Постанова

від 05.05.2015 по справі 819/1192/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року Справа № 876/8338/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі Тернопільської області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

24 червня 2014 року управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі Тернопільської області (надалі - Фонд), в якому просило визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача невраховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну з червня 2013 року по травень 2014 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в сумі 4390,86 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 04 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ Гусятинському районі подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на відсутність підстав для проведення відшкодування витрат на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки у вказаних громадян відсутні підстави для отримання від Фонду соціального страхування страхових виплат.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон № 1105-XIV) зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Як встановлено судами, довідка МСЕК, яка б встановлювала причинний зв'язок смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом відсутня, що виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Управлінню допомогу на поховання та витрати на її доставку. Тому правильними є висновок суду першої інстанції в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.7 ст.13 Закону України №1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Частиною 2 ст. 2 Закону України № 1105-ХІV передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше (до 01.04.2001р. - набрання чинності ЗУ № 1105- XIV) було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Таким чином, обов'язок щодо відшкодування витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності чи втраті годувальника Пенсійному фонду Фондом соціального страхування від нещасних випадків виникає лише стосовно тих осіб, в особових справах яких є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, основним документом для призначення пенсії по інвалідності є виписка з акта огляду МСЕК, яку одержує від МСЕК орган, що призначає пенсію та додає до заяви про призначання пенсії (п. 9). При цьому перевірку документів, які є підставою для призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, здійснюють саме ці органи, що є їх безпосереднім обов'язком.

Водночас, в силу ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Позивачем не наданий відповідачу акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві по гр. ОСОБА_5 В матеріалах особової справи пенсіонера наявне лише рішення Чортківського районного народного суду, яким встановлено факт нещасного випадку на виробництві, однак, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначене рішення суду не замінює собою документів, що видаються вищевказаними органами, а лише може бути підставою для отримання цих документів. Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування пенсії по інвалідності ОСОБА_5

Крім того, Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, складений стосовно ОСОБА_4, частина якого, яка містить детальний опис обставин і причин події втрачена, судом встановлено його не відповідність п. 6 встановленої форми, передбаченої Положенням про розслідування і облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, затвердженого постановою Президії ВЦРПС від 04.09.1959р. Акт також містить незастережні виправлення в прізвищі потерпілого, з яким стався нещасний випадок.

Відтак суд приходить до висновку, що такий акт не може бути підставою для проведення страхових виплат.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання Фонду на невідповідність акту Н-1, складеного стосовно ОСОБА_3 вимогам законодавства, оскільки ним не наведено обґрунтувань у чому полягає така невідповідність. Відповідач зазначає, що копія акту про нещасний випадок не завірена належним чином відповідно до вимог діловодства, однак, не зазначено яким саме.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_3, з врахуванням шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, передбаченого ст.99 КАС України за період з грудня 2013 року по травень 2014 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

До адміністративного суду УПФ звернулося лише 24.06.2014 року, доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин не надав, а тому, позовні вимоги за період з червня 2013 року по листопад 2013 року включно слід залишити без розгляду.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційні скарги задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі № 819/1192/14-а - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі Тернопільської області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з червня 2013 року по листопад 2013 року включно залишити без розгляду.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі Тернопільської області (код ЄДРПОУ - 25887381, Тернопільська область, смт. Гусятин, вул. Тернопільська, 5) на користь Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області (код ЄДРПОУ - 14042096, Тернопільська область, м. Гусятин, вул. Незалежності, 50) 1814, 28 грн. (тисяча вісімсот чотирнадцять гривень двадцять вісім копійок) витрат на виплату пенсії гр. ОСОБА_3 за період за грудня 2013 року по травень 2014 року, у т.ч.; 907,14 грн. - витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії по інвалідності, 900 грн. - щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, 7,14 грн. - витрат на виплату та доставку пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов