Рішення

від 11.03.2015 по справі 576/1880/14-ц

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1880/14-ц

2/576/9/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.15 м.Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

при секретарі Самойленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, рішенням Глухівського міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року, яке було частково змінене рішенням апеляційного суду Сумської області від 7 лютого 2013 року було проведено поділ їх спільного майна із відповідачем, яке було придбане ними в період шлюбу. Однак пізніше вона з'ясувала, що відповідач приховав та не включив до переліку майна, що підлягало поділу як спільне майно подружжя наступне майно:

Земельну ділянку площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1 вартістю 198 700 грн., грошові кошти в сумі 199 844 грн. 36 коп., що знаходились на особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в ПАТ « Раффайзен Банк Аваль» станом на 6 січня 2012 року, нежитлове приміщення площею 464,8 кв. метри, що розташоване по АДРЕСА_2 вартістю 542 200 грн. та гараж НОМЕР_2 площею 25,2 кв. метри, що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 25 600 грн.

Оскільки їх шлюб із відповідачем розірвано, спільне користування даним майном є неможливим, то позивачка просить провести поділ їх спільного із відповідачем майна подружжя, визнавши за нею право власності на земельну ділянку площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1 вартістю 198700 грн. Визнати за нею право власності на ? частину коштів, що знаходились на особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в ПАТ « Раффайзен Банк Аваль» станом на 6 січня 2012 року в сумі 99 922 грн. 18 коп. За відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності на нежитлову будівлю площею 464,8 кв. метри, що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 542 200 грн. та гараж НОМЕР_2 площею 25,2 кв. метри, що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 25 600 грн. А в рахунок різниці вартості майна подружжя, що виділяється ОСОБА_2, стягнути із відповідача на її користь 184 550 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання, то відповідно до ст.224 ЦПК України суд розглядає дану справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав:

Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони з 3 червня 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Глухівського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року їх шлюб було розірвано. Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням Глухівського міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року, яке було частково змінене рішенням апеляційного суду Сумської області від 7 лютого 2013 року було проведено розподіл спільного майна сторін, яке було придбане ними в період шлюбу. Однак із матеріалів справи вбачається, що крім майна, поділ якого був проведений за вищевказаними рішеннями судів, сторони в період шлюбу придбали і інше майно, яке не було предметом розгляду суду раніше. Так, зокрема в період шлюбу сторони придбали:

Земельну ділянку площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу укладеним 24 листопада 2009 року між відповідачем ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_4; нежитлове приміщення площею 464,8 кв. метри, яке розташоване по вул.40 Років Перемоги,2 в м.Глухові, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 22 квітня 2003 року, укладеним між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_5 та гараж НОМЕР_2 площею 25,2 кв. метри, що розташований по АДРЕСА_2, який був придбаний відповідачем ОСОБА_1 в жовтні 2009 року, що підтверджується довідкою, виданою гаражним кооперативом «Мотор».

Хоча із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,3 га, по АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення площею 464,8 кв. метри по АДРЕСА_4 офіційно і не зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1, однак суд вважає, що саме він є власником даного нерухомого майна. Так, відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. А із матеріалів справи вбачається, що право власності на земельну ділянку та нежитлове приміщення відповідач набув на підставі нотаріально посвідчених договорів.

За змістом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Стаття 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Тому виходячи із вимог цих законів, суд вважає, що вищевказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін, а тому воно підлягає поділу між сторонами.

Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Однак, суд не може погодитись із вимогами позивачки щодо визнання за нею права власності на ? частину коштів, що знаходились на особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в ПАТ « Раффайзен Банк Аваль» станом на 6 січня 2012 року в сумі 99 922 грн. 18 коп. Так, із роздруківки руху коштів вбачається, що на вищевказаному рахунку ОСОБА_2 станом на 6 січня 2012 року дійсно знаходилось 199 844 грн. 36 коп.

Але відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

При цьому із рішення Глухівського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року, яким було розірвано шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, вбачається, що фактично сторони проживали разом по червень 2011 року. ( Про дані обставини зазначала сама позивачка при подачі позову і ці обставини були встановлені вищевказаним судовим рішенням). Таким чином, при вирішенні питання про розподіл майна, суд бере до уваги факт спільного проживання сторін по червень 2011 року, після чого вони перестали проживати разом та вести спільне господарство, а не по червень 2012 року, коли набрало сили рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Однак позивачкою не надано суду доказів, що станом на червень 2011 року відповідач ОСОБА_2 мав на своєму рахунку вищевказані кошти. Крім того, із роздруківки руху грошових коштів вбачається, що гроші із нього використовувались для закупівлі автозапчастин, інших товарно-матеріальних цінностей та оплати послуг при здійсненні відповідачем ОСОБА_2 підприємницької діяльності. За таких обставин, суд вважає, що грошові кошти, які перебували на особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 станом на 6 січня 2012 року не є спільним майном подружжя, а тому вони не підлягають поділу.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України і за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

А ст.365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Тому вирішуючи питання про поділ спільного майна, суд не може погодитись із запропонованим позивачкою варіантом його поділу із наступних підстав: По-перше, частка кожної із сторін у цьому майні є значною, оскільки складає його половину. По-друге, позивачкою не представлено доказів, що вищевказане нерухоме майно не може бути розділене в натурі. Та обставина, що шлюб між сторонами розірвано, ще не свідчить, що спільне володіння і користування цим майном є неможливим і частка кожної сторін не може бути виділена в натурі. Крім того, при запропонованому варіанті поділу, відповідач зобов'язаний буде сплатити позивачці значну грошову компенсацію в розмірі майже 200 тис. грн.. Однак в справі відсутні дані, що відповідач реально взмозі виплатити позивачці таку компенсацію.

Також із висновку будівельно- технічної експертизи вбачається, що вартість земельної ділянки площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1 складає 198700 грн.; нежитлового приміщення площею 464,8 кв. метри, що розташоване по АДРЕСА_2 складає 542 200 грн., гаража НОМЕР_2 площею 25,2 кв. метри, що розташований по АДРЕСА_2 - 25 600 грн.

Таким чином, при виділенні кожному із співвласників окремих об'єктів нерухомості при будь-якому із можливих варіантах такого поділу, один із співвласників має сплатити іншому компенсацію близько 200 000 грн., що фактично може поставити під сумнів можливість реального виконання рішення суду.

При таких обставинах, суд вважає необхідним провести розподіл вищевказаного майна не шляхом виділення позивачці та відповідачу окремих об'єктів нерухомості при сплаті грошової компенсації, а визнавши за позивачкою право власності на ? частину кожного об'єкта нерухомості, що підлягає розділу.

Також із матеріалів справи вбачається, що позивачкою по справі були понесені судові витрати в сумі 5504 грн. ( 3654 грн. судового збору та 1850 грн. витрат за проведення судово-будівельної експертизи). При цьому позивачка просила визнати за нею право власності на майно та кошти на загальну суму 483172 грн.18 коп. Однак задоволенню підлягають її вимоги на загальну суму 383250 грн., що складає 79,3%. Тому відповідно до положень ст.88 ЦПК України із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати в сумі 4364 грн. 67 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,213, 214, 226 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:

Визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1 вартістю 99350 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежитлової будівлі площею 464,8 кв. метри, що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 271 100 грн.; та визнати за нею право власності на ? частину гаражу НОМЕР_2 площею 25,2 кв. метри, що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 12800 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити в зв'язку із їх необґрунтованістю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4364 грн. 67 коп. понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя