Рішення

від 17.04.2013 по справі 915/222/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"17" квітня 2013 р. Справа № 915/222/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. по справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Агротранс", вул. Мічуріна, № 24 Д, смт Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104

до відповідача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції у Миколаївській області, вул. Шевченко, 5, смт Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації: Комунальне підприємство Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації, вул. Грушевського, 1, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель та зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Агротранс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації про:

1) визнання права власності на комплекс нежитлових будівель за ТзДВ "Агротранс", які розташовані за адресою: вул. Мічуріна, 24-Д, смт Криве Озеро, Миколаївська область та складається з таких будівель згідно технічного паспорту БТІ:

1. Будівля СТОА літ. А-2, площею 2803,00 м.кв.;

2. Ангар літ. Б, площею 1149,10 м.кв.;

3. КПП з навісом літ. В, площею 407,90 м.кв.;

4. Гаражі літ. Г, площею 659,90 м.кв.;

5. Гаражі літ. Д, площею 170,20 м.кв.;

6. АЗС (адмінбудівля ринку) літ. Е, площею 21,40 м.кв.;

7. Вбиральня літ. У, площею 4,80 м.кв.;

8. Площадка стоянки автомобілів № 1;

9. Площадка стоянки автомобілів (промисловий ринок) № 2;

10. Площадка стоянки автомобілів (авторинок + автостоянка) № 3;

11. Огорожа № 4.

2) зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель згідно технічного паспорту Первомайського МБТІ за ТзДВ "Агротранс".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2013 року позовні вимоги розглянуто по суті та в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету . Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.13 року у залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву (про прийняття додаткового рішення) до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

Дослідивши подані матеріали у справі, суд дійшов висновку про можливість прийняття додаткового рішення у справі без виклику учасників судового процесу.

При прийнятті рішення від 04.04.2013 року судом не вирішено питання про повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року становить 1 147 грн.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 року (зі змінами і доповненнями, внесеними Інформаційним листом від 31.10.2011 року № 01-06/1509) (лист був чинний на момент звернення позивача до суду із позовом) та відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (постанова чинна на момент прийняття рішення по даній справі) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону).

Відповідно п. 1.1. п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року № 01-06/869/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (лист був чинний на момент звернення позивача до суду із позовом) та п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (постанова чинна на момент прийняття рішення по даній справі) судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель (вимога майнового характеру) та про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель згідно технічного паспорта Первомайського МБТІ за ТДВ "Агротранс" (вимога немайнового характеру), тобто заявлені дві позовні вимоги, які мають одночасно майновий і немайновий характер.

Відповідно п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначена ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду, яка становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Відповідно до п. п. 2, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначена ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Позивачем Товариством з додатковою відповідальністю "Агротранс" при зверненні до суду із позовом було сплачено згідно квитанції № N15H944670 від 30.10.2012 року суму судового збору в розмірі 1 477, 50 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 50 коп.).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.02.13 року про порушення провадження у справі позивачу було роз'яснено порядок та розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду із даним позовом . Ухвалою також зобов'язано позивача доплатити суму судового збору (арк. справи 1-2).

На виконання вимог ухвали господарського суду Миколаївської області від 08.02.2013 року позивачем 27.02.2013 року було подано суду докази доплати судового збору, а саме: квитанцію № 1249.681.2 від 25.02.2013 року (арк. справи 87) про сплату судового збору у розмірі 11 499, 54 грн.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 року (зі змінами і доповненнями, внесеними Інформаційним листом від 31.10.2011 року № 01-06/1509) (лист був чинний на момент звернення позивача до суду із позовом) та відповідно до абз. 3 п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (постанова чинна на момент прийняття рішення по даній справі) остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

На виконання вимог ухвали господарського суду Миколаївської області від 08.02.2013 року позивачем 18.02.13 року було проведено оцінку комплексу нежитлових будівель, які знаходяться на території ВАТ "Агротранс" та розташовані за адресою Миколаївська область, селище міського типу Криве Озеро, вул. Мічуріна, 24-д (нежитлові приміщення, які є предметом спору). З поданого суду Звіту оцінки комплексу нежитлових будівель, які знаходяться на території ВАТ «Агротранс», проведеної 18.02.13 року (арк. справи 90-103) вбачається, що вартість комплексу вищевказаних нежитлових будівель станом на 18.02.2013 року становить 574 977, 00 грн.

Отже, сума судового збору з вказаної вимоги майнового характеру (визнання права власності) становить 11 499, 54 грн. (574 977 грн. х 2 % = 11 499, 54 грн.).

Натомість, сума судового збору з вимоги про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель (вимога немайнового характеру) становить 1 147 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року).

Отже, загальна сума судового збору з даної позовної заяви має становити 12 646, 54 грн. (11 499, 54 грн. + 1 147 грн.) як за дві вимоги, які мають одночасно майновий та немайновий характер.

Як вказано вище, позивачем згідно квитанції № N15H944670 від 30.10.2012 року було сплачено суму судового збору в розмірі 1 477, 50 грн., а в подальшому на виконання вимог суду - згідно квитанції № 1249.681.2 від 25.02.2013 року доплачено судового збору у розмірі 11 499, 54 грн. Тобто, всього позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено 12 977, 04 грн.

Відтак, позивачем внесено до Державного бюджету України суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, а саме: позивачем переплачено 330, 50 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом ; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, сума судового збору, внесена позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

При цьому судом враховано наступне.

При прийнятті рішення від 04.04.13 року судом відмовлено в позові та вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, а саме: судовий збір покладено на позивача. При цьому, як зазначено вище, не вирішено питання про повернення з Державного бюджету України суми переплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із не вирішенням питання про повернення судового збору з бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, яким повернути позивачу ТзДВ «Агротранс» судовий збір у сумі 330, 50 грн., сплачений згідно квитанції № N15H944670 від 30.10.2012 року у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки вказане додаткове рішення не змінює суті основного рішення, не містить в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, та не вирішує вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік ", Законом України «Про судовий збір», ст. 44, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти додаткове рішення у справі № 915/222/13-г.

Повернути позивачу Товариству з додатковою відповідальністю «Агротранс», вул. Мічуріна, № 24 Д, смт Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104 (код ЄДРПОУ 02126544) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений у АТ «Райффайзен Банк Аваль» за квитанцією N15H944670 від 30.10.2012, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 915/222/13-г, у розмірі:

- 330, 50 грн. (триста тридцять грн. 50 коп.) - у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ухвалу про повернення судового збору видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Е.М.Олейняш