Постанова

від 15.10.2015 по справі 917/844/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 917/844/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справігосподарського суду Полтавської області за позовомПершого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - 1. Полтавської обласної ради, 2. Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП" простягнення грошових коштів у розмірі 64 198, 65 грн. за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 17.01.2013 № 014652),

позивача 1: не з'явився,

позивача 2: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної ради, Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - "Полтавське КП "Полтаватеплоенерго"") звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕАП" про стягнення з останнього на користь позивача-2 грошових коштів у розмірі 64 198, 65 грн., з яких 30000,00 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 30000,00 грн. - пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за період з 01.12.2014 по 29.03.2015, 360,54 грн. - 3% річних за період з 01.12.2014 по 29.03.2015, 3838,11 грн. - втрати від інфляційних процесів на грошові зобов'язання. Позов мотивовано неналежним невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати вартості за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у період з листопада 2014 року по березень 2015 року за ним перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 30000,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2015 у справі №917/844/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕАП" на користь Полтавського КП "Полтаватеплоенерго" 15000,00 грн. пені, 360,54 грн. - 3% річних та 3838,11 грн. інфляційних нарахувань. Стягнуто з ТОВ "ЕАП" на користь держави 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. припинено провадження у справі на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено. Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ЕАП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ч.2 ст. 2, ч.1 ст. 29, ч.1 ст. 32, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. 74 Господарського кодексу України, також заявник посилається на п.п.1, 2 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99, п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7. Заявник в касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що прокурором було невірно визначено суб'єкта захисту прав, оскільки Полтавське КП "Полтаватеплоенерго" не є органом влади чи місцевого самоврядування, а є окремим суб'єктом господарювання, який не позбавлений права самостійно звернутися до суду для захисту свого порушеного права, в порядку визначеному ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.12.2012 між Полтавським КП "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ТОВ "ЕАП" (споживач) укладено Договір № 546 "С" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Котляревського, 1/27 - нежитлове приміщення. Згідно п. 18 Договору облік споживання теплової енергії проводяться по лічильнику, згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною даного договору. Зняття показань з приладів обліку проводяться споживачем, записуються в журналі встановленої форми і передаються в теплопостачальну організацію 25 числа кожного місяця, або по телефону (510-464) з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затвердженій підписом керівника та печаткою підприємства (п.20 Договору). До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 21 Договору). Згідно п.п.32-34 Договору оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом на момент укладення договору, відповідно до діючих тарифів; оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії; всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів; факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору; споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію є регульованими.

Згідно ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлено тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів: - 802,18 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №81 від 30.09.2011 р. з 01.10.2011, - 743,47 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №506 від 31.12.2013 з 01.01.2014, - 880,72 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №185 від 31.03.2014 з 01.04.2014, - 1013,65 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №524 від 16.05.2014 з 01.06.2014, - 1202,90 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі Постанови №653 від 28.11.2014 з 01.12.2014.

Також судами встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, проте відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та Договору неналежним чином виконано свої зобов'язання, а саме в період з листопада 2014 року по березень 2015 року не проведено розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., яку він згідно квитанцій № 12098532 від 18.05.2015 на суму 9 900,00 грн., платіжного доручення № 893 від 18.05.2015 на суму 19 400,00 грн. та платіжного доручення № 894 від 18.05.2015 на суму 700,00 грн. сплатив у повному обсязі.

Враховуючи сплату відповідачем основної заборгованості по Договору в сумі 30 000 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про припинення провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з п. 35 зазначеного Договору у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги"№686-ХІ від 20.05.1999, а також стягнення 3% річних простроченої суми та інфляційних витрат, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів також погоджується з висновками судів про те, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачеві пеню в сумі 30 000,00 грн. за період з 01.12.2014 по 29.03.2015, 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2014 по 29.03.2015 на у суму 360,54 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.12.2014 по 29.03.2015 на суму 3 838,11 грн..

При цьому, враховуючи положення ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р.№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також те що з грудня 2014 року відповідач припинив управління адміністративною будівлею за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27 та майже не веде господарської діяльності, та сплатив суму основного боргу, колегія суддів погоджується з висновками судів про зменшення суми пені на 50%.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

До того ж твердження заявника касаційної скарги про те, що прокурором при зверненні з відповідним позовом до місцевого господарського суду було невірно визначено суб'єкта захисту прав, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції при перегляді справи, який дав цим обставинам належну оцінку та правомірно відхилив їх як необґрунтовані.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 917/844/15 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало