16.05.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 160 752,00 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2012 року. Згідно Додатку № 3 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 22.05.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 40 188,00 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2012 року. Відповідно до Додатку 4 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 13.06.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 83 436,48 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2012 року. Згідно Додатку № 6 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 03.07.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 13 749,60 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2012 року. Відповідно до Додатку № 7 до договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року від 13.07.2012 року, загальна вартість Товару з ПДВ в національній валюті становить 16 912,60 грн., сторони встановили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 100% від вартості Товару оплачується Покупцем з моменту фактичного отримання товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вказує Позивач, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару за Договором, 26.08.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 суми нарахованих пені, трьох процентів річних, штрафу за період із 01.10.2012 року по 01.11.2012 року, котрі розраховані на основну суму боргу у розмірі 170 000,00 грн. на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року та на підставі договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено що рішенням господарського суду Київської області від 27 листопада 2014 року у справі № 911/4154/14 позов задоволено повністю; вирішено солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Приватного підприємства «АГРОТЕК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 382 (триста вісімдесят дві) грн. 94 коп. 3% річних, 1 900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору; вирішено стягнути з Приватного підприємства «АГРОТЕК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1919 (одну тисячу дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп. пені.

Як встановлено господарським судом Київської області у вказаному рішенні, товар було поставлено на загальну суму 474 787,44 грн. про, що свідчить додатки до договору та видаткові накладні. Однак, зобов'язання Приватне підприємство «Агротек» згідно договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з надання дилерських повноважень було виконано частково про, що свідчать копії банківських виписок від 20.05.2012 на суму 40 188,00 грн., від 05.06.2012 на суму 15 487,92 грн., від 20.06.2012 на суму 16 912,80 грн., від 27.06.2012 на суму 20 956,80 грн., від 16.07.2012 на суму 16 912,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .

Доказів скасування рішення господарського суду Київської області від 27 листопада 2014 року у справі № 911/4154/14 суду не надано.

Таким чином, факт неналежного виконання Відповідачем 2 зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару є встановленим та не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем було поставлено товар на суму 474 787, 44 грн., проте у Відповідача 2 з порушенням умов договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання, виникла заборгованість у сумі 275 925,56 грн. У зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із Відповідачів 1, 2 суми нарахованих пені, трьох процентів річних, штрафу за період із 01.10.2012 року по 01.11.2012 року, котрі розраховані на основну суму боргу у сумі 170 000,00 грн. Рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/4154/14 від 27.11.2014 року, позов ТОВ "КОМПАНІЯ "НОТАПС" задоволено. Отже розмір несвоєчасно оплаченого товару, за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, становить 105 926,56 грн., що підтверджується копіями: видаткових накладних № РН-0000027 від 10.05.2012 року, № РН-0000035 від 16.05.2012 року, № РН-0000045 від 28.05.2012 року, № РН-0000060 від 13.06.2012 року, № РН-0000072 від 27.06.2012 року, № РН-0000076 від 03.07.2012 року, № РН-0000077 від 13.07.2012 року; довіреностей № 113 від 10.05.2012 року; № 119 від 16.05.2012 року, № 137 від 28.05.2012 року, № 159 від 12.06.2012 року, № 176/2 від 26.06.2012 року, № 183 від 13.07.2012 року,та банківських виписок від 22.05.2012 року, від 05.06.2012 року, від 20.06.2012 року, від 27.06.2012 року, від 16.07.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми заборгованості Відповідача 2 у вигляді пені, 3%-річних, інфляційних втрат та штрафу згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року на суму основного боргу у сумі 105 926,56 грн. (сто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 56 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми заборгованості Відповідача 2 у вигляді пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафу. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Судом встановлено, що 17 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" та товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" укладено Угоду № 17-57/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) (далі за текстом «Угода 17»), відповідно до п. 1.1. якої, Первісний кредитор (ТОВ "ТАТ-АГРО") відступає Новому кредитору (ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНЯ") право вимоги виконання приватним підприємством "АГРОТЕК", що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці)), пені, трьох процентів річних, штрафу та інфляційних втрат, набутої первісним кредитором на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року.

Згідно п. 1.2. Угоди 17, за цією Угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці), а також в нарахованому розмірі пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, за весь період існування простроченого виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 2.1. Угоди 17, вартість, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 4.1. Угоди 17 визначено, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.1. угоди № 17-57/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" прийняло документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 17.12.2012 року б/н.

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним кодексом України у ст. 516 визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На виконання вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" письмово повідомило приватне підприємство "АГРОТЕК" про відступлення товариству з обмеженою відповідальністю "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" права вимоги, в порядку ст.ст. 512-219 Цивільного кодексу України, щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці)), пені, трьох процентів річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржником грошового зобов'язання за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, що підтверджується копіями повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 17.12.2012 року, описом вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 06.06.2014 року № 1794, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

16 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" (яке є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ") та Позивачем було укладено Угоду № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року (далі за текстом «Угода 16»), відповідно до п. 1.1. якої, Первісний кредитор (ТОВ "КАЗУС-ПРО") відступає Новому кредитору (ТОВ "КОМПАНІЯ "НОТАПС") право вимоги виконання приватним підприємством "АГРОТЕК", що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці)), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, набутої первісним кредитором на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року та Угоди № 17-57/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року.

Згідно п. 1.2. Угоди 16, за цією Угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці), а також в нарахованому розмірі пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, за весь період існування простроченого виконання Боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 2.1. Угоди 16, вартість, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 4.1. Угоди 16 визначено, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.1. угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" прийняло документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 16.01.2014 року б/н.

На виконання вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" письмово повідомило приватне підприємство "АГРОТЕК" про відступлення товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" права вимоги, в порядку ст.ст. 512-219 Цивільного кодексу України, щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару (курсової різниці)), пені, трьох процентів річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржником грошового зобов'язання за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, що підтверджується копіями повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 16.01.2014 року, описом вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 06.06.2014 року № 1842, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач, у відповідності до положень ст. 514 Цивільного кодексу України, набув право вимоги щодо стягнення з Відповідача 2 розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.01.2012 року у справі № 37/64.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як встановлено судом, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором поставки, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року у сумі 92,51 грн. (дев'яносто дві гривні 51 коп.) трьох процентів річних та 85,06 грн. (вісімдесят п'ять гривень 06 коп.) інфляційних втрат. Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми трьох процентів річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

Також, за прострочення виконання Відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором поставки, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2, пеню, передбачену п.п. 9.4., Договору, за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року у сумі 3 563,36 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 36 коп.).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським кодексом України у ч. 6 ст. 231 визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п. 9.5. Договору поставки визначено, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного Договору.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.п. 9.4., 9.5. Договору поставки, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором поставки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 3 563,36 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 36 коп.) за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року.

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені суд встановив, що сума пені у розмірі 3 563,36 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 36 коп.) визначена Позивачем обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем 2 вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Разом з тим, за прострочення виконання Відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором поставки, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2, штраф, передбачений п. 9.6., Договору, за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року у сумі 10 592,65 грн. (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 65 коп.).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф , пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським кодексом України у ч. 6 ст. 231 визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п. 9.6. Договору поставки визначено, що Дилер, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Судом встановлено, що розмір несвоєчасно оплаченого товару за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року складає 105 926,56 грн. грошове зобов'язання Відповідачем 2 за Договором поставки належним чином не виконано, у зв'язку з чим Позивач має право на нарахування штрафних санкцій за Договором поставки у сумі 10 592,65 грн.

На підставі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 9.6. Договору поставки, Позивачем Відповідачу нараховано штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором поставки у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару у сумі 10 592,65 грн. (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 65 коп.) за період з 11.05.2012 року по 30.09.2012 року.

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми штрафу суд встановив, що сума штрафу у розмірі 10 592,65 грн. (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 65 коп.) визначена Позивачем обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем 2 вказаної суми штрафу перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 та Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) у вигляді трьох процентів річних у сумі 92,51 (дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у сумі 10 592,65 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 65 коп.), інфляційних втрат у сумі 85,06 грн. (вісімдесят п'ять гривень 06 коп.) та пені у сумі 3 563,36 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 36 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим судом встановлено, що 14.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" (кредитор) укладено договір поруки від 14.04.2014 року №14-04-2014-11 (далі за текстом: Договір поруки), згідно п. 1.1. якого, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку приватним підприємством "АГРОТЕК" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченими ст. 2 цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють Угоду № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року, укладену на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру трьох процентів річних у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Договором поруки у п. 4.1. встановлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п. 6.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою ст. 555 Цивільного кодексу України визначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, Відповідач 1 та Відповідач 2 є солідарними боржниками щодо виконання зобов'язання по сплаті розміру трьох процентів річних за Договором в межах 1 000,00 грн.

Як встановлено судом, Позивач просить солідарно стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 617,06 грн. трьох процентів річних згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року згідно договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року.

Судом встановлено, що 08.05.2014 року Позивачем вручено директору Відповідача 1 вимогу від 05.05.2014 року № 05-11/14, у якій Позивач просив в триденний термін із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року.

У відповіді на вимогу від 12.05.2014 року № 11-05-14 Відповідач 1 гарантував, що зобов'язання взяті на себе згідно договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року будуть виконані в строк до 31.10.2014 року.

Проте, як вказує Позивач у своїй заяві, Відповідач 1 зобов'язання за Договором поруки не виконав, грошові кошти не сплатив.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015 року суд зобов'язував Відповідача 1 надати належні докази виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року.

Проте, Відповідачем 1 не надано суду належних доказів сплати Позивачу заборгованості за Договором поруки у вигляді трьох процентів річних за Договором в межах 1 000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач 1 та Відповідач 2 не спростували належними і допустимими доказами те, що у Відповідача 1 та Відповідача 2 перед Позивачем наявна заборгованість за договором № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року згідно договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року у вигляді трьох процентів річних у сумі 617,06 грн. (шістсот сімнадцять гривень 06 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача трьох процентів річних згідно договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року на підставі договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року у сумі 617,06 грн. (шістсот сімнадцять гривень 06 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем 1 протягом розгляду справи.

Разом з тим, Позивач просить солідарно стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 адвокатські витрати та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 02.02.2015 року між Позивачем та адвокатом Грищенком О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.02.2015 року № 02-2/02-15 (далі за текстом «Договір правової допомоги»), згідно умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП «АГРОТЕК» (код ЄДРПОУ 30270039) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (код ЄДРПОУ 38267861), які виникли на підставі договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року та на підставі договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржниками перед Замовником зобов'язання щодо договору № ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року, Угоди № 16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року та на підставі договору поруки № 14-04-2014-11 від 14.04.2014 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосується зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представницькі інтереси Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору правової допомоги, сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 1 400,00 грн. Суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити до 31.03.2014 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 11.03.2014 року Позивачем, на виконання п. 3.2. Договору правової допомоги, позивачем сплачено адвокату Грищенку О.М. грошові кошти у сумі 1 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2014 року №59.

10.03.2015 року Позивачем та адвокатом Грищенком О.М. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.03.2015 року б/н, згідно якого адвокат Грищенко О.М. передав, а Позивач прийняв виконані роботи та надані адвокатські послуги, загальна вартість яких склала 1 400,00 грн.

На підтвердження статусу адвоката Грищенко О.М., Позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

Згідно п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката Грищенка О.М. та належним чином доведено надання Позивачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката Грищенка О.М., надано належні докази, що підтверджують обґрунтованість розміру сум, сплачених Позивачем адвокату Грищенку О.М. за надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у сумі 1 400,00 грн. (одна тисяча чотириста гривень 00 коп.) до складу судових витрат.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Щодо вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 адвокатських витрат та витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, у відповідності до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Відповідно до абз. 3 п.п 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну . Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі ст. 44, абз. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача 1 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 коп.) та на Відповідача 2 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 коп.).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідачів порівну.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та до приватного підприємства "АГРОТЕК" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, та приватного підприємства "АГРОТЕК", ідентифікаційний код: 30270039, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 119"Б", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС", ідентифікаційний код: 38964292, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, оф. 526, три проценти річних за договором купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року за № ТАТ21/2012, Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року за № 16-57/14 та на підставі договору поруки від 14.04.2014 року за № 14-04-2014-11 у сумі 617,06 (шістсот сімнадцять гривень 06 коп.).

3. Стягнути з приватного підприємства "АГРОТЕК", ідентифікаційний код: 30270039, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 119"Б", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС", ідентифікаційний код: 38964292, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, оф. 526, заборгованість за договором купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 року за № ТАТ21/2012 та Угодою про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 року за № 16-57/14 у вигляді трьох процентів річних у сумі 92,51 грн. (дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у сумі 10 592,65 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 65 коп.), інфляційних втрат у сумі 85,06 грн. (вісімдесят п'ять гривень 06 коп.) та пені у сумі 3 563,36 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 36 коп.).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС", ідентифікаційний код: 38964292, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, оф. 526, господарські витрати у вигляді витрат з оплати послуг адвоката у сумі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 коп.) та судового збору в сумі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.).

5. Стягнути з приватного підприємства "АГРОТЕК", ідентифікаційний код: 30270039, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, буд. 119"Б", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОТАПС", ідентифікаційний код: 38964292, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корп. 5, оф. 526, господарські витрати з оплати послуг адвоката у сумі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 коп.) та судового збору в сумі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2015 року