Постанова

від 18.05.2015 по справі 826/5347/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5347/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміда-Іст" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю «Кадіма-Іст» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 березня 2015 року № 0001002204 та № 0001012204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/5347/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2015 року.

У судовому засіданні 15 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-Іст» (код за ЄДРПОУ 37963228) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Пак Плюс 2012» (код за ЄДРПОУ 38346293) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 11 березня 2015 року № 20/26-57-22-04-10/37963228.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження з податку на прибуток на суму 269011,00 грн.;

- пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.7 статті 201, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2014 року на загальну суму 298 901,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 00011002204 від 20 березня 2015 року, яким за порушення пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.7 статті 201, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 448351,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 298901,00 грн., за штрафними санкціями - 149450,50 грн.;

- № 0001012204 від 20 березня 2015 року, яким за порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 403516,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 269011,00 грн., за штрафними санкціями - 134505,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Пак Плюс 2012».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 11 березня 2015 року № 20/26-57-22-04-10/37963228.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пак Плюс 2012», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 03 лютого 2014 року між ТОВ «Кадіма-Іст» (Покупець) та ТОВ «Пакт Плюс 2012» Продавець) був укладений Договір поставки № ПП-030214, за яким останній зобов'язувався поставити товар - алмазний інструмент для обробки твердих матеріалів (граніт, бетон., залізобетон) та інші товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, сторонами протягом лютого - травня 2014 р. проводились господарські операції з поставки товару, що підтверджується доданими копіями видаткових накладних із зазначенням кількості, асортименту, одиниць виміру та ціни товару, що поставляється. Ці накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій.

Всі матеріали отримувалися керівником підприємства на підставі довіреностей, оригінали яких передавалися Постачальнику.(копії містяться в матеріалах справи).

Факт реєстрації відповідних довіреностей підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей, який на підприємстві ведеться згідно норм чинного законодавства в електронному вигляді.

Реальна можливість проведення відповідних господарських операцій підтверджується наявністю в позивача офісного та складського приміщення, транспортних засобів, що безпосередньо встановлено та відображено в акті перевірки.

Зокрема, перевезення товару підтверджується оформленими товарно-транспортними накладними копії яких надавалися під час перевірки.

Факт наявності на підприємстві TOB «Кадіма-Іст» автомобіля підтверджується копією договору оренди автомобіля від 24сгрудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №м2483, Актом приймання-передачі відповідного автомобіля з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Можливість виконання відповідних поставок підтверджується також наявністю на підприємстві нерухомого майна, а саме: офісного та складського, площею 178,8 кв.м., яке TOB «Кадіма-Іст» орендує на підставі Договору оренди нерухомого майна № 1-12 від 03 січня 2012 року.

За наслідками проведених поставок, постачальником - TOB «Пак Плюс 2012» були виписані позивачу відповідні податкові накладні, що за своєю формою відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Фактичні розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються відповідними банківськими виписками, згідно яких в ціні товару, в тому числі було сплачено ПДВ. Заборгованість відсутня.

Обґрунтовуючи реальність господарських відносин, позивач зазначає, що основними видами діяльності ТОВ «Кадіма-Іст» за КВЕД є: оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (46.63); Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12); Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний, 41.20).

ТОВ «Кадіма-Іст» має ліцензію видану інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві серія АЕ № 180006. Фактично ТОВ «Кадіма-Іст» займається виконанням робіт пов'язаних з свердлінням, різанням та подрібненням залізобетонних конструкцій.

Так, згідно укладених договорів підряду, Позивач зобов'язувався виконати роботи з свердлінням отворів, різанням прорізів в залізобетоні та ін. Для виконання даних робіт необхідне спеціальне обладнання (наявність якого підтверджується відповідними оборотно-сальдовими відомостями) та відповідні витратні матеріали, а саме алмазні диски, коронки, свердла, анкера та ін.

Саме з метою належного та своєчасного виконання відповідних договорів підряду, позивачем був укладений договір з ТОВ «Пак Плюс 2012», відповідно до якого останній постачав позивачу необхідні витратні матеріали.

В подальшому, поставлений товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Факт використання придбаних ТМЦ підтверджується безпосередньо:

- накладними вимогами на відпуск матеріалів;

- договорами укладеними із Замовниками (ПАТ «Аеробуд», ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод», TOB «Спецстроймонтаж-Україна», TOB «Арсан-Буд», ТОВ«Орієнтир-Буделемент» та ін.) та відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, ін. первинними документами.

Слід зазначити, що підприємство у TOB «Пак Плюс 2012» закупило витратних матеріалів на загальну суму 1 793 407,44 грн., в той час як вартість робіт за укладеними договорами підряду, де використовувалися придбані матеріали становить більше 3 млн. грн. Відповідно, в кінцевому результаті діяльність позивача була прибутковою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Пак Плюс 2012» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Пак Плюс 2012» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд не приймає посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Пак Плюс 2012», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, як зазначено перевіряючими в акті перевірки позивача, згідно бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» здійснено аналіз ланцюга постачання ТОВ «Пак Плюс 2012» встановлено придбання в тому числі: товарів для обробки твердих матеріалів: алмазна коронка, алмазний диск, алмазний канат, алмазний диск для старого бетону).

Щодо посилань ДПІ на пояснення керівника ТОВ «Пак Плюс 2012» щодо нібито не причетності до діяльності даного підприємства, слід зазначити, що в силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 і Кримінального кодексу України.

Так, в Акті перевірки відсутні відомості з документальним підтвердженням про притягнення ДО кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Кадіма-Іст» або його контрагента - ТОВ «Пак Плюс 2012», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених кримінальним кодексом України.

Пояснення директора ТОВ «Пак Плюс 2012», не є доказом в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, його непричетності до господарської діяльності ТОВ «Пак Плюс 2012».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пак Плюс 2012», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є передчасними, без дослідження первинних документі та помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 березня 2015 року № 00011002204 підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 березня 2015 року № 0001012204 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пак Плюс 2012».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 березня 2015 року № 0001012204 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Кадіма-Іст» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Кадіма-Іст» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 березня 2015 року № 0001002204 та № 0001012204.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Кадіма-Іст» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник