Рішення

від 12.05.2015 по справі 908/49/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/63/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/49/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 69095, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, буд. 1)

до відповідача: Приватного підприємства "Салфит" в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Курлат Дорел (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, офіс 68)

про зобов'язання відповідача визнати вимоги позивача в сумі 382315,75 грн. та включення вимог до реєстру та ліквідаційного балансу

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Якушев С.О. (дов. № 2390-К-О від 15.07.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2015 р. у справі № 908/49/15-г (суддя Гандюкова Л.П.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до відповідача: Приватного підприємства "Салфит" в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Курлат Дорел про зобов'язання відповідача визнати вимоги позивача в сумі 382315,75 грн. та включення вимог до реєстру та ліквідаційного балансу повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.01.2015 р. у справі № 908/49/15-г скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/49/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/63/15, справу призначено до розгляду на 08.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.04.2015 р., 12.05.2015 р.

В судовому засіданні 12.05.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень, які надійшли до суду 20.04.2015 р., 05.05.2015 р. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 105, 110-112, 525, 526, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 59 ГК України та мотивовані наступним. Позивачу стало відомо про прийняття ПП «Салфит» рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації, з 19.12.2013 р. підприємство перебуває в стані припинення, строк для заявлення своїх вимог був визначений засновниками до 01.03.2014 р., головою ліквідаційної комісії призначено Курлат Дорел. 28.02.2014 р. позивачем було направлено заяву з вимогами до ПП «Салфит» на адресу боржника та його ліквідатора Курлат Дорел. Однак, станом на дату подання цього позову відповідь отримано не було. Тобто, відповідач ухиляється від розгляду та задоволення вимог позивача, щодо відповідача не було порушено справу про банкрутство. У банку відсутні будь-які достовірні відомості щодо дати (дня, місяця) відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду. Ч. 3 ст. 112 ЦК України регулює лише процесуальне питання щодо оскарження відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора та обмежує кредитора у часових межах щодо звернення до суду з відповідним позовом, але законодавець жодним чином не обмежує кредитора у часі звернення до суду з позовом до ліквідаційної комісії у випадку її ухилення від розгляду кредиторських вимог та/або у випадку неотримання кредитором жодної відповіді від боржника, який (випадок) так само можна прирівняти до ухилення від розгляду кредиторських вимог. Таким чином, звернення у грудні 2014 р. до суду з позовом є правомірним, а тому банком жодним чином не пропущений строк для такого звернення. Позивач є кредитором відповідача на наступних підставах: 1) за гарантованими платежами згідно з договором банківського обслуговування (заяви про відкриття поточних рахунків від 31.01.2011 р. (рахунок № 26008060367421), від 03.02.2011 р. (рахунок № 26045060031066), від 10.08.2012 р. (рахунок № 26048050203511), які разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банка та карткою зі зразками підписів складають договір банківського обслуговування). За даним договором банківського обслуговування утворилася заборгованість відповідача, розмір якої станом на 10.02.2014 р. складала 154855,47 грн.: заборгованість за кредитом - 136166,73 грн., заборгованість за відсотками - 18738,74 грн. 2) за договором № DNUGLOF03173 про надання овердрафтового кредиту від 28.02.2013 р. 29.11.2013 р. сума заборгованості відповідача за даним договором в сумі 200000,00 грн. була винесена на прострочку, згідно з п. А.4 цього договору період безперервного користування кредитом (не більш 30 днів) завершився, бо розпочався 29.10.2013 р. За даним договором заборгованість відповідача станом на 10.02.2014 р. складає 227310,28 грн.: заборгованість за кредитом - 200000,00 грн., заборгованість за відсотками - 21843,36 грн., пеня - 5466,92 грн. 3) за рахунком № 35797050802384 - заборгованість станом на 10.02.2014 р. складає 150,00 грн. Зазначена сума заборгованості є похідною з вказаного договору банківського обслуговування та вказана у Тарифах банку, бо є заборгованістю цієї юридичної особи за розрахунково-касове обслуговування за 3 місяці (жовтень-грудень 2013 р.), тобто по 50 грн. за кожен місяць РКО. Таким чином, загальна сума грошових вимог позивача до відповідача станом на 10.02.2014 р. становила 382315,75 грн. Просить позов задовольнити, зобов'язати відповідача визнати в повному обсязі вимоги позивача зі сплати заборгованості в розмірі 382315,75 грн. (станом на 10.02.2014 р.) та включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу ПП «Салфит».

Відповідач в судові засідання не з'являвся, ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та в Спеціальному витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 28.04.2015 р.: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, офіс 68. Ухвали були повернуті на адресу суду з відмітками підприємства зв'язку: «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не значиться».

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 р., 03.02.2011 р., 10.08.2012 р. Приватне підприємство «Салфит» (відповідач у справі) звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки, які разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua складають договір банківського обслуговування.

Згідно з даними договорами відповідачу були відкриті рахунки № 26008060367421, 26045060031066, 26048050203511, відповідно.

Як зазначив позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та зі сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 10.02.2014 р. складає 154855,47 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 136116,73 грн., заборгованість за відсотками - 18738,74 грн.

28.02.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір № DNUGLOF03173 про надання овердрафтового кредиту, відповідно до п. А.2 якого кредитний ліміт овердрафту по цьому договору становить розмір 211000,00 грн., у тому числі: у розмірі 200000,00 грн. на поповнення обігових коштів, у розмірі 11000,00 грн. на сплату судових витрат. Період безперервного користування кредитом - не більше 30 днів (п. А.4).

Позивач виконав умови зазначеного договору, що підтверджується випискою за рахунком відповідача № 26007050802384, відкритим відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до письмових пояснень позивача, які надійшли до суду 20.04.2015 р., 29.11.2013 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № DNUGLOF03173 про надання овердрафтового кредиту в сумі 200000,00 грн. була винесена на прострочку, що підтверджується випискою та меморіальним ордером до неї, оскільки період безперервного користування кредитом завершився (був розпочатий 29.10.2013 р.).

З боку відповідача зобов'язання за вказаним договором були порушені, в зв'язку з чим утворилася заборгованість станом на 10.02.2014 р. у сумі 227310,28 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 200000,00 грн., заборгованість за відсотками - 21843,36 грн., пеня - 5466,92 грн.

Позивач також зазначив, що основним поточним рахунком відповідача, відкритим в ПАТ КБ «Приватбанк», є рахунок № 26007050802384. Відповідач уклав з позивачем договір банківського обслуговування, що встановлено заявами про відкриття поточних рахунків і 23.10.2013 р. скористався послугою банку «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» на загальну суму 200000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунком № 26007050802384 та копіями заявок №№ 661, 662. Відповідно до довідки позивача від 17.04.2015 р. № б/н відповідачу у ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито рахунок № 26007050802384, валюта (українська гривня), відкритий 10.10.2003 р. У матеріалах справи міститься копія картки із зразками підписів і відбитка печатки від 09.10.2003 р., відповідно до якої відповідачу відкрито рахунок № 26007050802384.

Згідно з письмовими поясненнями позивача від 20.04.2015 р. заборгованість ПП «Салфит» перед позивачем за рахунком № 26007050802384 станом на 10.02.2015 р. в сумі 150,00 грн. є похідною з вищевказаного договору банківського обслуговування та є заборгованістю за розрахунково-касове обслуговування за жовтень-грудень 2013 р.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.04.2015 р., стосовно юридичної особи Приватного підприємства «Салфит» (ідентифікаційний код: 32694310), в графі «дані про перебування юридичної особи в процесі припинення» внесено запис: « 19.12.2013, в стані припинення, за рішенням засновників». Головою комісії з припинення (ліквідатором) є Курлат Дорел.

Відповідно до позовної заяви та усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, позивачу стало відомо, що ПП «Салфит» перебуває в стані припинення, встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до 01.03.2014 р. Даний строк мається лише у роз печатці з веб-сайту Єдиного державного реєстру (а.с.82-86). Будь-яких доказів опублікування повідомлення про рішення ПП "Салфит" про його ліквідацію з відображенням визначеного строку для пред'явлення вимог кредиторів та інших необхідних відомостей позивачем суду не надано.

28.02.2014 р. позивач направив відповідачу в особі голови комісії з припинення (ліквідатору) Курлат Дорел заяву з вимогами (претензію) вих.. № 28/02 від 28.02.2014 р., згідно з якою просив розглянути вимоги з оплати заборгованості у розмірі 382315,75 грн. (станом на 10.02.2014 р.); визнати вимоги у сумі 382315,75 грн., включити їх до ліквідаційного балансу ПП «Салфит» й оплатити ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості у розмірі 382315,75 грн. (станом на 10.02.2014 р.).

Направлення відповідачу зазначеної вимоги з доданими до неї документами підтверджується фіскальним чеком № 7409 від 28.02.2014 р. та описом вкладення у цінний лист (копії містяться в матеріалах справи).

Оскільки відповідь на вимогу позивачем отримано не було, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Статтею 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Згідно з ч.ч. 4, 5, 6 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами частин 8, 9 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Тобто, приписами законодавства чітко врегульовано, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, зокрема, розглядаються вимоги кредиторів, складається ліквідаційний баланс.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 28.02.2014 р. направлено на адресу відповідача (голові комісії з припинення (ліквідатору)) заяву з грошовими вимогами. Однак, як зазначив, позивач відповідь на вимогу від відповідача не надійшла. В письмовому поясненні позивача від 05.05.2015 р. зазначено, що у нього відсутні будь-які достовірні відомості щодо дати (дня, місяця) відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду. Таким чином, ліквідаційною комісією вимоги позивача не розглядались та не вирішувалось питання про їх визнання або відхилення.

Частиною ч. 3 ст. 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Із досліджених судом доказів вбачається, що ліквідаційною комісією ПП "Салфит" заява позивача про визнання його кредиторських вимог і включення їх до ліквідаційного балансу не розглядалась. Оцінка їх обґрунтованості не надавалась. Фактично ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від їх розгляду.

Із позовною вимогою щодо зобов'язання ліквідаційної комісії розглянути дані вимоги позивач не звертався. За таких обставин позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати ці вимоги без попереднього їх розгляду уповноваженим законом органом (ліквідаційною комісією) є передчасною. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. у справі № 908/3992/14 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до іншої юридичної особи.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 22 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Таким чином, вибір способу захисту права, в тому числі в судовому порядку, належить позивачу.

Частиною 3 ст. 112 ЦК України встановлено право кредитора звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, однак спосіб захисту права цією нормою не встановлено. Більш того, цією нормою передбачено, що за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Тобто, позивач має право звернутися до відповідача також із майновою вимогою про стягнення 382315,75 грн. Однак, позивач, не отримавши відмови ліквідаційної комісії, обрав способом захисту немайнову вимогу зобов'язання відповідача визнати вимоги позивача в сумі 382315,75 грн. та включити вимоги до реєстру та ліквідаційного балансу. Згідно з ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 1, 12 ГПК України господарський суд вирішує спори.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати в повному обсязі вимоги позивача зі сплати заборгованості в розмірі 382315,75 грн. (станом на 10.02.2014 р.) та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів і до ліквідаційного балансу, необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству.

На підставі викладеного, в задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 15 травня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.