Постанова

від 13.07.2015 по справі 916/5182/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р.Справа № 916/5182/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.

Суддів Діброви Г.І., Журавльова О.О.

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Штоля А.О. - за довіреністю № 022-20/25 від 11.06.2015 р.;

Від третьої особи - Геращенко В.В. - за довіреністю № 956/юр від 05.09.2014 р.;

Від відповідача - не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015 р.

у справі № 916/5182/14

за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 290 335,66 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса

до Виконавчого комітету Одеської міської ради

про внесення змін до договору та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2015 р. позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради (Далі - Виконком ОМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса (Далі - ТОВ „Мажор") про стягнення 290 335,66 грн. задоволені частково. У задоволені зустрічного позову ТОВ „Мажор" про внесення змін до договору пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011 р. № 040/кс та про визнання договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2014 р. №012 /кс недійсним відмовлено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 19.06.2015 р. ТОВ „Мажор" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Виконкому ОМР, а зустрічний позов ТОВ „Мажор" задовольнити.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають матеріалам справи і це призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Виконком ОМР надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ТОВ „Мажор" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2015 р. місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги Виконкому ОМР, стягнув з ТОВ „Мажор" на користь Виконкому ОМР 219 478,00 грн. боргу, 37 552,68 грн. інфляційних, 16 744,98 грн. 3 % річних та 5 475,51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. У задоволені зустрічного позову про внесення змін до договору та визнання договору недійсним відмовлено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконкомом ОМР було прийнято рішення від 11.08.2011 р.№581 „Про затвердження договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та договору участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ „Мажор" при реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія".

На підставі вищевказаного рішення між Виконкомом ОМР та ТОВ „Мажор" було укладено Договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №040/кс від 11.08.2011 р. та Договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2011 р. № 012/кс

Пунктом 3.2 договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс встановлено, що ТОВ „Мажор" зобов'язалось перерахувати пайову участь при здійсненні реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія" у розмірі 109 739 грн. в строк до 31.03.2012 р.

Пунктом 3.1 договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2011р. № 012/кс визначено, що ТОВ „МАЖОР" зобов'язалось перерахувати пайову учать при здійснені реконструкції кафе-бару та рятувальної станції за адресою: м. Одеса, пляж „Аркадія", у розмірі 109 739 грн. в строк до 31.03.2012р.

Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Далі - УКБ ОМР) на адресу ТОВ „Мажор" були надіслані листи-повідомлення від 18.03.2013 р. № 250/07 та від 17.09.2014 р. № 1035/07 про необхідність сплати грошових коштів за вищезазначеними договорами. У зазначених листах-повідомленнях УКБ ОМР попередило ТОВ „Мажор", що у разі невиконання своїх зобов'язань за оплати грошових коштів за договорами, буде ініційовано подання позовної заяви про стягнення боргу до господарського суду Одеської області.

Статтею 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному пункті, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договірні зобов'язання відповідачем в частині сплати грошових коштів до 31.03.2012 р. не виконані, що і стало причиною звернення Виконкому ОМР із позовом про стягнення заборгованості у сумі 219 478,00 грн. за Договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011р. № 040/кс та Договором участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2011р. № 012/кс, які на момент звернення до суду з позовною заявою вже припинили свою дію і не визнані судом недійсними в частині розміру пайової участі відповідача.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення заборгованості в сумі 219 478,00 грн.

Згідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п. 1.3., 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одеський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних у розмірі 37 552,68 грн. та 3 % річних у сумі 16 744,98 грн., погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення вищевказаних сум.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 16 560,00 грн. на підставі ч. 4. ст. 267 Цивільного Кодексу України у зв'язку із закінченням строку позовної давності для її стягнення.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ „Мажор" Одеський апеляційний господарський суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ „Мажор" посилається на те, що договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси від 11.08.2014 р. №012 /кс суперечить вимогам Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" і вважає, що на підставі ч.1 ст.203 ЦК України його слід визнати недійсним. Крім того, ТОВ „Мажор" просить внести зміни до договору пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011 р. № 040/кс в частині зміни розміру пайової участі, зазначеній у пункті 3.2. цього договору, на суму 47 908,8 грн.

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного Кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1. договору пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011 р. № 040/кс було встановлено, що даний Договір діє до введення об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до Листа Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 15.08.2014 р. об'єкт було введено в експлуатацію на підставі поданої замовником будівництва - ТОВ „Мажор" декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією за № ОД 143133640623 від 30.12.2013 р.

За таких обставин, Договір пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 11.08.2011 р. № 040/кс припинив свою дію.

Внесення змін до договору, який припинив свою дію не передбачено чинним законодавством України.

З огляду на зазначене, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Мажор" у цій частині.

Одночасно, відповідач в зустрічній позовній заяві просить визнати недійсним Договір участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2014 р. № 012/кс.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представниками Виконкому ОМР та УКБ ОМР, такого Договору між Виконкомом ОМР та ТОВ „Мажор" взагалі не було укладено і Договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2014 р. № 012/кс не існує.

Тому висновок суду першої інстанції про відмову в визнанні Договору участі замовника у соціально-економічному розвитку міста Одеси від 11.08.2014 р. № 012/кс є вірним, але з мотивів того, що позивач за зустрічним позовом не довів суду належними та допустимими доказами по справі предмет позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015 р. у даній справі - без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., було зобов'язано ТОВ „Мажор" доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 719,84 грн. до 13.07.2015 р.

Проте, ТОВ „Мажор" не надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 719,84 грн. у строк до 13.07.2015 р.

Згідно п. 2.23. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" встановлено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015 р. у справі № 916/5182/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мажор", м. Одеса (Код ЄДРПОУ - 22480710) до Спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 719,84 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

О.О. Журавльов