Постанова

від 13.05.2015 по справі 902/55/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 902/55/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився;

відповідача 1: представник не з'явився;

відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.15р. у справі № 902/55/15 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Імпульс-ВВ"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Отаман - 2013"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

про стягнення 85080,07 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 902/55/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/55/15 від 19.03.15р. позовні вимоги задоволено частково - у частині солідарного стягнення 3% річних та пені. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Отаман-2013" та товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на користь приватного підприємства "Імпульс-ВВ" 10 186,14 грн. – 3% річних; 15 512,08 грн. - пені та 515,07 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у солідарному стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Отаман-2013" та товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" інфляційних нарахувань. Разом з тим стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на користь приватного підприємства "Імпульс-ВВ" 95891,05 грн. – боргу з урахуванням індексу інфляції та 1921,93 грн. – витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки відповідачами виконано зобов'язання щодо погашення основного боргу лише 18.02.2015 р., за рішенням суду, позивачем правомірно заявлено солідарне стягнення з відповідачів пені та 3 % річних. Розрахунок позивача доданого до заяви про збільшення позовних вимог, пеня в сумі 15512,08 грн. та 3% річних в сумі 10186,14 грн. нараховано за період з 25.02.2014р. (8 день після вручення претензії) по 17.02.2014р. (попередній день до повної оплати заборгованості) заявлений у відповідності до норм чинного законодавства, є правомірними, арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно договору поруки від 01.08.2013 року в якому відповідач 1 - ТОВ "Отаман-2013" виступило поручителем перед ПП "Імпульс ВВ" за виконання зобов'язань ТОВ СП "Нібулон" зазначено, що поручитель не відповідає перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат та судових витрат, що були або будуть нараховані Кредитором у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основним договором, відповідно заявлені до стягнення інфляційні витрати не підлягають стягненню з відповідача 1 - ТОВ "Отаман-2013".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.03.15р. у справі 902/55/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що на підтвердження власних висновків суд посилався на рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.2015 №902/250/14, яким нібито встановлено факт підписання сторонами актів виконаних робіт. Вищевказані висновки суду є помилковими та такими, що не відповідають дійсності. Судом першої інстанції не всі умови Договорів №1667-1/6-13/57, №1667-2/6-13/57 були взяті до уваги, що в подальшому призвело до прийняття незаконного рішення. Господарським судом Вінницької області внаслідок упередженого ставлення не було надано належної оцінки всім матеріалам справи, доказам, на які посилалися сторони у справі та пояснення представників сторін. також не взято до уваги той факт, що акти-приймання передачі наданих охоронних послуг, звіти про виконану роботу із збереження врожаю, виявлених порушеннях охоронного режиму на об'єктах та рахунки були направлені позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" лише 14.02.2014р. разом із вимогою №25, яка була отримана ТОВ СП "Нібулон" 17.02.2014р. Висновки господарського суду Вінницької області про правомірність нарахування позивачем та стягнення з ТОВ СП "Нібулон" інфляційних витрат, пені та трьох процентів річних з 24.02.2014р. є помилковими та необґрунтованими, такими що не відповідають умовам укладених між сторонами договорів та приписами чинного законодавства України. Приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення пені, судом першої інстанції було зроблено висновок про правомірність нарахування позивачем пені за період з 25.02.2014р. по 17.02.2015р. Однак, судом не взято до уваги те, що Договір про надання послуг з охорони об'єкта від 01.02.2012р. №0102/1ОУ припинив свою дію 01.02.2014р.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а. с. 173-176).

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 29.04. 2015р. надійшла заява від 21.04.2015р. вих. № 03 відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Отаман-2013" про розгляд справи у відсутності представника відповідача-1 у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання, при цьому зазначивши, що висновок господарського суду Вінницької області про відсутність підстав для стягнення інфляційних ТОВ "Отаман-2013" є обґрунтованим.

Поряд з цим, 13.05.2015р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява від 12.05.2015р. позивача приватного підприємства "Імпульс-ВВ" про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання, при цьому повідомивши, що вважає рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.2015р. законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, а тому просить апеляційну скаргу ТОВ СП "Нібулон" відхилити, підтримавши відзив на апеляційну скаргу.

Норма статті 22 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що брати участь в господарських засіданнях - це право, а не обов'язок сторін.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Вінницької області від 05.06.2014р. залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 р. у справі № 902/250/14 позов ПП. «Імпульс-В» задоволено та вирішено стягнути солідарно з відповідачів 346 177,09 грн. заборгованості за надані послуги охорони та 6 923,54 грн. судового збору (а.с. 26-32).

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.06.2014р. у справі №902/250/14 встановлено що між приватним підприємством "Імпульс - ВВ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (відповідач 2) укладено договір від 01.02.2012 року № 0102./10У про надання послуг з охорони об'єкта за яким ПП "Імпульс ВВ" зобов'язався надати відповідачу послуги з охорони виробничого комплексу розташованого за адресою Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Сокіл, вул. Миру, 1 (ТОВ СП "Нібулон" філія "Мрія"); договір №1667-1/6-13/57 від 07.08.2013 року про надання послуг з охорони господарських об'єктів, за яким ПП "Імпульс ВВ" зобов'язався надати цілодобову охорону, угідь зайнятих посівами кукурудзи по філії "Мрія" ТОВ СП "Нібулон" розташовані за адресою, Хмельницька область, Кам'янець- Подільський район, на території Сокільської та Гринчуцької селищної ради; договір №1667-2/6-13/57 від 07.08.2013 року про надання послуг з охорони господарських об'єктів, за яким ПП "Імпульс ВВ" зобов'язався надати цілодобову охорону, угідь зайнятих посівами кукурудзи по філії "Кам'янець- Подільска" ТОВ СП "Нібулон" розташовані за адресою, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район на території Ластівецької, Гуменської, Ходоровецької, Шустівецької, Приворотської та Орининської селищної ради.

В подальшому, відповідач-1 ТОВ "Отаман-2013" відповідно до договору поруки від 01.09.2013 року виступило поручителем перед ПП "Імпульс ВВ" за виконання зобов'язань ТОВ СП "Нібулон" в тому числі, які випливають із вищевказаних договорів.

Даним рішенням встановлено обставину досудового врегулювання спору, а саме позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу від 15.02.14 р. з проханням провести розрахунок на протязі 7 днів. Таку вимогу для ТОВ "Отаман -2013" було вручено під розписку 16.02.14 р., а для ТОВ СП "Нібулон" - 17.02.14р. До вимоги, з поміж всього було надано акти виконаних робіт, звіти про виконані роботи, акти про встановлення збитків, рахунки-фактури та акти прийому передачі об'єктів під охорону та з-під охорони.

Проте, вимога залишена відповідачами без задоволення.

У своїй відповіді від 21.02.14р. (а.с.82) ТОВ СП "Нібулон" поставив під сумнів подані Звіти про проведену профілактичну роботу та обсяг робіт по наданню послуг з охорони. Вважає, що такі документи є неповними та носять поверхневий характер.

ТОВ "Отаман -2013" не надіслав письмової відповіді чи заперечення.

За результатами розгляду матеріалів справи №902/250/14 рішенням місцевого господарського суду Вінницької області від 05.06.14р. встановлено факт неналежного виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами та присуджено до стягнення суму боргу у розмірі 346177,09грн., а також витрати по сплаті судового збору (а.с.26-32).

Рішення суду в частині сплати основного боргу відповідачі виконали лише 18.02.2015 року.

Позивач у даній справі, покликаючись на п. 5.2. Договору 0102/1ОУ від 01.02.2012 р. та ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення солідарно з відповідачів 15 512,08 грн. - пені, 10186,14 грн. – 3% річних та 95 891,05 грн. – інфляційних нарахувань за період з 25.02.2014 р. по 17.02.2015 р., з урахуванням заяв про збільшення (а.с.111-116) та зменшення позовних вимог (а.с.132-142).

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. 5.2. Договору 0102/1ОУ у випадку несвоєчасної оплати послуг з охорони Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період несплати, розраховану на весь період несплати починаючи з наступного дня після спливання встановленого строку і по день фактичної сплати.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами судової справи підтверджуються ті обставини, що відповідальність у вигляді сплати/стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки передбачена лише умовами одного договору - Договору №0102/1ОУ від 01.02.2012 р.

Розмір боргу за надані, однак неоплачені послуги охорони, за даним договором становлять 68821,08грн. Відтак і розмір пені має обраховуватися саме із цієї суми.

Позивач провів обрахунки розміру пені із зазначеної суми, вказавши у своїх розрахунках період починаючи з 25.02.14р. по 17.02.15р.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу (ГК) України, у якій зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як було вказано вище у даній постанові - Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період несплати, розраховану на весь період несплати починаючи з наступного дня після спливання встановленого строку і по день фактичної сплати.

Вимогою від 14.02.14р., отриманою відповідачами 16.02.14р. та 17.02.14р., строк для оплати сплинув (за останньою датою) 24.02.14р. Відтак право на нарахування пені у позивача виникло з 25.02.14р. Зобов'язання по оплаті суми основного боргу, у тому числі шляхом примусового виконання органами ДВС, відповідачами були виконані 18.02.15р.

Відтак за період із 25.02.14р. по 17.02.15р. розмір пені за невиконане зобов'язання за договором №0102/1ОУ від 01.02.2012р. становить 15512,08грн., яка підлягає задоволенню на користь позивача.

Аналогічної правової позиції притримується і Верховний суд України у своїй постанові від 15.04.15р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі №910/6379/14.

Доводи апеляційної скарги відповідача - ТОВ СП "Нібулон" щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення пені за увесь період, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договорів:

- №0102/10У від 01.02.2012 року про надання послуг з охорони об'єкта;

- №1667-1/6-13/57 від 07.08.2013 року про надання послуг з охорони господарських об'єктів;

- №1667-2/6-13/57 від 07.08.2013 року про надання послуг з охорони господарських об'єктів

інший розмір процентів річних від простроченої суми сторонами не встановлювався.

Позивач у позовній заяві заявляє солідарне стягнення усіх своїх вимог (пені, інфляційних втрат, 3% річних).

Разом з тим пунктом 2.3. договору поруки від 01.08.2013 року в якому відповідач-1 ТОВ "Отаман-2013" виступило поручителем перед ПП "Імпульс ВВ" за виконання зобов'язань ТОВ СП "Нібулон" зазначено, що поручитель не відповідає перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат та судових витрат, що були або будуть нараховані Кредитором у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основним договором.

Таким чином ТОВ "Отаман-2013" не може відповідати як солідарний боржник щодо нарахування та стягнення сум інфляційних втрат.

Такі суми інфляційних втрат - 95 891,05 грн. за період із 25.02.14р. по 17.02.15р. підлягають стягненню лише із ТОВ СП "Нібулон", про що судом першої інстанції правомірно постановлено у оспорюваному рішенні.

Проте суми 3% річних підлягають до солідарного стягнення як із відповідача - 1 ТОВ "Отаман-2013", так і з відповідача - 2 - ТОВ СП "Нібулон" за період із 25.02.14р. по 17.02.15р. у сумі 10186,14грн.

Судом апеляційної інстанції за допомогою інтегрованого калькулятора штрафів у правовій системі ЛІГА:ЗАКОН перевірено правильність нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що вони за зазначений період в уточнених розрахунках проведені вірно.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

У апеляційній скарзі апелянт не погоджується із позицією місцевого господарського суду, який пославшись на судові рішення, які набрали законної сили у справі №902/250/14, констатує про момент виникнення заборгованості щодо наданих послуг. Вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд такі доводи не приймає, оскільки вони фактично стосуються спірних правовідносин щодо стягнення із відповідачів суми основного боргу, які були предметом судового розгляду у справі №902/250/14, у якій постановлені судові рішення трьох судових інстанцій та які набрали законної сили, про що зазначено вище у даній судовій постанові. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу у справі №902/55/15, позбавлений в силу закону процесуального права здійснювати переоцінку як доказів так і судових рішень в іншій справі - №902/250/14. Процесуальним законом передбачено інший спосіб.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" від 27.03.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19 березня 2015 року у справі №902/55/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/55/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.