Постанова

від 14.05.2015 по справі 813/7804/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року № 813/7804/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Єдинак Г.Б.

з участю:

представника позивача - Хомин Ю.В.

представника відповідача - Хмура Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" до Городоцької об»єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Львівській області, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю "Тот" про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина", звернувся до суду з позовом до ДПІ у Мостиському районі у якому, після уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011р. №0000402321 і №0000392321. В судовому засіданні проведено заміну відповідача на правонаступника Городоцьку об»єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не здійснювалися господарські операцій з ТзОВ "Укроіл" та ТзОВ "Галнафта", позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати по утриманню приміщення переданого в оренду, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засіданні не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області у період з 12.08.2011 року по 26.08.2011 року проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ "Галичина" (ЄДРПОУ 19174234) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, про що 02.09.2011р. складено акт №92/23/19174234.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем по закінченні процедури адміністративного оскарження, прийнято 14.11.2011р. податкове повідомлення-рішення №0000402321 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 78403 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 13656 грн. і податкове повідомлення-рішення №0000392321 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62808 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10927 грн.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. N 2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено його заниження всього у сумі 78403 грн., у тому числі за IV квартал 2009 року в сумі 606 грн., І кв. 2010 року в сумі 653грн., II кв. 2010 року в сумі 1018 грн., III кв.2010 року в сумі 24003 фн., IV кв.2010 року в сумі 28342 грн., І кв.2011року в сумі 22638 грн., II кв.2011 року в сумі 1143 грн. та порушення п 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.4.1.,7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями),та п. п. 198.2., 198.3, 198.4, 198.6, и.201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ заниження всього у сумі 62808 грн. в тому числі: жовтень 2009 р. -168 грн.,листопад -168 грн., грудень -149 грн., січень 2010 р.-136 грн., лютий -198 грн., березень -188 грн., травень -435 грн., червень -380 грн., липень -495 грн., серпень -394 грн., вересень -18314 грн., жовтень -170 грн., грудень -22504 грн., січень 2011 p.-17875 грн., березень -236 грн., червень -998рн.

Виявлені порушення полягають у тому, що за висновками відповідача викладеними у акті перевірки, позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ "Укроіл" та ТзОВ "Галнафта", та безпідставно віднесено до валових витрат витрати по утриманню приміщення переданого в оренду.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до валових витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані зокрема на обслуговування та управління підприємством, в тому числі на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічна норма викладена в підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано:

Договір поставки нафтопродуктів №НПДГ 16/Л від 01.04.2010 р., предметом якого є поставка позивачеві нафтопродуктів в кількості та за ціною вказаних в накладних документах, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав згідно видаткової накладної №РН-0003907 бензин автомобільний А-92 на суму 132984,18 грн. (ПДВ- 17743) та згідно видаткової накладної №РН-0000035 бензин автомобільний А-92 на суму 106461,25 грн. (ПДВ - 17743,54 грн.) .

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковому порядку згідно платіжних доручень №1744 від 20.12.2010р., №1750 від 21.12.2010р., №1753 від 23.12.2010р. №1756 від 24.12.2010р. №1759 від 27.12.2010р. №101938_001 від 18.01.2011р., та отримано від постачальника податкові накладні №3156 від 12.2010 та № 26 від 18.01.2011р.

Придбаний позивачем бензин перевозився ТзОВ "ТОТ" згідно договору на перевезення №10/01.03/1 від 01.03.2010р., доказом чого є товарно-транспортна накладна ААК №243915 від 16.12.2010р. та ААК №243993 від 20.01.2011р.

Послуги ТзОВ "ТОТ" по перевезенню оформлені актами здачі-прийняття робіт №16123 від 16.12.2010р. та №20011 від 20.01.2011р. і ТзОВ "ТОТ" видані позивачу податкові накладні №16123 від 16.12.2010р. та №20011 від 20.01.2011р.

Судом встановлено, що придбаний позивачем бензин транспортувався зі складу паливно-мастильних матеріалів ТзОВ "ТОТ", що знаходиться на вул. Ковельській 109 у м. Львові. Наявність складу за вказаною адресою підтверджується поданими третьою особою доказами: сертифікат інспекції ДБК, технічний паспорт, акт готовності об'єкта до експлуатації тощо.

Також судом встановлено, що між ТзОВ "ТОТ" та ТзОВ "Укроіл" укладено 01.01.2010 року договір зберігання №10/01.01/2, відповідно до якого нафтопродукти ТзОВ "Укроіл" перебувають на зберіганні у ТзОВ "ТОТ".

Вищенаведені фактичні обставини справи спростовують викладені у акті перевірки висновки відповідача про безтоварність операцій позивача з ТзОВ "Укроіл", оскільки зібраними у справі доказами підтверджується факт придбання палива у ТзОВ "Укроіл", яке зберігалося і транспортувалося ТзОВ "ТОТ".

Позивачем 22.07.2009 року укладено з ТзОВ "Галнафта" договір купівлі-продажу, предметом якого є купівля нафтопродуктів.

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав згідно видаткової накладної №170902 від 17.09.2010р. паливо дизельне Л-0,20-40 на суму 108722,30 грн. (ПДВ-18120).

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковому порядку згідно платіжного доручення №1567 від 16.09.2010р., та отримано від постачальника податкову накладну №40 від 17.09.2010р.

Придбане позивачем пальне перевозилося ТзОВ "ТОТ", доказом чого є товарно-транспортна накладна від 17.09.2010р., послуги ТзОВ "ТОТ" по перевезенню оформлені актом здачі-прийняття робіт №170910 від 17.12.2010р.

У подальшому позивачем придбані нафтопродукти використано у господарській діяльності шляхом реалізації контрагентам, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 за вересень 2010р., грудень 2010р., січень 2011 року та власним використанням згідно актів на списання №3 від 31.01.2011р., №45а від 31.12.2010р., №40 від 30 09.2010р.

Отже, доказами, що містяться у матеріалах справи, підтверджується придбання позивачем нафтопродуктів у ТзОВ "Укроіл" та ТзОВ "Галнафта" та їх подальше використання у господарській діяльності, реалізація через АЗС, яка належить на праві власності ТОВ «Галичина», належне відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, згідно довідки АА №217181 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, яка міститься в матеріалах справи, видами діяльності ТОВ «Укроіл» за КВЕД є: оптова торгівля паливом; роздрібна торгівля паливом; посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань. Позивачем надано суду свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Укроіл», довідку про взяття на облік 4-ОПП, свідоцтво платника ПДВ, яке на момент здійснення господарських операцій не було анульовано, окрім того у відповідності до бази даних ДПС ТОВ «Укроіл» перебувало на обліку, заборгованості перед бюджетом не мало. ТзОВ "Галнафта" перебувало на обліку в податковому органі, є платником податку на додану вартість. Отже, позивачем було вжито всіх заходів щодо перевірки контрагентів на предмет добросовісності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Відповідачем не надано документів чи інші даних, що спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ "Укроіл" та ТзОВ "Галнафта", які відображені позивачем в податковому та бухгалтерському обліку та не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Письмовими доказами повністю підтверджено ділову мету господарських операцій та отримання позивачем прибутку.

Позивачем укладено договір оренди від 01.01.2009 року № 6 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за яким ТзОВ "Галичина" надало в оренду приміщення під магазин за адресою: АДРЕСА_1 площею 150 кв.м.

У відповідності до п. 4.2 договору Орендар зобов'язаний своєчасно оплачувати за електроенергію, комунальні послуги та несе всі матеріальні витрати по утриманню приміщення.

У акті перевірки відповідачем зафіксовано, що за перевірений період орендна плата від ФОП ОСОБА_3 поступала в повному обсязі, однак ФОП ОСОБА_3 у відповідності із умовами договору не оплачувала окремо послуг за електроенергію, газ, комунальні послуги та інші матеріальні витрати, амортизація, які витрачені на використання орендованого приміщення. На переконання відповідача, позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит підприємства.

Суд вважає, таке пояснення відповідача обґрунтованим, так як право на формування валових витрат від такої господарської операції, відповідно до п.1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виникає лише в орендаря, а не в орендодавця, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 1690,14 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області №0000402321 від 14.11.2011р. частково на суму 85123,00 ( вісімдесят п»ять тисяч сто двадцять три грн..00) грн., з яких 72535,00 (сімдесят дві тисячі п»ятсот тридцять п»ять грн. 00) грн за основним платежем та 12588,00 ( дванадцять тисяч п»ятсот вісімдесят вісім грн. 00) грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області №0000392321 від 14.11.2011р. частково на суму 66899,00( шістдесят шість тисяч вісімсот дев»яносто дев»ять грн..00) грн.., з яких 56 827, ( п»ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять сім грн..00) грн за основним платежем та 10072, 00 ( десять тисяч сімдесят дві грн..00) грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" 1550,00 (одна тисяча п»ятсот п»ятдесят грн. 00) грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 19.05.2015 р.