Рішення

від 19.05.2015 по справі 917/844/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа №917/844/15

За позовом першого заступника прокурора міста Полтави, вул. Козака, 1, м. Полтава, 36000, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної ради, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36018,

Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2А, м. Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП", вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000

про стягнення грошових коштів у розмірі 64 198,65 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача 1: Данілова Н. Н., дов. № 29-14/20 від 05.01.2015 р.,

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Черненко Л. В., дов. № 15/05-ю від 15.05.2015 р., Кирдій В. М., дов. № 02/03-ю від 15.05.2015 р.,

від прокуратури: Мушук Т. В., посв. № 024509, видане 06.02.14 р.

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором № 546 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 64 198,65 грн., з яких: 30 000,00 - сума основного боргу, 30 000,00 грн. - пеня, 360,54 грн. - 3 % річних та 3 838,11 грн. - інфляційні нарахування.

Прокурор в обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати вартості за спожиту теплову енергію.

Позивачем 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність (вх. № 7257 від 18.05.2015 р.).

Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в порядку п.1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (з додатками) (вх. № 7282 від 18.05.2015 р.) та клопотання про зменшення розміру пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 80 ГПУ України (з додатками) (вх. № 7281 від 18.05.2015 р.).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.12.2012 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі за текстом - позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕАП" ( далі за текстом - відповідач, споживач) було укладено Договір № 546 "С" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Котляревського, 1/27 - нежитлове приміщення.

Згідно з п. 18 договору, облік споживання теплової енергії проводиться по лічильнику, згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Як зазначається в пунктах 20, 21 договору, зняття показів з приладів обліку проводиться споживачем, записуються в журналі встановленої форми і передаються в теплопостачальну організацію 25 числа кожного місяця, або по телефону (510-464) з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затвердженій підписом керівника та печаткою підприємства. До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються витрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Відповідно до розділу договору "Розрахунки за користування тепловою енергією", оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом на момент укладення договору, відповідно до діючих тарифів. Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію є регульованими.

Відповідно до ст.10. ЗУ "Про ціни і ціноутворення", зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Вищезазначеною комісією встановлені наступні тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів:

- 802,18 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №81 від 30.09.2011 р. з 01.10.2011 р.,

- 743,47 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №506 від 31.12.2013 р. з 01.01.2014 р.,

- 880,72 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №185 від 31.03.2014 р. з 01.04.2014 р.,

- 1013,65 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №524 від 16.05.2014 р. з 01.06.2014 р.,

- 1202,90 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №653 від 28.11.2014 р. з 01.12.2014 р.,

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором в період з листопада 2014 р. по березень 2015 р. не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію, тому утворилась заборгованість в розмірі 30 000,00 грн.

Як зазначає відповідач, не заперечує позивач, після подання позивачем позову відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в повному обсязі (квитанція № 12098532 від 18.05.2015 р. на суму 9 900,00 грн., платіжне доручення № 893 від 18.05.2015 р. на суму 19 400,00 грн. та платіжне доручення № 894 від 18.05.2015 р. на суму 700,00 грн.), в зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 30 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання чи встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати спричинені цим збитки.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", суб"єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення , якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до п. 35 договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також стягнення 3% річних простроченої суми та інфляційних витрат, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідно до наданих розрахунків, відповідачу обґрунтовано нарахована пеня на суму 30 000,00 грн. за період з 01.12.14 р. по 29.03.2015 р., 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.14 р. по 29.03.2015 року на у суму 360,54 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.12.14 р. по 29.03.2015 року на у суму 3 838,11 грн.

Відповідач у клопотанні (вхід. № 7281 від 18.05.15р.) просить зменшити розмір пені, у зв'язку з тим що з грудня 2014 р. він припинив управління адміністративною будівлею за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського 1/27 та майже не веде господарської діяльності. Також відповідач наголошує на тому, що до цього часу добросовісно та вчасно виконував обов'язки по договору № 546 "С" від 01.12.2012 р., а також добровільно сплатив суму основного боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Господарський суд відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи сплату суми основного боргу, скрутне фінансове становище відповідача, суд зменшує розмір пені на 50 %, у зв'язку з чим з відповідача стягується пеня у сумі 15 000,00 грн.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП" (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний номер 38378058) на користь Полтавського обласного комунального виробничого теплового господарства "Полтаватеплоенрего" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2 А, р/р № 260007148 АК "Полтава Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 15 000,00 грн. - пені, 360,54 грн. - 3% річних та 3 838,11 грн. - інфляційних нарахувань.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП" (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний номер 38378058) на користь держави (отримувач коштів - УДКСУ України у м. Полтава ( м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38019510, рахунок отримувача - 31214206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача - 831019, код класифікації доходів бюджету - 22030001) 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя О. А. Киричук