Ухвала

від 12.05.2015 по справі 804/79/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2015 рокусправа № 804/79/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімциклон»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Агрохімциклон» у січні 2015 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000702201 та № 0000712201 від 27 листопада 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 20.10.2014 по 24.10.2014 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агрохімциклон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт № 257/04-10-2201-33850545 від 31.10.2014.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 27 листопада 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000702201, яким ТОВ «Агрохімциклон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 770787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 385394,00 грн. та № 0000712201, яким ТОВ «Агрохімциклон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 62175,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31088,00 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про результати планової документальної перевірки ТОВ «Агрохімциклон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013» № 88-22.05-33850545 від 14.05.2014, яким встановлено відсутність реального здійснення ТОВ «Агрохімциклон» господарських операцій з ТОВ «Нертус», ТОВ «Нертус В», ТОВ «Нертус Плюс», ТОВ «Нертус Агро», ТОВ «Нертус Схід».

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрохімциклон» було укладено дистриб'юторські договори з ТОВ «Нертус» (№ 23/01-АХЦ від 23.01.2013, № 05/01-АХЦ від 05.01.2011), ТОВ «Нертус В» (№ 05-01-АХЦ від 05.01.2011, № 08/05-АХЦ від 08.05.2013), ТОВ «Нертус Плюс» (№ 03/08 від 03.08.2011), ТОВ «Нертус Агро» (№ 25/11-АЦ від 25.11.2011), ТОВ «Нертус Схід» (№ 03/08-12 від 03.08.2012).

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, а також проведено оплату товару відповідно до виставлених рахунків-фактур, рахунків на оплату, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується подорожніми листами та санітарними паспортами на автомобіль.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що реалізація товару на адресу ТОВ «Агрохімциклон» від контрагентів-постачальників здійснювалась зі складу, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Тургенєва,10, проте позивачем не було надано до перевірки документів, які б підтверджували факт, що придбана продукція зберігалась на вказаному складі.

Спростовуючи доводи апелянта суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином будь-які первинні документи, що підтверджують факт укладання контрагентами позивача договорів оренди складських приміщень належать вказаним підприємствам та не можуть вимагатися від платника податків, який не є стороною у вказаних договірних взаємовідносинах.

Доводи апелянта щодо неправомірного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки подорожні листи легкового автомобіля складені з певними недоліками, що не дає змоги встановити факт використання ПММ з господарською діяльністю підприємства, колегія суддів також знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 року за № 149/2589, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Вказаним наказом також затверджено типову форму № 3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля».

Судом першої інстанції встановлено, апелянтом не спростовано, що подорожні листи легкового автомобіля складені позивачем відповідно до затвердженої форми.

Окрім того, вказаним нормативним актом не передбачено графи «маршрут» на відсутність заповнення якої посилається податковий орган.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Агрохімциклон» господарських операцій з ТОВ «Нертус» ТОВ «Нертус В» ТОВ «Нертус Плюс» ТОВ «Нертус Агро» ТОВ «Нертус Схід» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/79/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 18 травня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров