Постанова

від 13.05.2015 по справі 904/8024/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 904/8024/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г., суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. розглянувши

касаційну скаргуприватного підприємства "Ворон" напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі№ 904/8024/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" доприватного підприємства "Ворон" простягнення 77 175,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Логвиненко Л.Г. дов. від 06.01.2015 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 р. (суддя - Петренко Н.Е.) в позові відмовлено.

Постановою від 26.01.2015 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді - Чоха Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 року у справі № скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Ворон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" борг у сумі 77 175 грн., витрати на сплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1543,50 грн. і судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 771,75 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Ворон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 15.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 149 КР, відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язався у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача чорний металопрокат, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки позивач поставляє відповідачу товар окремими партіями.

Право власності на поставлену партію товару і риски загибелі та/або пошкодження товару переходять від позивача до відповідача з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п.2.5. Договору поставки).

У п. 3.2 Договору поставки зазначено, що оплата здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки, у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

На виконання умов вищезазначеного Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 552 620,28 грн.

Відповідач, отримавши товар від позивача, не розрахувався за нього в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду та рішенням було визнано заборгованість відповідача перед позивачем на суму 60 085,58 грн.

За вищезазначеним Договором поставки, відповідач також звертався до суду з позовом щодо зобов'язання позивача поставити товар за сплаченими відповідачем рахунками.

Отже, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 р. по справі № 904/6240/13 встановлено суму заборгованості відповідача перед позивачем на суму 60 085,58 грн. В цьому ж рішенні зазначено, що відповідач за поставлений на його адресу товар у встановлений Договором строк у повному обсязі не оплатив; у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків) за відповідачем станом на 19.08.2013 р. рахується заборгованість в розмірі 60 085,58 грн. Позивач зазначає про те, що вказана сума заборгованості - 60 085,58 грн. була ним визначена з урахуванням всіх оплат відповідача до моменту подання позову до суду (згідно акта звірки, наданого до матеріалів справи). В тому числі, позивач зарахував в оплату поточної заборгованості і наступні оплати: 1. 25.01.13 р. - 30 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 2. 28.01.13 р. - 15 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 3. 30.01.13 р. - 20 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 4. 07.02.13 р. - 25 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 р. по справі № 904/8145/13 зобов'язано позивача передати відповідачу товар: арматуру 10мм А500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12мм А500, міра кількістю 10 тонн.

Звертаючись з позовом позивач зазначав, що у вищезазначеному рішенні суду зазначено, що "Відповідач виставив Позивачу рахунок №1600000134 від 21.01.2013 р. на суму 77 175 грн. ... зазначений рахунок Позивач оплатив платіжними дорученнями 25, 28, 30.01.13 р. та 07.02.13 р. у на загальну суму 90 000,00 грн. (тобто переплативши 12 825 грн.)". Відповідач при виставленні рахунків №1600000134... на оплату товару, взяв на себе зобов'язання після його повної оплати, а Позивач, оплативши ... отримав право вимагати передачі оплаченого товару. Посилання Відповідача на судове рішення про стягнення боргу з ПП "Ворон" по справі № 904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) суд відхиляє з огляду на те, що Відповідач не позбавлений права достягнути з ПП "Ворон" кошти в погашення боргу за поставлений раніше товар". "Отже суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача передати Приватному підприємству "Ворон" товар, а саме: арматуру 10мм А500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12мм А500, міра кількістю 10 тонн ".

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважав, що визнання судом в рішенні по справі № 904/8145/13 вищевказаних оплат на суму 77 175 грн. здійснених як за поставку товару (рахунок № 1600000134 від 21.01.2013 р. та відповідне зобов'язання передати товар на цю суму, збільшує суму основної заборгованості відповідача за Договором поставки на суму 77 175 грн.

Місцевий господарський суд правомірно відзначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.13 р. після вивчення первинної документації по Договору поставки та самого Договору поставки встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 60 085,58 грн.

Місцевий господарський суд також відзначив, що виходячи зі змісту позовної заяви відповідач вважає, що можна прийти до висновку, що підставами збільшення суми боргу відповідача перед позивачем (на чому наголошує позивач) є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 р. по справі № 904/8145/13, яким зобов'язано саме позивача поставити на користь відповідача товар.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спір між сторонами по господарським взаємовідносинам, які виникли на підставі Договору поставки вже вирішено Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 10.09.13 р. по справі № 904/6240/13, про стягнення боргу у розмірі 60 085,58 грн., яке вступило в законну силу.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів та обґрунтувань виникнення (збільшення) у відповідача боргу на суму в розмірі 77175,00 грн. по Договору поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами по господарським взаємовідносинам, які виникли на підставі Договору поставки вже вирішено господарським судом Дніпропетровської області у зв'язку з чим прийнято рішення від 10.09.2013 р. по справі № 904/6240/13, про стягнення боргу у розмірі 60 085,58 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем в обґрунтування позовних вимог належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару на загальну суму 77 175 грн. суду не надано.

Натомість, апеляційний господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову виходив з того, що позивач не заявляв вимоги про стягнення боргу за поставлений ним відповідачу товар за видатковою накладною № 161614 від 01.02.2013 року на суму 82 619,60 грн., оскільки вважав, що останній розрахувався за цей товар платіжними дорученнями: - від 25.01.2013 року на суму 30 000 грн., від 28.01.2013 року на суму 15 000 грн., від 30.01.2013 року на суму 20 000 грн., від 07.02.2013 року на суму 25 000 грн., всього на 90 000 грн. та товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № 161614 від 01.02.2013 року є неоплаченим на суму 77 175 грн.

Разом з цим, в подальшому апеляційний господарський суд зазначив, що в даній справі стягується частково непогашена заборгованість за видатковою накладною № 16000181 від 01.02.2013 року у сумі 77 175 грн.

Отже, висновки апеляційного господарського суду про те, на якій підставі заявлена у позові спірна суми є суперечливими.

Відповідно до приписів ст. ст. 4 5 , 4 7 , 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків, натомість суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Ворон" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі № 904/8024/14 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області 27.11.2014 у справі № 904/8024/14 залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський