Ухвала

від 09.02.2017 по справі 826/1519/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/23742/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стелс-1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015

у справі № 826/1519/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стелс-1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій щодо визначення нікчемними правочинів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стелс-1 (далі по тексту - позивач, ТОВ Стелс-1 ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання незаконними дій відповідача щодо визнання в акті №3672/26-58-22-01-17/25194040 від 15.08.2014 нікчемними правочинів, укладених ТОВ Стелс-1 з ТОВ Торенія за період з 01.01.2014 по 28.02.2014; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 №0005852201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 08.09.2014 № 0005852201. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залиши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Стелс-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Торенія за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 108133,00 грн.., за результатами якої складено акт від 15.08.2014 №3672/26-58-22-01-17/25194040.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 08.09.2014 винесене податкове повідомлення-рішення форми Р №0005852201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 162200,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 108133,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54067,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що підстав для визнання безтоварними укладених позивачем з ТОВ Торенія немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та приймаючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судом встановлено, що між ТОВ Торенія (Виконавець) та ТОВ Стелс-1 (Замовник) укладено договір №2708 від 27.08.2013 про надання маркетингових послуг (далі - Договір №2708), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату маркетингові послуги визначених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги - у сфері надання охоронних послуг.

Згідно п. 1.2 Договору №2708 маркетингові послуги - комплекс заходів щодо збору інформації про стан і зміни ринку (галузі) охоронних послуг, a також визначення обсягів і структури попиту і дії конкурентів в даній сфері, що визначають рівень конкуренції на ринку (у галузі), а також макроекономічні фактори, що впливають на поведінку споживачів, так і на особливості бізнесу в галузі надання охоронних послуг.

Пунктом 5.3 Договору №2708 передбачено, що по закінченню звітного місяця (але не пізніше 10 числа місяця, який іде за звітним) Сторони підписують акт приймання-передачі наданих Виконавцем послуг.

На підтвердження виконання зобов'язань за вказаним Договором позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних; платіжних доручень.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Стелс-1 (Клієнт) та ТОВ Торенія (Виконавець) укладено договір №Ю10/1 від 01.10.2013 про надання юридичних послуг (далі - Договір №Ю10/1), за умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг згідно переліку, закріпленому в пп. 1.1.1 - 1.1.9 Договору.

Пунктом 3.1 Договору №Ю10/1 передбачено, що надання інформації в процесі виконання умов даного Договору здійснюється на підставі запиту Сторони, який оформлюється у письмовій або електронній формі.

Згідно п. 6.1 Договору №Ю10/1 послуги, надані Виконавцем Клієнту, передаються згідно акту приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальну сума гонорару, результат наданих послуг.

На підтвердження виконання зобов'язань за вказаним Договором позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних; платіжних доручень.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

У розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сформований позивачем податковий кредит по операціям з ТОВ Торенія не відповідає наведеним вимогам.

При цьому суд зазначив, що подані позивачем договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки, складенням яких оформлені розглядувані операції, не є належним та достатнім документальним підтвердженням їх реального виконання. Адже, як випливає зі змісту статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , документи мають підтверджувальну силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів складання ТОВ Торенія звіту або іншої документації, яка б підтверджувала виконання умов Договору №2708, а також не надано пояснень з приводу використання отриманих на папері послуг у господарській діяльності ТОВ Стелс-1 .

Що стосується виконання зобов'язань за Договором №Ю10/1, суд апеляційної інстанції зазначив, що, по-перше, безпосередньо у даному договорі закріплено необхідність зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг вид таких послуг та їх результат (п. 6.1 Договору №Ю10/1), по-друге, ТОВ Стелс-1 не подано доказів направлення ТОВ Торенія або навпаки необхідної для виконання договірних умов інформації у письмовій або електронній формі, у той час як в документальній формі виконання умов Договору №Ю10/1 контрагентами зафіксовано.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом необхідними первинними документами не підтверджується. Встановлено, що підприємством оплачувались кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланням судів першої та апеляційної інстанцій на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача або позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ Стелс-1 , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції вірно зазначено про безпідставність посилання відповідача на використання у ході перевірки позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торенія як на підставу для визнання безтоварними господарських операцій з контрагентами, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Отже, враховуючи, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стелс-1 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович