Постанова

від 12.05.2015 по справі 826/1519/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1519/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» (далі - Позивач, ТОВ «Стелс-1») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про:

- визнання незаконними дій Відповідача щодо визнання в акті №3672/26-58-22-01-17/25194040 від 15.08.2014 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Стелс-1» з ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0005852201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0005852201. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем договорів, на підставі яких ТОВ «Торенія» було сформовано податковий кредит. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зауважив, що оскільки задоволенню підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи, підстави для визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту відсутні, адже не спрямовані на захист порушених прав особи.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2014 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі на підставі наказу від 08.08.2014 року №1813 та направлення на перевірку від 08.08.2014 року №908/26-58-22-01 згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стелс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 108 133,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.08.2014 року №3672/26-58-22-01-17/25194040. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 08.09.2014 року винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005852201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 162 200,00 грн., у тому числі за основним платежем - 108 133,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 067,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 108 133,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ «Торенія».

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаним контрагентом договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Торенія» (Виконавець) та ТОВ «Стелс-1» (Замовник) укладено договір №2708 від 27.08.2013 року про надання маркетингових послуг (далі - Договір №2708), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату маркетингові послуги визначених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги - у сфері надання охоронних послуг.

Згідно п. 1.2 Договору №2708 маркетингові послуги - комплекс заходів щодо збору інформації про стан і зміни ринку (галузі) охоронних послуг, a також визначення обсягів і структури попиту і дії конкурентів в даній сфері, що визначають рівень конкуренції на ринку (у галузі), а також макроекономічні фактори, що впливають на поведінку споживачів, так і на особливості бізнесу в галузі надання охоронних послуг.

Пунктом 5.3 Договору №2708 передбачено, що по закінченню звітного місяця (але не пізніше 10 числа місяця, який іде за звітним) Сторони підписують акт приймання-передачі наданих Виконавцем послуг.

Як зазначив суд першої інстанції, реальність виконання зобов'язань за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 94-101); податкових накладних (а.с. 105-112); платіжних доручень (а.с. 152-154, 156-157, 159-163).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Стелс-1» (Клієнт) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) укладено договір №Ю10/1 від 01.10.2013 року про надання юридичних послуг (далі - Договір №Ю10/1), за умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг згідно переліку, закріпленому в пп. 1.1.1 - 1.1.9 Договору.

Пунктом 3.1 Договору №Ю10/1 передбачено, що надання інформації в процесі виконання умов даного Договору здійснюється на підставі запиту Сторони, який оформлюється у письмовій або електронній формі.

Згідно п. 6.1 Договору №Ю10/1 послуги, надані Виконавцем Клієнту, передаються згідно акту приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальну сума гонорару, результат наданих послуг.

Факт товарності господарської операції за вищенаведеним договором, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 102-104); податкових накладних (а.с. 113-115); платіжних доручень (а.с. 155, 158).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «Торенія» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Так, приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій ТОВ «Торенія» та які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані Позивачем копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 94-104) не містять відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), а також інформації щодо місця складання первинної документації.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення реальності господарських операцій, оскільки Позивачем не надано доказів складання ТОВ «Торенія» звіту або іншої документації, яка б підтверджувала виконання умов Договору №2708, а також не надано пояснень з приводу використання отриманих на папері послуг у господарській діяльності ТОВ «Стелс-1». Що стосується виконання зобов'язань за Договором №Ю10/1, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, по-перше, безпосередньо у даному договорі закріплено необхідність зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг вид таких послуг та їх результат (п. 6.1 Договору №Ю10/1), по-друге, ТОВ «Стелс-1» не подано доказів направлення ТОВ «Торенія» або навпаки необхідної для виконання договірних умов інформації у письмовій або електронній формі, у той час як в документальній формі виконання умов Договору №Ю10/1 контрагентами зафіксовано.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Відтак, оцінюючи висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Стелс-1», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним посилання Апелянта на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» як на підставу для визнання безтоварними господарських операцій з контрагентами, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про наявність у ТОВ «Стелс-1» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Торенія».

Щодо решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в частині визнання незаконними дій ДПІ у Солом'янському районі щодо визнання в акті №3672/26-58-22-01-17/25194040 від 15.08.2014 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Стелс-1» з ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду в частині та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю, залишивши в решті постанову суду без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Бабенко К.А

Шурко О.І.