Ухвала

від 21.10.2015 по справі 826/5347/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/31653/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Загородньому А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015

у справі № 826/5347/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії .

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Сича Є.Ю.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 № 00010022-04 та № 0001012204..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товару (алмазного інструменту для обробки твердих металів) у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Пак Плюс 2012» (далі - ТОВ «Пак Плюс 2012») та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується документально та не спростовано Інспекцією.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що наявність ознак анонімного суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «Пак Плюс 2012» виключає можливість реального виконання ним розглядуваних операцій та підтверджує схемний характер останніх.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Пак Плюс 2012» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, оформлену актом від 11.03.2015 № 20/26-57-22-04-10/37963228.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Пак Плюс 2012» товарно-матеріальних цінностей (алмазного інструменту для обробки твердих металів).

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 00010022-04, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 298 901 грн. із застосуванням 149 450,50 грн. штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0001012204 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 269 011 грн. за основним платежем та на 134 505,50 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних з виконанням робіт, належать до витрат на збут, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2). Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суд першої інстанції встановив, що за договором поставки від 03.02.2014 № ПП-030214 ТОВ «Пак Плюс 2012» (постачальник) зобов'язався поставити позивачеві товар - алмазний інструмент для обробки твердих матеріалів.

Виконання операцій оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних; придбаний товар було оплачено позивачем у безготівковому порядку на підставі виставлених постачальником рахунків на оплату, що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства; товар було одержано директором Товариства Литовченком Олегом Володимировичем на підставі довіреностей.

Судом також встановлено, що перевезення товару здійснювалося позивачем з використанням орендованого вантажного транспортного засобу, що підтверджується копіями залучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, договору найму (оренди) автомобіля, акта приймання-передачі автомобіля.

Придбаний алмазний інструмент у подальшому використовувався Товариством у господарській діяльності з поставки третім особам робіт із свердління отворів, різання, подрібнення залізобетонних конструкцій тощо.

Наведені докази та обставини були цілком об'єктивно розцінені судами як належне документальне підтвердження реального руху активу у процесі виконання операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Пак Плюс 2012» та його подальшого використання у господарській діяльності.

Заперечуючи проти визнання податкових наслідків цих операцій, апеляційний суд безпідставно підтримав правову позицію відповідача у справі та розцінив як доказ безтоварності розглядуваних правовідносин обставини, викладені в акті перевірки, щодо: реєстрації ТОВ «Пак Плюс 2012» на ОСОБА_3, який є номінальним керівником цього підприємства та не має будь-якого відношення до його фінансово-економічної діяльності; відсутності у ТОВ «Пак Плюс 2012» основних фондів, транспортних засобів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних операцій; неподання ТОВ «Пак Плюс 2012» податкової звітності за 2014 рік.

Втім усі наведені обставини стосуються виключно діяльності спірного постачальника як третьої особи та не можуть спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені залученими до матеріалів справи первинними документами.

Так, відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна не є належним спростовуванням фактичного виконання спірних операцій названим контрагентом. Адже у даному разі ТОВ «Пак Плюс 2012» не є виробником поставленого алмазного інструменту, виконує лише організаційні функції у процесі виконання розглядуваних операцій, що не вимагає істотних ресурсів; перевезення товару, як встановлено судом, здійснювалося позивачем за допомогою залучених ним на умовах оренди транспортних засобів.

Факт заперечення керівником ТОВ «Пак Плюс 2012» ОСОБА_3 своєї участі у діяльності цього товариства та у підписанні від імені останнього первинних документів не може слугувати достатнім свідченням фіктивності спірних операцій; відповідні пояснення були надані ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження, а тому слід враховувати що дана особа є зацікавленою в уникненні відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки послуг у податковій звітності. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до очолюваного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Невиконання постачальником податкового обов'язку з декларування та сплати податкових зобов'язань також не є підставою для висновку про недобросовісність податкової вигоди позивача. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку дотримання контрагентами податкової дисципліни у учасників господарської операції немає.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови з контрагентами та свідомого перекладення податкового навантаження на особу, яка не сплачує податки до бюджету, що у даному разі Інспекцією не доведено. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у господарському обороті.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду не було законних підстав для скасування правильного та вмотивованого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору та прийняття рішення про відмову в задоволенні цього позову.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кадіма-Іст" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі № 826/5347/15 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 826/5347/15 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько