Постанова

від 14.05.2015 по справі 908/3547/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 908/3547/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі№ 908/3547/14 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" доЗапорізької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Віталайн-Плюс" за участюПрокуратури міста Запоріжжя пропоновлення договору

за участю представників сторін від:

прокуратури : Боднарчук В.М. (посв. № 023013).

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" звернулося з позовом до Запорізької міськради про зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі № 1283 від 15.09.2004 шляхом укладання додаткової угоди. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на обставини своєчасного звернення до відповідача з проектом додаткової угоди до договору та повідомленням про намір продовжувати користуватися земельною ділянкою. Між тим, на думку позивача, відповідачем було безпідставно відмовлено в укладенні додаткової угоди до договору, що є порушенням прав позивача, як орендаря земельної ділянки. При цьому позивач посилався на приписи статей 4, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2014, ухваленим суддею Серкіз В.Г., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з наявності заперечення Запорізької міськради щодо небажання продовжувати строк дії спірного договору оренди землі. Водночас судом враховано і те, що нерухоме майно позивача, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, було відчужено іншій особі, а відтак спірний договір оренди припинився в силу закону та не підлягає поновленню. При цьому суд керувався приписами статей 120, 124, 141 Земельного кодексу України, статей 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 31, 33 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Хачатрян В.С., Шепітько І.І., постановою від 03.03.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність матеріалами справи отримання позивачем листа-повідомлення відповідача від 07.10.2014 про заперечення щодо поновлення строку дії договору та неналежність отриманого раніше заперечення відповідача, яке підписане заступником міського голови. Водночас скаржник зазначає про те, що продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 4, 33 Закону України "Про оренду землі".

На адресу Вищого господарського суду України від першого заступника прокурора міста Запоріжжя надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.09.2004 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, яка знаходиться: м. Запоріжжя, проспект Ювілейний, 3 (пункт 1 договору). Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5712 га. Земельна ділянка передається в оренду разом з об'єктом незавершеного будівництва (пункт 4 договору). Пунктом 8 договору встановлено, що він укладається на 10 років. В пункті 14 договору сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями. Відповідно до пункту 35 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 41 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його державної реєстрації - 15.09.2004. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" до Запорізької міськради про зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі № 1283 від 15.09.2004 шляхом укладання додаткової угоди. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону). Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо поновлення договору) врегульоване питання щодо поновлення договору оренди землі та встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Вказаною нормою визначено право на поновлення дії договору оренди землі за умов дотримання встановлених законом приписів. При цьому, імперативною умовою для поновлення договору оренди землі без необхідності прийняття відповідного рішення орендодавцем, визначено відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечень орендодавця . Здійснюючи судовий розгляд справи місцевим судом було встановлено, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" листами від 18.06.2014, від 21.07.2014 звертався до відповідача з повідомленням про намір поновити спірний договір оренди землі. Між тим, як установлено судами, і це підтверджено матеріалами справи, Запорізька міськрада листами-повідомленнями від 01.07.2014, від 08.08.2014, від 07.10.2014 заперечила проти поновлення строку дії договору оренди землі. Окрім цього, судами установлено і те, що нерухоме майно позивача, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, перейшло у власність третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталайн-Плюс". Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва, а саме: житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя пр-т Ювілейний, 24-Б (нова адреса), розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 2310100000:06:011:0051 (літ.А-16) за планом земельної ділянки площею 497,7 кв.м., що представляє собою незавершене будівництво шістнадцятиповерхового за проектом монолітного залізобетонного житлового будинку (побудовані фундамент та стіни з перекриттям до рівня восьмого поверху). Право власності зареєстровано 18.04.2013, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2590194. За приписами статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Водночас статтею 31 вказаного Закону однією з підстав припинення договору оренди землі визначено набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Відтак, враховуючи встановлені обставини щодо припинення дії спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та наявності заперечень Запорізької міської ради на продовження строку дії цього договору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україно-Ізраїльське підприємство "ДБС-Груп" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі № 908/3547/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець