Постанова

від 13.02.2018 по справі 804/79/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа №804/79/15

касаційне провадження №К/9901/8609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 (суддя Кальник В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі № 804/79/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014 № 0000702201 та від 27.11.2014 № 0000712201.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2015 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 31.10.2014 № 257/04-10-2201-33850545.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в розмірі 4851133,15 грн., заниження доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на 5821359,78 грн., завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в сумі 4212453,95 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 62175,00 грн.

Зокрема, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зазначила про неправомірне формування Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (насіння соняшника та кукурудзи, гербіцидів, мінеральних добрив тощо) у Товариства з обмеженою відповідальністю Нертус , Товариства з обмеженою відповідальністю Нертус В , Товариства з обмеженою відповідальністю Нертус Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Нертус Агро , Товариства з обмеженою відповідальністю Нертус Схід .

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на висновки акта попередньої планової документальної виїзної перевірки позивача від 14.05.2014 № 88-22.05-33850545, де зазначено про аналогічне порушення, а також вказував, що реалізація товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон від контрагентів-постачальників здійснювалась зі складу, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 10, проте позивачем не надано на перевірку документів, які б підтверджували, що придбана продукція зберігалась саме на вказаному складі.

В зв'язку з цим, орган доходів і зборів дійшов висновку про необхідність виключання позивачем вартості придбаних товарів із витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також включення ним вартості розглядуваного активу до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в порядку підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як такого, що отриманий безоплатно від невстановлених осіб.

Крім того, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне включення Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, оскільки подорожні листи легкового автомобіля складені з певними недоліками (неповністю зазначено маршрут), що не дає змоги встановити факт використання матеріалів у власній господарській діяльності позивача.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 27.11.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000702201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 770787,00 грн. за основним платежем та 385394,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000712201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62175,00 грн. за основним платежем та 31088,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність поставки та господарський характер понесених за нею витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків-фактур; рахунків на оплату; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів; санітарних паспортів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів.

Доводи скаржника про те, що реалізація товару на адресу позивача від розглядуваних постачальників здійснювалась зі складу, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 10, проте Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон не надано до перевірки документів, які б підтверджували, що придбана продукція зберігалась на вказаному складі, колегія суддів не може визнати об'єктивними, оскільки всі первинні документи, що підтверджують наявність у контрагентів складських приміщень та їх використання в господарській діяльності, належать вказаним підприємствам і не можуть вимагатись у платника податків-позивача у справі, який не є стороною відповідних договірних відносин.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За огляду на викладене, судові інстанції правильно відхилили посилання відповідача на обґрунтування виявлених порушень податкового законодавства на акт попередньої планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон від 14.05.2014 № 88-22.05-33850545.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ'єктивність доводів контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Нертус , Товариством з обмеженою відповідальністю Нертус В , Товариством з обмеженою відповідальністю Нертус Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Нертус Агро , Товариством з обмеженою відповідальністю Нертус Схід господарськими операціями та необхідність збільшення ним доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в порядку підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо твердження контролюючого органу про неправомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімциклон до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів з огляду на недоліки подорожніх листів легкового автомобіля, то варто зазначити, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 804/79/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк