Постанова

від 02.07.2015 по справі 826/5347/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5347/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-Іст» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кадіма-Іст» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Пак Плюс 2012» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 11.03.2015 року № 20/26-57-22-04-10/37963228.

Вказаним Актом встановлено наступні порушення: п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження з податку на прибуток на суму 269011,00 грн.; п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, пункту 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 с. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2014 року на загальну суму 298 901,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесені наступні податкові повідомлення - рішення: № 00011002204 від 20.03.2015 року, яким за порушення норм Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 448351,50 грн.; та № 0001012204 від 20.03.2015 року, яким за порушення норм Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 403516,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані вище податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.02.2014 року між ТОВ «Кадіма-Іст» (Покупець) та ТОВ «Пакт Плюс 2012» (Продавець) був укладений Договір поставки № ПП-030214, за яким останній зобов'язувався поставити товар - алмазний інструмент для обробки твердих матеріалів (граніт, бетон., залізобетон) та інші товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, сторонами протягом лютого - травня 2014 р. проводились господарські операції з поставки товару, що підтверджується доданими копіями видаткових накладних із зазначенням кількості, асортименту, одиниць виміру та ціни товару, що поставляється. Ці накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій. Варто відмітити, що матеріали отримувалися керівником підприємства ОСОБА_3

Варто також зазначити, що в КР СУ ФР ДВС у м. Києві наявна постанова старшого слідчого по матеріали досудового розслідування №3201410000000116 від 01.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про призначення позапланової документальної перевірки TOB «КАДІМА-ІСТ» по взаємовідносинах із ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до вище зазначеної постанови:

«Так, зокрема, будучи допитаним як свідок гр. ОСОБА_3, що згідно облікових даних ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» являється засновником, директором та головним бухгалтером даного підприємства надав показання про здійснення дій по державній реєстрації даного підприємства за грошову винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю та подальшу непричетність діяльності, здійснюваної даним суб'єктом господарювання.

Проведеними заходами фактичне місцезнаходження ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012», а також фінансово-господарських документів даного підприємства, як і наявність в даного суб'єкта підприємницької діяльності складських, виробничих та трудових ресурсів не встановлено, що свідчить про створення ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» з метою прикриття незаконної діяльності по наданню діючим суб'єктам господарювання послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що пов'язане з мінімізацією податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток такими підприємствами».

Також згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 24.09.2014 року зазначено наступне:

«Я ОСОБА_3 приблизно у 2013 році співмешканка мого товариша ОСОБА_5, який мешкає АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7, прізвище її я не знаю, запропонувала мені формально стати директором та засновником підприємства. Тобто, я за грошову винагороду повинен був зареєструвати на себе підприємство при цьому печатку та уставні документи передати ОСОБА_7. Грошова винагорода повинна була складати 100 доларів СПІА кожного місяця. На пропозицію ОСОБА_7 я погодився у зв'язку із складним матеріальним становищем.

Допитаний також зазначив, що фактично підприємницької діяльності не здійснював та не мав на меті її здійснювати. Договорів фінансово - господарської діяльності я не укладав та не підписував, накладних, податкових та видаткових накладних також не підписував. Вчиняти дані дії від мого імені нікому не доручав та не уповноважував. Доручень не виписував.

Документів податкової звітності, бухгалтерського обліку не складав та не підписував і до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндохордів у м. Києві не подавав. Вчиняти дані дії від мого імені нікому не доручав та не уповноважував. Доручень не виписував.

Фінансово - господарських взаємовідносин з підприємствами: ТОВ «ТАЗТОРГ Україна», ДП КИЇВСЬКА ОФСЕТНА ФАБРИКА, ТОВ «ТРІНІТІ-СБ», ТОВ «АГАТ ПРОМ», ТОВ «СТІЛФ», ТОВ «СП «СТАН-КОМПЛЕКТ», ТОВ «НОВАБУД-ІНВЕСТ», ТОВ «КАДІМА-ІСТ», ТОВ «КОРПОРАТИВНІ КОМУНІКАЦІЇ «КВЮ», ТОВ «ЕДОНВЕБ-Україна», ТОВ «АКЦЕНТ-АВТО», ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА -ХІМІЧНА КОМПАНІЯ». ОСОБА_6, ТОВ «TIP ПАРТС ГРУП», TOB «ВІК-А» та інших СГД я не мав, договорів, актів з виконаних робіт, накладних, податкових та видаткових накладних з ними не складав та не підписував. Товарів, робіт (послуг) вищевказаним підприємствам не постачав та не виконував. Службових осіб та представників даних підприємств я ніколи не бачив та з ними не спілкувався. Вчиняти дані дії від мого імені нікому не доручав та не уповноважував. Доручень не підписував.

Де на даний час знаходиться печатка, установчі документи та документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» мені невідомо та в мене їх ніколи не було. Також, мені не відомо де фактично знаходиться офісне приміщення ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012».

Вищевказане не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити правомірність їх включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» фактично не могло здійснювати господарські операції з надання товарів для ТОВ «КАДІМА-ІСТ» через відсутність у підприємства економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, основних засобів, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» на адресу ТОВ «КАДІМА-ІСТ».

Наведені обставини свідчать, що за період взаємовідносин господарська діяльність ТОВ «КАДІМА-ІСТ» по взаємовідносинах із ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «КАДІМА-ІСТ» від ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» не могли поставляти товари суб'єкту господарювання ТОВ «КАДІМА- ІСТ» за перевіряємий період, що в свою чергу спростовує факт використання даних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності ТОВ «КАДІМА-ІСТ».

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що поставка товарів, а саме алмазних інструментів для обробки твердих матеріалів (граніт, бетон, залізобетон) лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «КАДІМА- ІСТ» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року - скасувати , та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма- Іст» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.