Рішення

від 12.05.2015 по справі 916/5182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2015 р.Справа № 916/5182/14

За позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 290335,66 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор"

до Виконавчого комітету Одеської міської ради

про внесення змін до договору та визнання договору недійсним.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Моджук І.О. - довіреність

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гроза І.В. - довіреність

від третьої особи: Геращенко В.В. - довіреність

СУТЬ СПОРУ : Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор" (далі - відповідач) про стягнення 290335,66 грн., з яких: 219478,00 грн. - основна заборгованість; 16560,00 грн. - пені; 37552,68 грн. - інфляційних та 16744,98 грн. - 3% річних.

При порушенні провадження по справі 24.12.2014 року суд (суддя Літвінов С. В.) залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

02.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С. В. на лікарняному, повторним автоматичним розподілом справа була передана на розгляд судді Демешину О. А.

24.04.2015 року суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про внесення змін до договору пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" та Виконавчим комітетом Одеської міської ради та про визнання недійсним договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2014 р. №012/кс, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" і Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Третя особа підтримала позицію позивача, про що зазначено у поясненнях до позовної заяви від 21.01.2015 року.

Відповідач позов не визнав, про що зазначено у письмових запереченнях від 14.04.2015 року.

Позивач відзиву на зустрічний позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

11.08.2011 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №581 „Про затвердження договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ „МАЖОР" при реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія".

На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси від 11.08.2011 р.№040/кс та договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2011 р. № 012/кс.

Згідно з пунктом 3.2 договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс ТОВ „МАЖОР" зобов'язалось перерахувати пайову участь при здійснені реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія" у розмірі 109739 грн. в строк до 31.03.2012 р.

Згідно з пунктом 3.1 договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2011р. № 012/кс ТОВ „МАЖОР" зобов'язалось перерахувати пайову учать при здійснені реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія", у розмірі 109739 грн. в строк до 31.03.2012р.

Однак, вказані договірні зобов'язання відповідачем не виконано

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 219478 грн., з яких: 109739грн. по договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011 р. № 040/кс та 109739 грн. по договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2011 р. № 012/кс.

Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу ТОВ „МАЖОР" були надіслані листи-повідомлення від 18.03.2013 р. № 250/07 та від 17.09.2014 р. № 1035/07 щодо необхідності сплати грошових коштів за вищезазначеними договорами.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 219478,00 грн. боргу.

Крім того, за порушення договірних зобов`язань позивачем нараховано пеню в розмірі 16560грн. - по 8280грн. по кожному з вищевказаних договорів.

Також, відповідно до ч.2 ст.625ЦК України за прострочення по грошовому зобов`язанню позивач розрахував інфляційні в розмірі 37552,68 грн. (18776,34грн. по кожному договору) та сплату 3% річних в розмірі 16744,98 грн.(8372,49грн. по кожному договору).

Відповідач позов не визнав, вказавши у письмових запереченнях, що розмір пайового внеску не відповідає вимогам ч. 6 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених ї законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Таким чином, позивач вважає, що у вищевказаних договорах розміри пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури і у соціально-економічному розвитку міста Одеси повинні були становити на 109739 грн., а 47908,8грн.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності в 1 рік до вимог щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

В обгрунтування свого зустрічного позову відповідач посилається на те, що договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2014 р. №012 /кс суперечить вимогам Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" і вважає, що на підставі ч.1 ст.203 ЦК України його слід визнати недійсним.

Також відповідач у зустрічному позові просить внести зміни до договору пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс в частині зміни розміру пайової участі, зазначеній у пункті 3.2. цього договору, на суму 47908,8грн.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному пункті, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не були виконані зобов`язання, щодо здійснення оплати пайової участі в розмірі 109739грн. у строк до 31.03.2012р. по кожному з вищевказаних договорів.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 219478 грн. боргу. (109739грн. х 2 = 219478грн.).

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем розраховано 3% річних за період прострочення по грошовому зобов`язанню з 02.04.2012р. по 17.10.2014р. за 929 днів та просить стягнути з відповідача 16744,98грн. (по 8342,79грн. по кожному з договорів).

Судом встановлено, що розмір сплати 3% річних по кожному договору за вказаний період становить 8379,25грн. (109739грн. х 3% : 365 х 929 = 8379,25грн.).

Тобто, сума сплати 3% річних по двом договорам становить 16758,5грн. Оскільки розмір позовних вимог в цій частині становить 16744,98грн., тобто менше розрахованого - суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16744,98 грн. підлягають задоволенню.

Також за прострочення по грошовому зобов`язанню позивачем розраховані інфляційні в розмірі 37552,68грн. (по 18776,34грн. по кожному з договорів)

Розрахунок здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору та встановлених за кожний місяць індексів інфляції.

За таких обставин, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 4.2.1 договору пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати грошових коштів, передбачених у п. 3.2 розділу 3 даного договору, забудовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 4.2.1 договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси також передбачено, у випадку несвоєчасної або неповної сплати грошових коштів, передбачених у п. 3.1 розділу 3 даного договору, забудовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховано пеню за період прострочення з 02.04.2012р. по 02.10.2012р.(тобто за 6 місяців), оскільки відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, заперечуючи проти позову, відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

З урахуванням того, що пеня була розрахована до 02.10.2012р. то строк позовної давності закінчився 02.10.2013р. Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом по цій справі 23.12.2014р. (вх.№ 5342/14), то обгрунтованим є посилання відповідача у своїх запереченнях на пропуск позивачем строку на звернення за захистом своїх прав в частині вимог про стягнення 16560грн. пені.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 165460грн. пені слід відмовити.

Судом не застосовуються наслідки спливу спеціальної позовної давності у 1 рік до позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявлено відповідачем у своїх запереченнях на позов, оскільки до цих вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, оскільки інфляційні та 3% річних не відноситься до неустойки (штрафу, пені).

Щодо зустрічного позову суд зазначає, що Договір пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" та Виконавчим комітетом Одеської міської ради на теперішній час припинив свою дію, приймаючи до уваги, що пунктом 8.1. цього Договору було встановлено, що даний Договір діє до введення об'єкта в експлуатацію.

Як вбачається з листа Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 15.08.2014 року об'єкт було введено в експлуатацію на підставі поданої замовником будівництва - ТОВ „Мажор" декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією за № ОД 143133640623 від 30.12.2013р. Зазначений факт введення об`єкта в експлуатацію підтверджено представником відповідача у судовому засіданні від 12.05.2015р.

Чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до який припинив свою дію.

Що стосується вимог відповідача у зустрічному позові в частині визнання недійсним договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2014 р. №012/кс, то суд зазначає, що дійсно, відповідно до ч.7 ст.40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" - органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та не житлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з пункту 1.2. Договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2014 р. №012/кс - розмір участі замовника у комплексному соціально-економічному розвитку міста Одеси в сумі 109739грн. був запропонований самим Замовником (відповідачем по справі) у листі від 11.08.11р. № 012/кс. Спірний договір був укладений на підставі вільного волевиявлення сторін, у т.ч. самого відповідача і не містить відомостей щодо вимагання у нього сплати пайової участі на соціально-економічний розвиток міста Одеси в сумі 109739грн. з боку органу місцевого самоврядування. Доказів такого вимагання відповідачем до зустрічного позову, також, не надано.

За таких обставин, суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 5, код - 22480710) на користь виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1 , код - 04056919) (на рахунок Головного управління державного казначейства України в Одеській області, відкритий для виконання місцевого бюджету Малиновського району за кодом бюджетної класифікації 2417000 „Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", код ЄДРПОУ - 38016923, МФО 828011, р/р 31513921700007(міський бюджет Малиновського району): 219478 гривень боргу, 37552 гривень 68коп. інфляційних, 16744 гривні 98 коп. сплати 3% річних та 5475 гривень 51 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити

4. У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної в порядку ст. 85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 травня 2015 р.

Суддя О.А. Демешин