Рішення

від 14.05.2015 по справі 922/1579/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р.Справа № 922/1579/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Леб'яже до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "ЛІА" ЛТД в особі філії "Абсолют", м. Луганськ про стягнення 43 273,07 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг б/н від 23.02.2015 р.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємць ОСОБА_1 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "ЛІА" ЛТД в особі філії "Абсолют" основної заборгованості в сумі 41311,36 грн., пені у розмірі 8034,77 грн., суми індексу інфляції у розмірі 929,49 грн. та 3% річних у розмірі 1032,22 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3654,00 грн. та оплата послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 054/11 від 15.09.2011 р. щодо оплати вартості поставленого товару.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову (вх.1579/15 від 17.03.2015 р.), в якому фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов до моменту ухвалення рішення судом шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача, які зазначені у даному клопотанні на загальну суму 58929,62 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2015 року о 15:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2015 року в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.

27 березня 2015 року через канцелярію суду позивач надав клопотання про витребування доказів (вх. №12195), в якому просить суд витребувати довідку про рух та залишок грошових коштів на рахунку відповідача із наступних банківських установ: АТ "Райффайзен Банк Аваль" 01011, м. Київ, вул. Лескова, 9 - довідку про рух коштів за період березень 2014 року по березень 2015 року та залишок грошових коштів на рахунку:НОМЕР_2, МФО 380805, відкрито 12.11.2013 р., валюта українська гривня; АТ Укрсиббанк", 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 - довідку про рух коштів за період: березень 2014 року по березень 2015 року та залишок грошових коштів на рахунках: № НОМЕР_3, МФО 31005, відкрито 18.01.2011 р., валюта Українська гривня та № НОМЕР_4, МФО 334851, відкрито 19.08.2006 року, валюта українська гривня; АТ "Брокбізнесбанк" 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41 - довідку про рух коштів за період: березень 2014 року по березень 2015 року та залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_5, МФО 300249, відкрито 24.07.2013 р., валюта українська гривня; ПАТ "Укрінбанк", 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна 10 - А - довідку про рух коштів за період: березень 2014 року по березень 2015 року та залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_6, МФО 300142, відкрито 30.07.2013 р., валюта українська гривня.

Відповідач 15 квітня 2015 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №14981) та додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми боргу на 50%, у зв`язку з форс-мажору (непереборної сили).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Розгляд справи відкладено на "14" травня 2015 р. о 10:30 год.

12 травня 2015 року представник відповідача до канцелярії суду електронною поштою надіслав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з необхідністю представника прийняти участь у іншому судовому засіданні у адміністративній справі № 812/178/15 в Луганському окружному адміністративному суді в м. Сєвєродонецьку, призначеній на 15.05.2015 року о 10:00.

13 травня 2015 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 41311,36 грн. основної заборгованості, 13631,52 грн. пені, 2491,03 грн. інфляційних витрат, 1281,42 грн. 3% річних, а також стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у сумі 3654 грн. та оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2015 року повернуто заяву про уточнення позовних вимог Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та додані до неї документи на 16-ти аркушах, без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 14 травня 2015 року заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів, що підтверджували б причину неможливість забезпечити участь у судовому засіданні 14.05.2015 року цього представника або іншого представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14 травня 2015 р. з 10:30 год. було оголошено перерву до 15:30 год. 14 травня 2015 р., для надання можливості позивачу надати обґрунтований розрахунок послуг адвоката.

Після перерви 14 травня 2015 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 41311,36 грн. заборгованості, 929,49 грн. інфляційних витрат, 1032,22 грн. 3% річних, 3654 грн. судового збору, та 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а також надав кошторис витрат на виконання робіт за договором про надання юридичних послуг від 23.02.2015 р. для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував зменшені позовні вимоги у повному обсязі, та просив суд відхилити доводи відповідача щодо звільнення його від сплати пені, інфляційних витрат, річних та витрат на оплату послуг адвоката з посиланням на дію обставин непереборної сили, оскільки єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.14981 від 15.04.2015 року) частково визнав позов в сумі основного боргу у розмірі 41311,36 грн., в решті частині позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечував, зокрема посилаючись на наявність обставин непереборної сили, оскільки відповідач перебуває в зоні АТО, а тому на його думку наявні підстави, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України, крім того, відповідач заперечує проти стягнення судових витрат в сумі 5000 грн., пов`язаних з оплатою послуг адвоката, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження надання правової допомоги адвокатом.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

15 вересня 2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "ЛІА" ЛТД в особі філії "Абсолют"(відповідач) була укладена угода поставки № 054/11, у відповідності до умов якої позивач постачає і передає у власність відповідачу, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує товари згідно з замовленням відповідача та товаросупровідною документацією. Відповідач надає замовлення позивачу на підставі специфікації, узгодженої сторонами, в якій наведено список товарів, які можуть поставлятись за цією угодою, їх ціни, і яка складає невід`ємну частину цієї угоди (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача відповідачу з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженими на приймальну платформу магазину і сторони підписали транспортну (видаткову) накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем, а також передачі всієї супровідної документації.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна товару визначається на підставі узгодженої та підписаної сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Сума поставленого товару міститься у товарних накладних, які складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній (видатковій) накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 8 договору протягом терміну платежу, зазначеного у додатку № 1 даного договору, розділ "Спеціальні умови" (1.4).

Відповідно до п. 1.4 Спеціальних умов додатку № 1 до договору, відповідач здійснює оплату за реалізований товар один раз на місяць за умови, що позивач надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні на адресу відповідача, яка вказана в ст. 8 договору.

Згідно з п. 3.4 договору, по результатам кожного кварталу відповідач буде готувати акт звірки взаєморозрахунків та направляти позивачу. Відповідач повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати відповідачу чи заявляти письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту отримання акту позивач не передасть чи надішле відповідачу підписаний примірник , чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку позивача.

Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір укладений строком до 31.12.2011 р. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь - яка особа не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

На виконання умов вказаного договору та додатків до нього позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 52047,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-00000045 від 06.11.2013 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

В графі "підстава" вказаної накладної зазначений договір № 054/11 від 15.09.2011 р., що свідчить про те, що товар поставлявся на виконання цього договору.

Відповідачем було частково оплачений товар, що підтверджується звітами по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р., відповідно до якого станом на 31.03.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 41311,36 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за товар поставлений за вищезазначеним договором згідно видаткової накладної № 1-00000045 від 06.11.2013 р. становила 41311,36 грн.

Сума боргу у розмірі 41311,36 грн. також визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Договір поставки № 054/11 від 15.09.2011 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 054/11 від 15.09.2011 р. у розмірі 41311,36 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобо`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних за період з 31.03.2014 р. по 29.01.2015 р. та інфляційних витрат за квітень 2014 р. - січень 2015 р. за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 929,49 грн. інфляційних витрат та 1032,22 грн. 3% річних є обґрунтованими, заявленими правомірно, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в повному обсязі.

Судом також, з'ясовано обставини щодо невиконання відповідачем умов договору, та звернуто увагу на пояснення відповідача, викладені у відзиві, в яких останній підтвердив вказану заборгованість перед позивачем на суму 41311,36 грн., але послався на дії обставин непереборної сили. Відповідач вказував на зупинення в зоні проведення АТО з 1 липня 2014 р. звичайної господарської діяльності та операційної банківської діяльності внаслідок неможливості виконувати нормативно - правові акти України, пограбування складу підприємства, автотранспорту, відсутність свободи пересування і інші подібні обставини у сукупності позбавили підприємство можливості виконувати свої зобов`язання, у тому числі за вищезазначеним договором, що є причиною утворення заборгованості.

Суд відхиляє заперечення відповідача з огляду на те, що за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Вищенаведена правова позиція також викладена у п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Крім того, суд звертає увагу на те, що неплатоспроможність відповідача не впливає на виконання договору, умови якого, відповідно до ст. 526 ЦК України, повинні виконуватись сторонами належним чином.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми боргу на 50%, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до частини 1 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Діючим законодавством не передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати суму основного боргу, 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з особи, що порушила зобов`язання, а тому дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню та суд його відхиляє як безпідставне та необгрунтоване.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач надав суду - договір про надання юридичних послуг б/н від 23 лютого 2015 року; акт № 23-02 прийому - передачі послуг по договору про надання юридичних послуг б/н від 23.02.2015 р.; додаткову угоду № 1 від 23.02.2015 р. до договору; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 23/01 від 23.02.2015 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльностю № 1498 від 14.11.2007 р. на ім`я ОСОБА_2. В наданому позивачем договорі про надання юридичних послуг від 23.02.2015 року зазначений перелік послуг, а саме юридична допомога, представництво інтересів у господарському суді Харківської області по справі за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД Філія "Абсолют"; консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката з огляду на те, що вони є співрозмірними заявленим позовним вимогам та підтвердженими належними доказами.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Судовий збір у розмірі 1827 грн. за подання клопотання про забезпечення позову покладається на позивача з огляду на те, що вказане клопотання (від 17.03.2015 р. ) було розглянуто судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2015 року в його задоволенні було відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про зменшення суми боргу на 50%.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "ЛІА" ЛТД в особі філії "Абсолют" (юридична адреса: м. Луганськ, квартал Солнєчний, 4-А; фактичне місцезнаходження: 04205, м. Київ, Оболонський проспект, 32-Б; код ЄДРПОУ 26204303, р/р № НОМЕР_5 у ЛФ АБ "Брокбізнесбанку", МФО 300549) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Харківська область, Зачепилівський район, с. Леб'яже, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_7 у Харківському відділенні № 9 ПАТ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) 41311,36 грн. основної заборгованості, 929,49 грн. інфляційних витрат, 1032,22 грн. 3% річних, 1827 грн. судового збору та 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова