Постанова

від 13.05.2015 по справі 826/542/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/542/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ІСТ Україна» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 05 січня 2015 року, яким донараховано податок на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 грудня 2014 року по 05 грудня 2014 року, на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2373 від 27 листопада 2014 року, згідно з пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податково кодексу України (далі - ПК України), відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІСТ Україна» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Торгпостачбуд» (код ЄДРПОУ 38779682) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт №6444/26-58-22-02-18/36309155 від 12 грудня 2014 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, 138, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 105840 грн. (а.с.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивачем оскаржив їх у адміністративному порядку. Листом від 19 грудня 2014 року №28748/10/26-58-22-03-10 відповідач повідомив, що висновки акту залишені без змін, а заперечення - без задоволення (а.с.

На підставі акта перевірки, за порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, позивачу визначене грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 105840 грн. та 26460 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями, про що відповідачем 05 січня 2015 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000012203.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій не підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат підприємства обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

01 квітня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Торгпостачбуд» (виконавець) було укладено договір №01044ТПБ, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з моніторингу рухомих об'єктів замовника, а замовник зобов'язується оплачувати послуги в порядку, розмірі та строки, передбачені договором.

Пунктом 22.1 Договору закріплено, що виконавець надає замовнику послуги щодо моніторингу транспортних засобів (місця стоянки та режим руху), які здійснюють перевезення вантажу, що належить замовнику або знаходиться в його оперативному розпорядженні з урахуванням вимог законодавства України.

Розділом 4 Договору визначено, що оплата замовником послуг виконавця здійснюється на підставі виставлених рахунків в національній валюті. Вартість послуг складає 2520,00 грн. з урахуванням ПДВ за моніторинг одного транспортного засобу.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивач надав копії: рахунків фактур; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на аналогічні суми; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень.

Додатково позивачем надано витяги щодо здійснення ТОВ «ТОГБУДПОСТАЧ» моніторингу перевезень, що здійснювались позивачем.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

Згідно з Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно задовольнити позовні вимоги ТОВ «ІСТ Україна».

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 05 січня 2015 року Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2015 р.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.