Ухвала

від 14.05.2015 по справі 327/26/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 327/26/15Головуючий у 1-й інстанції Кущ Т.М. №22-ц/778/2564/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" (далі - ТОВ "Агрофірма "Авангард") про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

22 січня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку та стягнути з останнього на її користь понесені судові витрати у цій справі.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_3 на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 6,1800 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02 червня 2008 року між нею та відповідачем укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2014 року, який був зареєстрований 03 листопада 2008 року у Розівському відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Розівський відділ ЗРФ ДП "Центр ДЗК").

Однак, після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без згоди позивача та без достатніх правових підстав, на вимогу позивача відмовляється у добровільному порядку повернути земельну ділянку, тому вона вимушена звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано ТОВ "Агрофірма "Авангард" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_3 на схемі розподілу земельних часток (паїв) площею 6,1800 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області і належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1.

Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Авангард" на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ТОВ "Агрофірма "Авангард" у своїй апеляційній скарзі просило рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Агрофірма "Авангард" про повернення земельної ділянки відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Позивач ОСОБА_2 надала поштою апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (а.с.80-85).

У судове засідання 14.05.2015 року повідомлені належним чином апеляційним про час та місце розгляду цієї справи (а.с.78) позивач ОСОБА_2 та представник останньої за договором - адвокат (а.с.35-36) Літвінова Г.М. не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2 і представника позивача Літвінової Г.М. та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників апелянта ТОВ "Агрофірма "Авангард" - директора ОСОБА_4 (а.с.51) та за довіреністю (а.с.89) ОСОБА_5, у тому числі які на запитання апеляційного суду зазначали, що діяльність товариства дійсно є підприємницькою діяльністю та здійснюється на власний ризик її власника, товариству було відоме, що договір оренди із позивачем закінчується 31.12.2014 року, проте, товариство посадило озиму пшеницю на земельній ділянці позивача у вересні 2014 року, а скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, як орендар, лише у жовтні 2014 року, надіславши позивачеві відповідне повідомлення із копією додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.11-12), від підписання якої позивач відмовилась; укладений сторонами раніше договір оренди не містить положень про подовження строку договору в разі необхідності часу після 31.12.2014 року для збору орендарем врожаю з земельної ділянки позивача; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ТОВ "Агрофірма "Авангард" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи у цій справі позов позивача, керувався ст. ст. 10-11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_3 на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 6,1800 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт видано на підставі рішення Кузнецівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року №3 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 25 березня 2001 року за №10 (а.с.6).

02 червня 2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ "Агрофірма "Авангард" в особі генерального директора ОСОБА_6 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2014 року , який був зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040827900061 (а.с.7-8).

30 травня 2008 року, тобто до укладення договору оренди, орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТОВ "Агрофірма "Авангард" в особі генерального директора ОСОБА_6 разом із головою Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та начальником відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області оглянули на місцевості межі земельної ділянки НОМЕР_3 на схемі розподілу земельних часток (паїв) з кадастровим номером НОМЕР_2 та встановили, що межі вказаної земельної ділянки визначені між поворотними точками та закріплені межовими знаками, які в подальшому зберігаються у орендаря, про що був складений акт визначення меж земельної ділянки, який був підписаний учасниками огляду та скріплений печаткою, зокрема, ТОВ "Агрофірма "Авангард". Спірних питань стосовно визначення меж земельної ділянки не виникало (а.с.9).

На виконання умов вищезазначеного договору оренди 03 червня 2008 року об'єкт оренди був переданий орендареві, і останній почав ним користуватись, про що був складений акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі від 02 червня 2008 року, в якому вказано, що земельна ділянка виділена на місцевості у встановленому законом порядку. Зазначений акт прийому-передачі був підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ "Агрофірма "Авангард" (а.с.9 зворотна сторона).

Таким чином встановлено, що при отриманні відповідачем спірної земельної ділянки в оренду були дотримані вимоги статей 123,124 ЗК України.

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 ЗК України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку. Сам факт державної реєстрації, який в будь-якому випадку здійснюється після підписання сторонами договору оренди, не впливає на перебіг строку його дії - за умов, що земельна ділянка була передана в оренду орендарю в установленому законом порядку та він використовував цю землю як орендар з моменту підписання договору оренди, що має місце в даній справі.

Отже, моментом вчинення правочину є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов по даному договору, тобто 02 червня 2008 року. При укладенні договору оренди строк його дії сторонами було визначено до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161ХIV.

Відповідно до ст. 31 зазначеного Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ст. 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити ; про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність ; вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивачем у повному обсязі та належним чином були виконані зобов'язання, взяті на себе за договором оренди від 02 червня 2008 року. У зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, ще в липні 2014 року ОСОБА_2 усно повідомила директора ТОВ "Агрофірма "Авангард" про намір самостійно господарювати на належній їй земельній ділянці. В подальшому, до закінчення строку дії договору оренди, а саме, 03 жовтня 2014 року, 04 жовтня 2014 року, 23 жовтня 2014 року та 04 листопада 2014 року, а також вже після закінчення строку дії договору оренди, а саме, 06 січня 2015 року, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до орендаря ТОВ "Агрофірма "Авангард" в особі його керівника ОСОБА_6 з письмовими заявами, в яких категорично відмовлялась поновлювати існуючий на той час договір оренди стосовно належної їй земельної ділянки чи укладати будь-які інші додаткові угоди або новий договір оренди, а також повідомляла останнього про свій намір самостійно господарювати на належній їй земельній ділянці та прохала орендаря повернути їй земельну ділянку на умовах, передбачених Договором оренди від 02 червня 2008 року (а.с.10,13,16,17-19,20-21).

Разом з тим, орендар своїми письмовими листами №78 від 10 жовтня 2014 року та №99 від 24 жовтня 2014 року повідомив ОСОБА_2 про те, що ТОВ "Агрофірма "Авангард" на належній їй земельній ділянці провело посів озимих зернових культур, збір врожаю озимої пшениці відбудеться у липні 2015 року, у зв'язку з чим ТОВ "Агрофірма "Авангард" прохало орендодавця продовжити термін дії договору оренди (а.с. 11-12,14-15).

Згідно із п. 37 договору оренди його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору оренди).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, орендар, всупереч умовам договору оренди та не зважаючи на заперечення ОСОБА_2, після закінчення строку дії договору оренди будь-яких дій щодо повернення власнику спірної земельної ділянки не вчинив, продовжує нею користуватися без згоди орендодавця ОСОБА_2 та в добровільному порядку повертати її не бажає.

Разом з тим, наслідки припинення договору оренди землі визначені законодавцем у ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч.1 ст. 34 зазначеного Закону у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, із закінченням строку дії договору оренди відповідач втратив правові підстави для володіння спірною земельною ділянкою та статус землекористувача.

Разом з тим, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Посилання представника відповідача на відсутність можливості виконати свій обов'язок щодо повернення земельної ділянки через те, що межі спірної земельної ділянки не визначені позивачем на місцевості, що унеможливлює встановлення точного місцезнаходження об'єкта оренди, не підтверджені належними і допустимими доказами, та, навпаки, спростовуються матеріалами справи, зокрема, актом визначення меж земельної ділянки від 30 травня 2008 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 03 червня 2008 року (а.с. 9). Інші доводи представника відповідача, на переконання суду першої інстанції не заслуговують на увагу, не спростовують доводів позивача та не стосуються спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, такими, що відповідають переліченим нормам закону, доведеними вищевказаними належними та допустимими доказами.

Виходячи із встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність перебування у відповідача - ТОВ "Агрофірма "Авангард" земельної ділянки позивача ОСОБА_2 та задовольнив позов останньої про повернення їй зазначеної земельної ділянки у цій справі.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Агрофірма "Авангард" є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у запереченнях на позов позивача у цій справі, та яку воно та його представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Неприйняття судом першої інстанції у цій справі в якості зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Авангард" до ОСОБА_2 про визнання права власності на врожай (а.с.48-49) з підстав, зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 26.02.2015 року (а.с.53) не є порушенням процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення цієї справи.

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Надані апелянтом апеляційному суду копії пояснень ОСОБА_2 на ім'я слідчого Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізької області від 15.04.2015 року (а.с.87) та акт приймання-передачі межових знаків від 26.03.2015 року (а.с.88) не є доказами, які можуть бути прийняті апеляційним судом в силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України у цій справі, при оскарженні рішення суду першої інстанції від 26.02.2015 року (а.с.59-61).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Фактично апелянтом в його апеляційній скарзі наголошується про проблеми вже виконання оскаржуємого рішення у цій справі, а не про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та ухвалення останнього.

Так, апелянтом не спростовувався той факт, що діяльність товариства є підприємницькою діяльністю та здійснюється на власний ризик її власника, товариству було відоме, що договір оренди із позивачем закінчується 31.12.2014 року, проте, товариство провело посів озимої пшениці на земельній ділянці позивача у вересні 2014 року, а скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, як орендар, лише у жовтні 2014 року, надіславши позивачеві відповідне повідомлення із копією додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.11-12), від підписання якої позивач категорично відмовилась; укладений сторонами раніше договір оренди не містить положень про подовження строку договору в разі необхідності часу після 31.12.2014 року для збору орендарем врожаю з земельної ділянки позивача.

Визначення меж земельної ділянки позивача в натурі в єдиному орендованому товариством масиві земельних ділянок декількох орендодавців, якщо останні на час ухвалення оскаржуємого рішення суду першої інстанції у цій справі згідно державного акту позивача (а.с.6) на місцевості відсутні, також є вже питанням виконання цього рішення, а не підставою для відмови у задоволенні позову позивача у цій справі.

Відмова суду першої інстанції у цій справі у допиті свідків, зазначених ТОВ "Агрофірма "Авангард" на підтвердження меж земельної ділянки позивача, не є порушенням норм процесуального права.

Оскільки, згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу вимог ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

У цій справі належним допустимим доказом визначення меж земельної ділянки позивача, яка орендувалась раніше ТОВ "Агрофірма "Авангард", та має бути повернута позивачеві орендарем - апелянтом, є саме письмовий доказ - державний акт на право приватної власності позивача на цю земельну ділянку (а.с.6).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ТОВ "Агрофірма "Авангард", передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні .

Відповідач ТОВ "Агрофірма "Авангард" не надало суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту - відповідачу ТОВ "Агрофірма "Авангард" у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с.64), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Авангард" відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя Стрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.