Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2а-387/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/84785/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача - Герасименко І.В., Плясуна О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

у справі № 2а-387/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Спеціалізованої державної податкової у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001024220/0 від 05 жовтня 2010 року, № 0001024220/1 від 23 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0001024220/0 від 05 жовтня 2010 року, №0001024220/1 від 23 грудня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПАТ «АК «Київводоканал» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «АК «Київводоканал» з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації», за результатами якої складений акт № 506/42-20/03327664 від 22 вересня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3512418 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - у сумі 874000,00 грн., за травень 2010 року - у сумі 561488,00 грн., за червень 2010 року - у сумі 2076930,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації», оскільки відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на півні ДПА України були встановлені розбіжності між показниками податкового кредиту, задекларованими ВАТ «АК «Київводоканал», та показниками податкових зобов'язань зазначених суб'єктів господарювання, які виникли через те, що декларації з податку на додану вартість за квітень - червень 2010 року ТОВ «С Профіт» не були визнані податковою звітністю, а ТОВ «Технобудкомунікації» не була подана до органів державної податкової служби податкова декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що факт неподання податкових декларацій та/або невизнання податкових декларацій податковою звітністю свідчить про відсутність об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та, як наслідок, відсутність правових підстав для формування ВАТ «АК «Київводоканал» податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

05 жовтня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001024220/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «АК «Київводоканал» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5263627,00 грн., у тому числі: 3512418,00 грн. - за основним платежем, 1756209,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняла рішення № 16761/10/25-022 від 16 грудня 2010 року «Про результати розгляду скарги», яким скасувала податкове повідомлення-рішення № 0001024220/0 від 05 жовтня 2010 року в частині 120293,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

23 грудня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001024220/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «АК «Київводоканал» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5148334,00 грн., у тому числі: 3512418,00 грн. - за основним платежем, 1635916,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між ВАТ «АК «Київводоканал» та ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались, з урахуванням того, що наслідком неподання суб'єктом господарювання податкової декларації є визначення такому платнику штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації», підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в), платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201, актами на списання матеріалів (т.1 арк. справи 24-102, 156-170, 201-226).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «С Профіт» та ТОВ «Технобудкомунікації», не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки не подали до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року та/або податкові декларації вказаних суб'єктів господарювання не були визнані податковою звітністю.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів» та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, про що вказано у пункту 2.9 та підпункту 3.2.1 акту перевірки (т.1 арк. справи 15-16).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна